Александр Билинский
Олександр Білінський, журналіст

Сьогодні став свідком експерименту, який укотре доводить, що росіяни, нехай і ліберального розливу, звисока дивляться на українців і частково дозволяють собі насміхатися над ними.

На ВДНГ відбувався бізнес-фест, спікерами якого були досить відомі підприємці. Один з топових – творець “Євросєті” Євген Чичваркін, вдало продав бізнес і емігрував з Росії до Великобританії. Там він розвиває винний магазин.

Так у чому, власне, експеримент?

Чичваркін, висунувши з конверта пачку грошових купюр номіналом по 500 гривень і уточнивши у організатора суму свого гонорару, витримав театральну паузу і запропонував присутнім підійти ближче до сцени. Усією своєю поведінкою він показував, що зараз на голови стартаперів поллється грошовий дощ. І натовп почав стрімко просуватися до сцени в передчутті легких грошей.

”Бандерівця” Джеймі Олівера затролили в США

За кешем вишикувалася черга з хлопців, які ще півгодини тому піднімали руки й стверджували, що готові працювати по 20 годин на день і проводити сотні переговоов, щоби досягти успіху у власному бізнесі.

Зібравши достатню кількість людей докола себе, Чичваркін не менш театрально запросив на сцену представника фонду “Пігулки” і під розчаровані погляди бізнесменів, що вже приготувалися розштовхувати один одного, спікер вручив їй 100 тисяч гривень.

За годину до цього ще один молодий російський спікер Аяз Шабутдінов нагодував 50 своїх слухачів халявними бургерами. І всі вони – модно одягнені й так, що на позір непогано заробляють, стояли півгодини в черзі, чекаючи на свій бургер.

Від Сбербанку до Лукойла: експансія російського бізнесу в Україні

Ось у цих, здавалось би, дрібницях і ховаються наші комплекси та незнищенна надія (як у бізнесі, так і в управлінні державою), що хтось (інвестор в першому випадку або МВФ в іншому) прилетить на блакитному вертольоті й усіх нагодує.

А, може, краще самим заробити на бургер і не вестися на розводки Чичваркіна, який поманив грошовим дощем? Начебто розумні хлопці зібралися, а поводилися – як мешканці окупованих міст, які стоять в чергах за гуманітаркою.