Знаєте на що тошно дивитися – на це вічне ниття в минулому адекватних людей, які непогано себе почували при Пороху
І ось, с*ка, відкрився у цих людей інсайт – раптом вони побачили, як все х@йово. І, виявляється, все не можна. І тепер такий критичний п@здеж вони називають не зрадофільством, як при Порошенко, а «патріотичної критикою», «воланням до голосу розуму», і іншої совісті, яка у них дрімала, можна сказати, посапувала, а іноді скромно смоктала всю каденцію Порошенка – цього батька нації, якого нація оцінила аж 8% на виборах в Раду. Так я хочу запитати – хлопці, а на що ви сподіваєтеся?
Нічого ж за 3 місяці не змінилося. На потоках як сиділи, так і сидять. Ті ж, що посаджені при Порошенкові. Сидять, поки …. Поки ще нова Рада і уряд не запрацювали. А там сядуть нові люди, якщо Зеленський нічого міняти не буде. А якщо нічого не буде, то це буде рівно те, що було при Порошенкові, що вас так захоплювало. І все, що вам потрібно буде зробити – засунути в ж * пу свої скривджені мови і вписатися в нові потоки.
Юрій Романенко, директор інституту майбутнього, політолог
