– Все почалося після того, як 4 вересня закінчився контракт очільника Києво-Печерського історико-культурного заповідника в Лаврі, і до цього часу вже мали б обрати нового очільника. Але чомусь цього не сталося. Що пішло не так?

Александр Федоренко
– Почалося все трошки раніше. Спочатку начебто все було згідно чинного законодавства, в дусі демократії, на конкурсних засадах, з залученням громадськості. Був оголошений конкурс, як цього вимагає закон.

– Коли почали конкурс проводити?

– Перше засідання конкурсної комісії відбулося 14 серпня. Спочатку була утворена конкурсна комісія, яка складається з 9 осіб. На першому засіданні були присутні всі 9 членів, обрали голову комісії, тобто мене. Одноголосно, інших кандидатур не було. Комісія розглянула всі документи, які подали претенденти на посаду директора. Всіх було допущено. Щоб до комісії не було ніяких претензій, що її використовують, щоб когось не допустити до участі в конкурсі. Ми вирішили: документи всіх відповідають закону, хай змагаються своїми програмами, своїм баченням, як вони будуть розвивати заповідник. Ми визначили дату другого засідання, на якому мала б пройти співбесіда з кожним претендентом, а комісія б визначила, хто саме буде директором. Всі погодилися, що це буде 30 серпня. Навіть наполягали деякі, що в інші дні вони не можуть, тож одноголосно вирішили: 30 серпня о 14 годині. Все нормально, ніяких конфліктів.

– Зібралися 30 серпня?

Ілля Пономарьов про торги через миротворців ООН, Керченський міст і конкурента Путіна (відео)

– 30 серпня почалися, як кажуть, дивні справи. Почалися з того, що о 14-тій годині ми побачили, що з 9-ти присутні тільки 5 членів комісії.

– Тобто 4 просто не прийшли на засідання?

– Просто не прийшли. І навіть виникає декілька питань. Перше, всі вони самі погоджувалися з цією датою, деякі навіть наполягали. Потім я у секретаря комісії, яка є штатним працівником Міністерства культури, без права голосу, одразу запитав: чи телефонував хтось з відсутніх членів комісії, попереджав, що його не буде з поважних причин? Секретар комісії відповіла: жоден не телефонував.

– З яких причин вони не прийшли, вони пояснили?

– Ніхто не попередив секретаря перед засіданням, що їх не буде. Але ми живемо в Києві, стан доріг, пробок – не дуже, не дивлячись на обіцянки мера. Тож я кажу секретарю: зробіть 4 дзвінка, може, хтось запізнюється.

Тим більше, що там було присутнє чоловік 30 представників громадськості, прийшли претенденти, велика кількість людей була. Але жоден з них не взяв слухавки.

– Що ж таке сталося?

– Ми зрозуміли, що відбувається якась спланована акція і що це не просто так вони не прийшли. Згідно чинного законодавства, ми вирішили відкласти засідання, оскільки положення, яке затвердило Міністерство культури, про порядок проведення конкурсу каже про те, що для кворуму необхідно 2/3, тобто 6 людей, а нас було 5.

– Якщо б ще одна людина прийшла, ви б могли проголосувати?

– Звичайно. Ми вирішили перенести на 1 вересня, оскільки у чинного директора закінчувався контракт 4 вересня. Ми розуміли, що комісія має швидко працювати, для того щоб ми визначили, хто буде директором. Щоб була спадкоємність, щоб не було періоду безвладдя.

31 серпня ми побачили дивне повідомлення на сайті Міністерства культури: конкурс у зв’язку з тим, що не було кворуму, не відбувся, і буде оголошено новий конкурс. Як юрист я в першу чергу можу сказати, що у міністерства нема таких прав оголошувати новий конкурс. І закон навіть підстав не передбачає для такого оголошення. Яке, до речі, ніким не підписане. Тобто жоден з чиновників не взяв на себе відповідальність. Я знаю, для чого це робиться. Коли все з’ясуємо, коли правоохоронні органи розберуться, то скажуть, що хтось помилився, якась дівчинка чи хлопчик випадково поставили.

Всі члени комісії здивувались, але ми вирішили, що 1 вересня ми збираємося. Я одразу зателефонував секретарю комісії, але вона зникла так само, як і ті чотири члени комісії.

– Якийсь детектив виходить.

– Я просто був вражений, оскільки я вважав, що такі речі, після двох Майданів, після Революції Гідності, вони взагалі не повинні існувати в українському суспільстві. Владу, мабуть, майдани вже навчили, що треба виконувати закони, що закон у нас один на всіх. Але як показали далі події, двох майданів було замало.

– Ті члени комісії, які не прийшли на засідання, вони мають нести перед законом якусь відповідальність?

– На жаль, закон не передбачає для них відповідальності. Але міністерству дана можливість вносити зміни до складу комісії. Якщо така ситуація: люди не приходять на засідання з якихось причин.

Далі почалося найцікавіше. 1 вересня ми, як і було призначено, приходимо о 2 годині в Міністерство культури. Нас зустрічають декілька десятків поліцейських. Мабуть уже рівень злочинності в Києві настільки низький, що можна витратити півдня, щоб зайнятися нашою комісією. Два автобуси з національною гвардією. Я так само розумію, що в зоні АТО також ситуація покращилася, і військовослужбовці охороняють Міністерство культури. Начебто серед членів комісії терористів немає. Відомі люди: Микола Томенко, директор театру оперети Богдан Струтинський. І нас починають не пускати до приміщення міністерства. У багатьох активістів з’явилося бажання щось написати на вивісці Міністерства культури, на кшталт «прачечная», але ми цю ідею не підтримали, бо діємо в рамках закону. Сподіваючись, що це якесь непорозуміння і що хтось з міністерства розвіє наші підозри. Але вийшов державний секретар Ростислав Карандєєв, який сказав: на сайті вчора було оголошення проте, що конкурс не відбувся, і колись буде оголошено новий конкурс. Я його одразу запитав: міністр підписав наказ про оголошення нового конкурсу? Він каже: ні. А я кажу: а які у вас підстави заважати роботі комісії, де подівся секретар комісії – це ж ваша підлегла? Де всі наші протоколи, документи? Він сказав: на жаль, мені додати нічого.

– Олександре, виходить, само Міністерство культури саботує? Яка мотивація у них?

Ігор Попов про другий термін Порошенка та антисоціальні рішення Ради (відео)

– З приводу мотивації я хочу сказати окремо. Звичайно, послухавши Ростислава Карандєєва, почувши, що ніяких наказів міністра про оголошення конкурсу немає, ми ж розуміємо, що діє попередній наказ, конкурс триває, ми повноважна комісія. Ми ж не можемо просто розвернутися і піти, тому що хтось на сайті написав якусь об’яву без підпису. В нас теж є права, обов’язки, є претенденти на посаду директора, вони готувались, писали свої проекти. Є закони. Я сам юрист і процедуру конкурсу вивчив докладно.

Я сказав, раз нового наказу немає, попередній конкурс триває. Я як голова комісії написав звернення, і підписали всі присутні п’ять членів, про те, щоб міністр просто вніс зміни до складу комісії. Оці три людини, яких призначило саме Міністерство культури, щоб вони їх замінили, і ми далі будемо працювати.

– Ви ж казали, чотири.

– Четверта – то представниця громадськості. Громадськість визначалась шляхом жеребкування. Переназначати цього представника – це важче, затягне конкурс. А трьох, яких призначало міністерство своїм наказом, можна замінити за 2 хвилини.

– Але ви мені так і не відповіли на питання щодо мотивації представників Міністерства культури. Чому вони саботують цей конкурс?

– Мотивація в них була наступна. Коли ми цього листа написали, то вирішили, що в понеділок 4-го прийдемо, бо це останній день роботи директора Лаври. І тут ми в п’ятницю дізнаємось, що цього директора вже звільняють у зв’язку з закінченням контракту. Ми приходимо в понеділок, поліції було трошки менше, Нацгвардії вже не було. Знову не пускають нас, і той самий Карандєєв каже: ви не хвилюйтесь, буде призначений виконуючий обов’язки – хтось із діючих заступників директора. До речі, це так вимагає закон.

Георгій Чижов про миротворців ООН та російську гру на Донбасі

Але я вже тоді розумів – ось ми дійшли до суті, – для чого це все робиться. З одною простою метою. Міністерство, в обхід закону, в обхід конкурсу, хоче призначити людину, яка їм до вподоби. Закон вимагає проводити на конкурсних засадах, а вони побачили, що вони не керують конкурсною комісією. І цю людину або не вдасться протягнуть, або вона взагалі документів не подавала на конкурс. Вони вирішили зірвати конкурс шляхом неявки, в першу чергу, своїх представників і призначити сторонню людини просто поза конкурсом. До речі, Карандєєв, який розповідав, що все нормально, що буде призначений хтось з заступників, наступного дня особисто підписав наказ про призначення Рудника Олександра. В той же час колишній директор Михайлина за день до звільнення підписав наказ про покладення виконання обов’язків на свого першого заступника, який діючий і працює.

І п’яте вересня заповідник Лаври зустрів з двома виконуючими обов’язки директора – один від міністерства. До речі, я подивився цей наказ, який підписав Карандєєв, в ньому відсутня навіть преамбула. Як ви знаєте, в будь-якому офіційному документі завжди присутня преамбула, в якій вказано, на підставі яких законів, нормативних актів видається цей наказ. В призначенні цього виконуючого обов’язки Рудника Олександра преамбула взагалі відсутня. Я розумію, чому відсутня. Бо нема таких норм, які б давали право призначати отак, поза конкурсом, будь-кого.

Журналісти у цього Рудника спитали: яка в вас освіта, хто ви за фахом? І ці ж питання не випадкові. Тому що закон не дозволяє призначати будь-кого з вулиці, є чіткі вимоги до кандидатури директора. На жаль, Рудник не спромігся відповісти, який він ВНЗ закінчив, мабуть, забув вже. По-друге, він якийсь дивний фах назвав, магістр з питань міжнародних відносин, ще й так довго думав – мабуть, згадував, хто ж він за фахом.

– На сьогодні складається така ситуація. Києво-Печерський історико-культурний заповідник має двох виконуючий обов’язки директора. Конкурсна комісія зараз не працює. Але Міністерство культури обіцяє провести новий конкурс. Так щоб все законно відбулося, і ви таки призначили нового директора, але вже хочуть набрати новий склад конкурсної комісії. Я правильно все розумію?

– Майже. Поясню, чому майже. По-перше, вони не об’являють новий конкурс. Тому що нема підстав. І вони про це чітко знають. Як тільки буде новий наказ про конкурс , посадова особа, яка підпише цей наказ, буде нести кримінальну відповідальність.

По-друге, сам механізм конкурсу, він для них некерований. Тому що з 9-ти осіб в них квота 3 від органу управління. А 6 – це від колективу, а колектив після цих подій настроєний дуже негативно. То вони не зможуть нікого зі своїх протягнути. І три від громадськості, а це знов жеребкування, це знов та сама ситуація.

Тому вони не зацікавлені в проведенні нового конкурсу і нічого не роблять, щоб його проводити. І цей діючий ВО, якого призначив пан Любомир Михайлина, він вже звернувся до адміністративного суду, вже подав позов, щоб скасувати оцей незаконний наказ міністерства.

Нам вже набридло бути хлопчиками для биття. Або видайте новий наказ, який ми оскаржимо в суді, або не заважайте працювати, ми ж відповідальні люди. Іі я в понеділок так само написав звернення до Генеральної прокуратури з проханням дати правову оцінку діяльності і міністра, і посадовців Міністерства культури. Якщо в Мінкультури законів не знають, то в прокуратурі є люди з юридичною освітою, розберуться з цією ситуацією.

Я пам’ятаю, як пан Луценко на виборах розповідав, що закон один для всіх. Це як раз той випадок, коли він зможе продемонструвати, що закон один для всіх. І не тільки для громадськості, а і для Міністерства культури.