[post_view]


Чтение

Президентські вибори в Ірані: реформісти проти яструбів

15:58 18 травень 2017

иран

19 травня мільйони іранців прийдуть на виборчі дільниці, щоб обрати президента країни на найближчі чотири роки. Від підсумків їхнього голосування багато в чому залежить геополітична конфігурація Великого Близького Сходу, відносини однієї з найважливіших ісламських країн із регіональними та глобальними гравцями, а також градус напруги в ключовому нафтоносному регіоні планети

19 травня в одній із ключових близькосхідних держав – Ісламській республіці Іран – відбудуться вибори президента. Щоб оцінити значення цієї події для регіону (та й усього світу), потрібно правильно розуміти геополітичний контекст майбутнього свята народного волевиявлення по-іранському.

Значення нинішніх виборів

Протягом останніх років, користуючись тотальним хаосом, що охопив арабські країни, Тегеран почав досить активно відновлювати сфери впливу колишньої Перської імперії, очевидно претендуючи на щось більше за статус однієї з регіональних держав.

Матеріал за темою
Лівий ворог диктатури: як зміниться Південна Корея при новому президентові

По суті, перський імперіалізм нікуди й не подівся, і заявки на реставрацію величі імперії Ксеркса і Дарія робив у 1960-70 рр. видатний реформатор і модернізатор Ірану шахом Реза Пахлаві. Тоді процес зупинила ісламська революція 1979 року, яка поставила жирний хрест на спробах побудувати в країні передове суспільство західного типу. Зараз же Іран відновив політику експансії в регіоні – вже під прапором не перського націоналізму, а шиїтського ісламізму.

Так, Тегеран фактично встановив свій протекторат над сусіднім Іраком, в якому шиїтські партії стабільно збирають більшість голосів – просто тому, що шиїтів у цій арабській країні більше. Спецпідрозділи «Аль-Кудс» Корпусу вартових ісламської революції та іррегулярні формування «Басідж» є основними сухопутними силами, що дозволяють режиму Башара Асада успішно воювати проти сирійської опозиції. Воєнізоване шиїтське угрупування «Хезболла», що на утриманні у Тегерана  – найбоєздатніша сила в розтерзаному на шматки Лівані – одночасно і контролює центральний уряд у Бейруті, і підставляє плече вже згаданому Асаду в Сирії, і тримає під прицілом північні кордони Ізраїлю. Приплюсуємо до цього підтримку близьких до шиїтів хуситів, які ведуть війну проти центрального уряду в Ємені, вплив на шиїтську більшість у крихітному, але багатому нафтою королівстві Бахрейн (де шиїти становлять близько 70% населення, тоді як королівська родина належить до сунітів) і зв’язки з численними шиїтами, які проживають в основних нафтоносних провінціях ворожої Ірану Саудівської Аравії.

иранская_армия

Додамо сюди 80-мільйоне  населення самого Ірану, 8-у за чисельністю в світі армію і можливість за лічені години перекрити Ормузьку протоку – основну транспортну артерію, якою нафта з Перської затоки потрапляє до «великого світу», і ми отримаємо приблизне уявлення про геополітичну роль регіональної наддержави, що народжується.

Материал по теме
Президентські вибори в Ірані: реформісти проти яструбів

Є також четверті доведені запаси нафти на планеті (після Венесуели, Саудівської Аравії і Канади) і другі після Росії запаси газу. У підсумку ми одержимо уявлення про потенційні економічні можливості цієї країни.

Проте отримувати істотну вигоду зі своїх природних багатств Ісламська республіка почала лише нещодавно, після укладення ядерної угоди 2015 року, коли Тегеран погодився згорнути свою атомну програму в обмін на скасування санкцій. Наступного 2016 році угода набула чинності, й західні інвестори вишикувалися в чергу за право взяти участь у розподілі іранського нафтогазового пирога і за можливість вийти на споживчий ринок Ісламської республіки, що стрімко зростає.

З одного боку, не варто перебільшувати значення виборів господаря Білого палацу в Тегерані в контексті впливу на зовнішню політику цієї країни зокрема і на долі регіону – взагалі. Річ у тім, що в словосполученні «Ісламська республіка Іран» Іран передовсім саме «ісламська», а лише потім – «республіка». Тобто йдеться про формалізовану, узаконену теократію. Верховна влада в країні належить Вищому керівнику (факіху), який є лідером держави, Великим аятолою (представником вищого духовенства) і Рахбаром (Верховним головнокомандувачем збройними силами, розвідкою і Корпусом вартових ісламської революції).

Вищий керівник визначає ключові напрями внутрішньої і зовнішньої політики, затверджує основні рішення, призначає кандидатів на головні посади, видає фетви з різних питань мусульманського права, призначає членів Ради вартових Конституції (головного регулювального органу Ірану, який може блокувати рішення будь-якої гілки влади). Посада Вищого керівника є довічною, а обирає його Рада експертів і богословів (яку обирає народ кожні вісім років). Ця сама Рада теоретично може в будь-який момент змістити рахбара, але за всю історію Ірану таких прецедентів не було.

алі_хаменеі

Алі Хаменеі – вищий керівник Ірану

 Власне, президент очолює виконавчу владу, призначає міністрів, координує роботу уряду, курирує роботу з Меджлісом (парламентом). Кандидатури ключових міністрів повинні бути попередньо схвалені Вищим керівником. Та й взагалі президент відповідає перед рахбаром у межах своїх повноважень. Фактично на президенті – економічні та адміністративні питання, хоча він також бере участь і у формуванні зовнішньополітичного курсу. Вплив президента може бути досить значним, якщо він має свою більшість в Меджлісі.

Але, незважаючи на таку собі «другосортність» посади президента в Ісламській республіці, перші президентські вибори після укладення ядерної угоди матимуть колосальне значення. Саме на майбутньому святі народного волевиявлення іранський виборець або підтримає нинішніх реформаторів, які взяли два роки тому курс на відносну нормалізацію відносин із Заходом, або проголосує за яструбів і консерваторів – прихильників жорсткого протистояння зі Сполученими Штатами та Ізраїлем, відновлення ядерної програми і продовження впровадження всіляких «духовних скрєп».

Щоб стати кандидатом на найвищу світську посаду в Ірані, теоретично потрібно зовсім мало: досягти 21 року, мати паспорт, бути мусульманином-шиїтом (а як же!), мати вищу або богословську освіту. Такий нехитрий перелік вимог призвів до того, що в нинішньому виборчому марафоні побажали брати участь аж 1683 претендента. Але де там. Після реєстрації, кандидатів фільтрує вже згадувана Рада вартових Конституції, підконтрольна Вищому керівнику. За підсумками відбору, до виборів були допущені лише шість кандидатів. До речі, серед заблокованих кандидатів опинився і колишній президент, яструб з яструбів, малоосудний Махмуд Ахмадінежад, який примудрився за вісім років влаштувати колапс в економіці країни і посварити Іран з усіма, з ким лише можливо. Незважаючи на застереження Верховного лідера, Ахмадінежад усе ж таки спробував зареєструвати свою кандидатуру. Результат передбачуваний.

Із шести осіб, допущених до виборів, реальних фаворитів – два. Є сенс зупинитися на них докладніше.

Хасан Роухані – технократ і центрист

Чинний господар Білого палацу Хасан Роухані має репутацію поміркованого (за іранськими, зрозуміло, мірками) центриста, технократа і прихильника політики розрядки.

Матеріал за темою
Земельні вибори в Німеччині і тріумф залізного канцлера Меркель

Обраний у 2013 році, Роухані зміг подолати наслідки «жахливих восьми років» (так в Ірані називають період перебування біля керма Махмуда Ахмадінежада). Зусиллями нового президента стабілізована економіка і фінанси, інфляція знизилася з 25% до 7,5%. Ядерна угода і зняття санкцій закріпили позитивні тренди в економіці країни. Роухані – прихильник лібералізації економіки, нормалізації відносин із Заходом і політики відкритих дверей у тому, що стосується торгівлі та інвестицій. Також чинний президент послідовно виступає за виконання всіх без винятку пунктів ядерної угоди.

Основним електоратом Хасана Роухані є бізнес, інтелігенція, жителі великих міст і взагалі всі ті, кого можна назвати середнім класом. Слабкими місцями основного фаворита кампанії можна назвати високий (близько 12%) рівень безробіття, неприйняття консерваторів, значної частини духовенства і силовиків. Проте шанси на перемогу Роухані залишаються високими. До речі, це підтверджують і результати проведених минулого року парламентських виборів: підтримувана Хасаном Роухані коаліція «Список надії» заручилася підтримкою більш ніж 41% виборців, провівши в Меджліс 119 депутатів із 290 (зокрема, вигравши у всіх 30-ти округах іранської столиці). Їхні опоненти з консервативного табору провели лише 83 народних обранця – переважно в сільській місцевості та в невеликих містечках.

Перемога Роухані означатиме консолідацію всіх реформаторських, центристських і взагалі осудних сил. Прагматики-технократи отримають мандат на продовження реформ в економіці. Іран іще більше відкриється світу, активізується міжнародна торгівля, триватиме приплив в країну іноземних інвестицій.

хасан_роухані

Хасан Роухані – президент Ірану і головний претендент на перемогу у виборах

У сфері зовнішньої політики (яку, нагадаємо, визначає аж ніяк не президент) усе залишиться більш-менш без змін. Тегеран продовжить підтримку своїх сателітів у Сирії, Іраку, Ємені та Лівані. Триватиме протистояння (але не надто активне) з Саудівською Аравією та Ізраїлем. Відносини з Туреччиною залишаться прохолодними. Що ж до нової адміністрації у Вашингтоні, то Хасан Роухані намагатиметься не робити різких рухів, щоб не спровокувати відкат в американо-іранських відносинах. Очевидно, що президент Роухані захищатиме свою основну справу – ядерну угоду, і за можливості згладжуватиме різкі рухи вищого релігійного і військового керівництва країни.

Ібрагім Раїсі: на сторожі духовних скріп

Основним суперником помірного технократа Роухані є ультраконсерватор і яскраво виражений яструб Ібрагім Раїсі – лідер партії з більш ніж красномовною назвою «Асоціація войовничого духовенства». Колишній генпрокурор, нині має авторитетну посаду зберігача мавзолею імама Рези в Тегерані.

На відміну від технократа Хасана Роухані, Ібрагім Раїсі – яскраво виражений популіст. Його жорстка критика всіх і вся, включно з ядерною угодою; прості відповіді на складні питання; готовність показати американцям «кузькіну мать»; культивований образ сильного і рішучого лідера, безумовно, імпонують певній частині виборців. Раїсі має авторитетом серед більшості силовиків. Також до нього благоволить консервативне духовенство на чолі з самим Вищим лідером, великим аятолою Алі Хаменеї та певна частина бізнесменів. В економіці Раїсі (як і всі популісти) позиціонує себе як виразник інтересів найбідніших верств, які не змогли вповні відчути ефект економічних перетворень Роухані.

ібрагім_раісі

Ібрагім Раїсі – кандидат в президенти Ірану, лідер партії «Асоціація войовничого духовенства»

Основною проблемою кандидата-консерватора є те, що він не відомий широкому загалу. Згідно з даними соціологічної групи «IranPoll» від 14 квітня, 46% опитаних навіть не знають, хто такий Ібрагім Раїсі (для порівняння: «незнайомих» з ім’ям Хасана Роухані – лише 3%). Можливо, саме з метою певної «розкрутки» свого імені та підвищення впізнаваності Раїсі так активно педалює теми зовнішньої політики.

Матеріал за темою
Франція Макрона: від виборів до виборів

Можливе обрання ультраконсервативного кандидата стане серйозним ударом по іранських реформаторах. Водночас табір консерваторів об’єднається й отримає «друге дихання». Усередині країни почнеться нова хвиля закручування гайок, боротьби зі згубними західними віяннями і всілякими виявами бездуховності. Спроби перерозподілу багатства на користь незаможних загрожують серйозними проблемами в незміцнілій економіці (та й інвестори подумають, чи заводити гроші в Іран).

Поза Іраном президент Ібрагім Раїсі, безумовно, візьме курс на ескалацію, що може вилитися в відправку додаткових контингентів до Сирії, появу іранських «військових радників» у Ємені та активізацію радикальних шиїтських формувань в Іраку. Посилення конфронтації зі Сполученими Штатами, разом зі скептичним ставленням Раїсі до ядерної угоди, загрожує денонсацією останньої. Що автоматично означатиме нові санкції. Та й не дуже зрозуміло, як відреагує нинішній господар Білого дому на відновлення Тегераном ядерної програми – цілком може вмазати «Томагавками» або проникними бомбами великої потужності (які, до речі, і створювали для знищення саме іранських ядерних об’єктів глибоко під землею). А це вже означатиме по-справжньому велику війну з непередбачуваними наслідками для всього регіону і світу.


Що ж до інших кандидатів у президенти, то два з них – чинний мер Тегерана консерватор Мухаммед Багер Галібаф і віце-президент, перший заступник чинного президента Есхак Джахангирі – є радше технічними кандидатами Ібрагіма Раїсі та Хасана Роухані відповідно (до речі, поки писалася ця стаття, Галібаф передбачувано зняв свою кандидатуру на користь Раїсі).


Іщее двох кандидатів: екс-міністра культури Мустафу Агу Мірсаліма і колишнього міністра промисловості Мастафу Хашемі Таба – можна сміливо назвати аутсайдерами, чиї кандидатури пропустили, як то кажуть, для кількості. Перший зосереджує свою кампанію на питаннях сім’ї, соціального забезпечення та освіти. Другий – поціновувач зеленої енергетики. Нині рейтинги обох не виходять за рамки соціологічної похибки.

Про що свідчать цифри

Що ж до основних претендентів, то тут всі опитування віддають пальму першості чинному президент . Згідно з даними американських соціологів, рейтинг Хасана Роухані коливається в межах 28-30%, тоді як за Ібрагіма Раїсі готові віддати свій голос від 10,7% до 12% виборців. Іранські соціологи дають принципово інші цифри, але ті самі розклади: приблизно 47% у Роухані проти 25% у Раїсі (втім, багато хто підозрює, що цифри місцеві дослідники громадської думки беруть зі стелі).

Як би не було, майбутні вибори багато означають для Ірану, Близького Сходу і всього світу. На кону не лише благополуччя жителів Ісламської республіки, а також питання збережень миру і стабільності в цьому критично важливому регіоні планети.

Максим Вікулов

15:58 18 травень 2017

  • Коментарі FB
  • Коментарі VK

Олександра Кужель: Депутати не мають права лізти в церковні справи

15:03 22 травень 2017

– Однією з найбільш обговорюваних тем є хвиля заборон, зокрема табу на низку  популярних інтернет-ресурсів із закінченням ru. Деякі експерти […]

детальніше

Больові точки: ОРДЛО — це назавжди?

11:29 22 травень 2017

Рожеве скло єврооптимістів, які сподіваються, що ось Україна увійде до євроспільноти, у нас почне зростати рівень життя. Тоді гранично прагматичний […]

детальніше

Тінь імпічменту над Трампом: секрети для Росії і робота для спецпрокурора

14:49 21 травень 2017

Відразу кілька комітетів Конгресу тут же побажали почути додаткові пояснення як від екс-глави спецслужби, так і від представників президента; Мін’юст […]

детальніше

Релігійні законопроекти: нацбезпека чи наступ на церкву

00:15 21 травень 2017

Один із законопроектів передбачає, що призначати митрополитів і єпископів такі релігійні організації зможуть лише за узгодженням з органами влади. Якщо […]

детальніше

Петро Олещук: Заборони Порошенка є ходінням мінним полем

09:00 20 травень 2017

Відповідний наказ про їхню заборону підписав президент України Петро Порошенко. Яка істинна причина такого кроку, як це вплине на електоральну […]

детальніше

Телетайп: про свободу інтернету від ініціатора заборони

13:10 19 травень 2017

Але про це – на закуску. А взагалі на стрічку Телетайпу потрапили новини від артистів розмовного жанру. Головним серед яких, […]

детальніше

Володимир Яворівський: Бог уже втомився нам допомагати

10:12 19 травень 2017

– Чому, як на вас, влада, яка прийшла після Революції гідності, так стрімко девальвувала в суспільних очах? – Влада справді […]

детальніше

Євген Мураєв про політичний баланс та відволікаючі маневри влади (відео)

07:30 19 травень 2017

– Вас вважають проросійським політиком. Ви згодні з цим? – Не знаю, хто так вважає. Я – громадянин України, який […]

детальніше

Приєднуйтесь:

Останні новини

Архів новин

Май 2017
ПнВтСрЧтПтСбВс
« Апр  
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031 
наверх