Мандат как спасение, или почему идет в Раду депутат Пашинский

Действующий народный депутат Сергей Пашинский снова хочет попасть в Верховную Раду Украины. Но стоит ли за него голосовать на досрочных парламентских выборах? Обозреватель предлагает разобраться, вспомнив важнейшие вехи его биографии.

Перезавантаження й очищення Верховної Ради – саме цього чекають українці від дострокових парламентських виборів. Втім, аналіз списків кандидатів у депутати зовсім не обіцяє жадане оновлення. Ось, наприклад, Житомирщина. Тут серед фаворитів перегонів – ціла група колишніх можновладців і чинних депутатів на чолі з екс-спікером Володимиром Литвином (округ №65) і «бурштиновим ділком» Бориславом Розенблатом (62). Втім, навіть ці відомі персонажі тьмяніють на фоні іншого претендента – депутат чотирьох сликань Сергія Пашинського. Ви може заперечити: мовляв, у нинішній кризовий час якраз такі досвідчені політики і мають залишатися у владі. Тим більше, що Пашинський має не лише багаторічний парламентський досвід – він також працював у банківській сфері, оборонці і був радником прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Але навіть поверхове знайомство з біографією кандидата в депутати викликає багато запитань. Зокрема, чим насправді займається Пашинській у Раді? Що ж – спробуємо розібратися. До вашої уваги – тільки відомі факти про кандидата з відкритих джерел.

Отже, Сергій Пашинський хоче прорватися в Раду через округ №64 (місто Коростень, Коростенський, Лугинський, Овруцький, Олевський райони). Він вже давно постійно проживає в Києві, але, як і багато інших столичних політиків, вирішив йти через глибинку, де є «підгодований» округ і менша конкуренція. До речі, раніше Пашинський обирався депутатом лише за списками – тричі від «Батьківщини», а останнього разу, у 2014-му, – від «Народного фронту». Але з політсилою Тимошенко він побив горшки, а рейтинги НФ вже давно скотилися майже до нульової позначки. Тому Пашинський, як і всі грошовиті «фронтовики», став мажоритарником. При цьому скромно зареєструвався як самовисуванець – щоби відкараскатися від негативного бренду «Народного фронту».

ПАШИНСЬКИЙ НЕ ЗНАЄ ПРО СВОЮ БЛАГОДІЙНІСТЬ

Вся передвиборча діяльність Пашинського крутиться навколо Благодійного фонду Пашинського, президентом якого є дружина Пашинського. Фонд засновано ще 2007 року, але бурхливо діяти він почав минулого літа, коли нардеп вирішив йти навибори в окрузі №64. У вересні-2018 у Facebook з’явилася сторінка фонду, з якої виборці почали дізнаватися про діяння кандидата – ось Пашинський чи його дружина привезли подарунки в школи і дитячі садочки, ось Пашинський спонсорував дискотеку для молоді й провів патріотичний конкурс, а ось Пашинський посадив дерево і привітав жінок з 8 березня…

Коли у квітні-2019 пішли розмови про дострокові вибори в Раду, фонд Пашинського взявся за старі перевірені методи – зокрема, «гречкосійство». Напередодні Великодня фонд роздавав громадянам віком від 65 років, які є виборцями на окрузі №64, подарункові набори. Перелік гостинців традиційний – гречка, макарони, олія, шпроти, тушкована яловичина, вафлі, пляшка «Кагору» і… газета про Пашинського. При цьому помічники нардепа божилися, що сам Пашинський до цієї роздачі не має стосунку – фонд лише роздавав подарунки від його імені. Отака цікава благодійність.

Звісно, можна було б не чіплятися прискіпливо до діяльності цього депутата, адже багато хто так заграє з виборцями. Але річ у тім, що для Пашинського ці вибори, в першу чергу, – як рятувальний круг. Йому необхідно отримати депутатську недоторканність, бо за ним тягнеться довгий шлейф корупційних справ, які запросто можуть трансформуватися в реальний тюремний термін. Про які справи мова? Коротко – про найгучніші.

ПЕРЕПЛУТАЛИ РІК І КРАЇНУ

Пам’ятаєте епічну заяву Петра Порошенка: «Хто крастиме у армії – руки відрубаю»? Ця фраза набула такої популярності, що стала мемом. Але жодних відрубаних рук – ба, навіть рук у кайданках – ми не побачили. Показовою виявилася «справа Свинарчуків-Гладковських», які разом з поплічниками, за даними розслідувань, нажили мільйонні статки на аферах в «Укроборонпромі». Ці оборудки отримала широкий розголос, бо розкрутили її напередодні президентських виборів, а фігурантами виявилися люди з оточення Порошенка. Але слідчі органи розслідували не менш кричущі випадки грабунку в українському оборонпромі, які, втім, не отримали належного розголосу. Тож нагадаємо про них.

У квітні-2018 журнал «Новое время» оприлюднив матеріали розслідування щодо закупівлі і ремонту бойових машин піхоти (БМП) для ЗСУ. Видання стверджує, що в 2016-2017 роках процвітала наступна корупційна схема:

— чеська компанія Excalibur Army продавала польській компанія Wtorplast списані БМП за ціною металобрухту – по 20-25 тисяч євро;

— Wtorplast розбирала БМП – відділяла башти від шасі – і окремо продавала ці елементи Житомирському бронетанковому заводу (ЖБЗ): 1 башта коштувала 66 тисяч доларів, а 1 шасі – 99 тисяч доларів;

— ЖБЗ знову збирав БМП і передавав Міноборони – вартість робіт заводу складала 40 тисяч доларів за машину.

Проста, але надзвичайно прибуткова схема заробітку для всіх її учасників, чи не так?! В накладі залишався лише український оборонний бюджет, який оплачував цей ганебний грабунок. Бо БМП вартістю 20-25 тисяч євро у підсумку обходилося в 205-210 тисяч доларів! А тепер рахуйте: тільки у 2017 році Міноборони закупило у ЖБЗ 200 БМП – тобто бюджет України втратив лише за цей період близько 41-42 мільйона доларів.

Хто ж освоїв втрачені державою кошти? «Кінцевим бенефіціаром цієї схеми є Сергій Пашинський», – розповів «Новому Времени» на умовах анонімності один із бізнесменів, причетних до поставок БМП. Сам Пашинський, який, до речі, є головою комітету ВР з питань національної безпеки і оборони, а в той час ще й значився головою наглядової ради ДК «Укроборонпром», свою участь в оборудках відкинув. А щоб журналісти більше не розслідували його діяльність, зробив радикальний крок у стилі буремних 1990-х. В редакцію журналу завітали представники депутата, які поставили вимогу: опублікувати «для мирного врегулювання проблеми» статтю-спростування за підписом Пашинського і поставити його фото «на всю обкладинку як частину вибачення».

Головний редактор «НВ» Віталій Сич так потім прокоментував візит переговорників: «Це найекзотичніший спосіб мирного врегулювання, який мені пропонували за 21 рік моєї журналістської роботи. Мені ніхто не погрожував з часів Януковича… Навіть тоді так тупо ніхто не погрожував. Хлопці переплутали рік і країну. Це Україна, 2018. А не Конго або Ірак 1990-х років».

Взагалі варто зазначити, що ставлення Пашинського до ЗМІ, які його критикують чи публікують розслідування, цивілізованим ніяк не назвеш. Замість того, аби вирішувати питання в усталеному юридичному порядку, депутат або відправляє до редакцій «перемовників» (як описано вище), або нацьковує поліцію. Буквально днями у Коростені стражі порядку несподівано викликали на допит усіх (!) журналістів місцевої газети «Патріот». Як повідомив адвокат Андрій Гожий, причина такого массового виклику – критична стаття про Пашинського. Той написав у заяву в поліцію, яка відкрила провадження за ст. 157 Кримінального кодексу України «Перешкоджання здійсненню виборчого права».

ДЕПУТАТСЬКЕ ЛОББІ

Ще одна схемаза участі Пашинського, про яку також розповіло «Новое время», – закупівля Міноборони України радіостанцій для ЗСУ в 2017 році. Продавця вибирали поміж двох компаній: ізраїльська компанія Elbit (один зі світових лідерів у цій галузі) або турецька Aselsan (скромний за всіма параметрами виробник). Досить несподівано для експертів, перемогла Aselsan, пропозиція якої виявилося лише на 1% дешевше, ніж Elbit. При цьому сам конкурс відбувався непрозоро та з численними неузгодженостями. Не врахували чиновники МО й той факт, що ізраїльтяни готові були передати Україні технології виробництва радіостанцій, а також розмістити в країні своє виробництво.

Тож Міноборони уклало контракт з Aselsan на 100 мільйонів доларів. Процес пішов. Аж тут несподівано з’ясувалося, що турецькі станції… занадто великі й не вміщаються у танки Т-64БВ, для яких, власне, їх закуповували. Отака ганьба!

А тим часом, ізраїльтяни провели власне розслідування, аби розібратися, чому Україна знехтувала їхньою продукцією. І виявилося, що закупку турецьких радіостанцій пролобіювали у вищих ешелонах влади – зокрема, одним із лобістів виявився Сергій Пашинський. Власне, депутат і не приховував своїх «симпатій», стверджуючи, що «турецькі станції набагато кращі за ізраїльські». А от чи безкорисливим було вподобання? Відповідь на це питання намагаються дати компетентні органи.

ПАШИНСЬКИЙ ТУТ, ПАШИНСЬКИЙ ТАМ

Третій епізод, який згадує «Новое время» і в якому фігурує прізвище «Пашинський», стосується вже не покупки, а продажу. У квітні 2017 року завод «Імпульс» (Шостка), що входить до концерну «Укроборонпром», продав кіпрському офшору PH Strategic Business Limited 109 пакетів детонаторів. Експорт – звісно, це дуже добре, це нові ринки і надходження валюти. Але річ у тім, що детонатори було реалізовано за значно заниженою ціною – всього 95 тисяч євро. Офшор незабаром перепродав товар сербській компанії Sloboda вже за ринковою ціною – 684 тисяч євро. Відчуваєте різницю! Ну, і фінальна крапка: проплати пройшли через латвійський банк ABLV, який в лютому 2018-го Мінфін США звинувачував у відмиванні грошей.

Отож, хто відмив на детонаторах різницю майже в 600 тисяч євро? «Новое время» не називає прізвищ корупціонерів. Але нагадує, що до поставок мав відношення син Пашинського – Антон, який на той момент вже два роки очолював відділ зовнішніх контрактів державної компанії «Спецтехноекспорт», що видає ліцензії на експорт озброєнь. Батько за сина, звісно, не відповідає. Але приклад Свинарчуків-Гладковських свідчить – сімейні клани грабують в Україні так само нахабно, як і «любі друзі», «куми», «однополчани» та інші.

ДЕПУТАТ-БІЗНЕСМЕН-РЕЙДЕР

Серйозні звинувачення журналу «Новое время»відразу отримали відгук компетентних органів. Директор Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) Артем Ситник тоді ж, у квітні-2018, заявив на прес-конфренції, що бюро «фіксувало можливу корупцію у цьому питанні ще до виходу в ЗМІ розслідування на цю тему». І уточнив: «Кримінальне провадження відкрито. І проводиться розслідування. Але ми цю ситуацію бачили ще до статті і фактично співпав вихід цієї статті і реєстрація цього провадження».

Заява глави НАБУ потішила журналістів і борців з корупцією. Дивує лише, що за Пашинського не взялися раніше. Бо ЗМІ неодноразово згадували його в матеріалах про оборудки в оборонній галузі. Зокрема, повідомлялося про причетність депутата до закупівлі за завищеною ціною 100 воєнних медичних автомобілів у порошенкіської корпорації «Богдан» для Міноборони. Ці машини виявилися не лише неадекватно дорогими, але й дуже ненадійними, бо половина з них зламалася вже в перші дні експлуатації. Подейкують також, що Пашинський лобіював закупки для Міноборони і Національної гвардії бронеавтомобілів «Варта», які не відповідали необхідним для замовників критеріям і до того ж мали багато технічних вад.

Зазначимо, що прізвище Пашинського фігурувало не лише в аферах, пов’язаних з «оборонкою». Вперше його згадали в кримінальних хроніках ще 2002 року в зв’язку зі справою про масштабні розкрадання в банку «Україна». Ця фінустанова обанкротилася в 1999-му. Тоді Пашинський якраз очолював її дочірній Торговий дім «Україна», який заборгував банку близько 100 мільйонів доларів – величезні на той час гроші.

26 листопада 2002 року працівники Генеральної прокуратури України затримали Пашинського за підозрою в скоєнні злочинів, передбачених ст. 191 ч. 5, 222 ч. 2 Кримінального кодексу (привласнення, заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах, шахрайство з фінансовими ресурсами повторно або таке, що завдало великої матеріальної шкоди). Втім, уже в лютому 2003 року Пашинського звільнили, а ще через рік (одразу після Помаранчевої революції) кримінальна справа була закрита.

Кажуть, що за свою свободу пан Сергій має дякувати високим покровителям. Спочатку його опікав непотопляємий у всі часи Віктор Медведчук, а потім Юлія Тимошенко, яка, пригадують, навіть особисто приїхала до Лук’янівського СІЗО, що забрати «підопічного». Начебто саме ЮВТ в 2005 році проштовхнула Пашинського в гендиректори державної компанії «Укррезерв», звідки, щоправда, його вже за пів року звільнили. Але Тимошенко «своїх не кидає», і згодом вона дала старт політичній кар’єрі Пашинського, включивши його в список БЮТ, у складі якого наш герой в 2006-му став депутатом. Відтоді він активно «поєднував» законотворчу і бізнесову діяльність. Якщо це, звісно, можна вважати бізнесом…

Пашинського також згадували у зв’язку з рейдерськими атаками на компанії «Турбоатом» (2007 рік), «Укртатнафта» (2008) і «Житомирські ласощі» (2010). Причому останній випадок призвів до серйозного міжнародного скандалу, бо начебто Пашинський і компанія «віджали» кондитерську фабрику в Житомирі у власника – громадянина США Ігоря Бойка.

Революція Гідності докорінно змінила Україну, але не Сергія Пашинського. Він перебіг з «Батьківщини» до «Народного фронту» (попередьо пересварившись з усіма партнерами), де у нього відкривалися ширші грошові перспективи. Експерти стверджують, що Пашинський був одним із учасників розкрадання і продажу конфіскованих нафтопродуктів із компаній скандального олігарха-втікача Сергія Курченка. Фірми з орбіти Пашинського та його бізнес-партнерів отримали паливо за заниженими цінами, а продали за ринковими. Лише у кількох епізодах (захоплення ресурсів на базах у Херсоні, Одесі і Василькові) збитки держави склали близько 250 мільйонів гривень. До речі, загальна вартість конфіскованих у Курченка нафтопродуктів – близько 1,5 мільярда гривень.

СТРІЛОК-НЕВДАХА

Перелік кримінальних справ Пашинського не обмежується лише економічною сферою. Він, як справжня людина-скандал, має «скелет у шафі» – конфлікт зі стріляниною, який може дорого обійтися політику.

31 грудня 2016 року дорожня сварка на Київщині між Сергієм Пашинським та жителем Васильківського району Василем Хімікусом завершилася пострілом депутат в ногу опонента. Пашинський стверджував, що застосував зброю для захисту себе і дружини, і ГПУ стала на його бік, закривши кримінальну справу.

Проте крапка у цій справі ще не поставлена. Адвокат пораненного – Олена Лешенко – повідомила на своїй сторінці у Facebook: «Європейський суд з прав людини комунікував до Кабміну справу «Хімікус проти України»… Кримінальне провадження вже було закрите генпрокуратурою, потерпілих у справі не виявилося. Постанова про закриття кримінального провадження була згодом скасована судом, але розслідування не те щоб не ведеться, воно тупо блокується. Речові докази в справі намагаються всіляко знищити…» Лешенко також відзначила, що справа розглядається у Євросуді за статями 2, 3 і 6 Конвенції з прав людини.

ВСЕ РІВНО БУДЕ «ДЕРИБАНИТИ»?

Ймовірна участь Пашинського у масштабних оборудках, звісно, не має «відображення» в декларації політика – порівняно з іншими «небожителями», його стати досить скромні. За 2018 рік він задекларував депутатську зарплату (345,8 тисяч гривень) і компенсацію (423 тисяч), два катери, два «Мерседеси», готівку (120 тисяч доларів і 90 тисяч євро), пару годинників, кілька картин… Квартирами чи маєтками Пашинський не володіє.

Зате його дружина – Руслана – справжня господиня. Окрім значних грошових сум і двох авто, вона є власницею величезного будинку в селі Хлепча Київської області (площею 1 020,6 кв.м), а також сімох земельних ділянок (загальна площа 13 370 кв. м). Орієнтовна вартість шикарної сільської садиби Пашинських – 20 мільйонів доларів. Вона дуже розкішна – на території є навіть штучне озеро з місточком і… церква!

«Сергій дуже тішиться своєю капличкою, – розказав нашому сайту на правах анонімності його колега-депутат, який побував у нього в гостях. – Він, мабуть, там відмолює гріхи… Але навряд чи це йому допоможе. Бо Сергій все рівно буде «дерибанити» – навіть, якщо йому, як казав Порошенко, відрубати руки…»