Сазонов блог
Кирило Сазонов, блогер

Про перспективи Донбасу багато міркують політики і експерти. В ефірах звучать найрізноманітніші прогнози, і відшукати зерно істини в нетрях теоретичних побудов і політично доцільних гасел дуже складно.

Якщо вам припекло грати в наперстки – не слухайте гравця. Взагалі відключіть слух і стежте за руками. Це єдиний шанс. Якщо хочете зрозуміти, що буде в короткостроковій і середньостроковій перспективі з окупованими територіями Донбасу – слух теж краще відключити. І стежити за руками, в яких гроші та власність.

Міністерство у справах окупованих територій на минулому тижні презентувало свою програму. Не всю, природно, частина проекту засекречена, що в умовах війни – цілком логічно. Тож нам показали лише ту частину економічного розділу, що стосується звільнених України територій. І загальні контури збереження інформаційних каналів від нас – до жителів непідконтрольних територій.

Благі наміри влади можуть викликати розчулення у всіх, хто не хоче або не вміє рахувати. Бо знання арифметики і елементарна спостережливість дають змогу спрогнозувати перспективи окупованих територій з практично стовідсотковою точністю.

Почнемо з цифр?

Отже, в разі гіпотетичного звільнення Донбасу прямо завтра перед Україною постає завдання відновлення інфраструктури. Підірваних бойовиками мостів, зруйнованих доріг тощо. Приблизно обсяг цих робіт оцінюється в 15 млрд дол. Я пропоную зараз видихнути, зробити паузу і перечитати попередню пропозицію. Щоб точно зрозуміти, про яку суму йдеться.

Донбас Путіну не потрібен. Це ж валіза без ручки. Йому достатньо Криму – Лихоліт

На потужні інфраструктурні проекти в Європі влада Євросоюзу виділяє мільярд доларів після довгих дискусій і обґрунтувань. Україні стільки ЄС не дасть ніколи. США, Китай – не дадуть. Своїх коштів на відновлення Донбасу в такому обсязі в українському бюджеті немає і не буде.

Але це ще не все.

Найзатребуваніші підприємства в Донбасі давно демонтовані та вивезені до Росії. Затребувані менше теж пішли на розпил – вони розрізані на метал і вивезені до Росію як сировина. Підтримувати роботу шахт, як це робила за рахунок бюджету України 25 років, ніхто не став. Багато шахт зараз затоплені і відновленню не підлягають.

Чому ми окремо зупиняємося на цих питаннях? о це все знищені робочі місця. А при реінтеграції окупованого Донбасу в Україні людям потрібно буде дати роботу. Або вони розлетяться по Україні і будуть грабувати – інших варіантів для більшості немає. А зброї повно.

Приблизна ціна створення необхідного мінімуму робочих місць в Донбасі становить близько 10 мільярдів доларів. Яких у нас немає, і для нас їх ні в кого немає. Запитайте будь-якого посла про таку суму – і він скаже вам, куди піти, як Гройсман сказав Зубко.

Я думаю, з цифрами можна закінчувати, загальна картина зрозуміла. Можна переходити до стеження за руками.

Новина, на яку мало хто звернув увагу цього тижня, я вважаю знаковою. Компанія «СКМ» Рината Ахметова продала 99,98% акцій ЗАТ Центральна збагачувальна фабрика Колосниковська (розташована в окупованій частині Донецької області). Покупцем виступив такий собі Віктор Чміль. Він до цього обіймав посади директора ТОВ Транс-Ленд, в 2011-2013 роках працював заступником директора з виробничих питань ТОВ АК Олімп. Угода не фіктивна, бо Чміль відразу змінив представника СКМ Олександра Онищенка в складі наглядової ради підприємства, а генеральним директором ЦЗФ призначили Миколу Бокова.

Гроші, які начебто йдуть на оборону, розподіляються між СБУ, поліцією і спецслужбами – Тимчук

Багатьом ці прізвища нічого не говорять, і я пропущу всі ланцюжки, щоб не перевантажувати людей зайвою інформацією. Кінцевим покупцем є екс-депутат Верховної Ради Андрій Орлов, у якого стосунки з Ахметовим, Іванющенко і Януковичем можна позначити, як «непрості». Навіть складні. Про них можна написати не статтю, а цілу книгу, окремо розбираючись в зв’язках Орлова з керівництвом “ДНР” і Кремлем, але не будемо розпорошуватися.

Плювати на покупця. Цікавий сам факт – Ринат Ахметов продав збагачувальну фабрику. Яка не припадала пилом десять років без діла. Він її купив в 2013 році, бо в ланцюжку «вугілля-кокс-метал» вона відігравала важливу роль. І що характерно, продав не як баласт, а за цілком нормальною ціною після незалежної оцінки.

Висновок простий, як мукання деяких народних депутатів після вручення їм балалайки. Ахметов позбувається виробничих активів на окупованій території. А у нього, як ми всі розуміємо, з джерелами інформації все значно краще, ніж у вітчизняних ЗМІ.

Отже, Ахметов іде з бізнесу в Донбасі. Благодійний фонд поки продовжує возити туди харчі, але це вже не політика, а реальна благодійність. Якщо хто не знав – Ахметов реально «хворіє» цією темою і допомагати продуктами жителям Донецької області буде без жодних політичних інтересів. А ось бізнес в ОРДЛО згортає. Тут у нього немає фантазій, голий розрахунок і розуміння ситуації.

Що чекає окуповані території в доступній для огляду перспективі – очевидно.

Економічні показники непідконтрольних українському уряду районів виглядають як недорогий траурний вінок. Згідно з постановою окупаційної адміністрації, за межі ОРДО заборонено реалізовувати пшеницю і масляні культури, бо до реального голоду рукою подати. Глава бойовиків Захарченко відкрито заявляє, що металургія в занепаді, хімічна промисловість стоїть, підприємства закриваються. І це просто круто на тлі того, що відбувається з вугільною промисловістю.

Панама-мама: що очікує “бухгалтера” реґіоналів Каськіва в Україні

І ось іде Ахметов. Продає бізнес і йде.

Перспективи очевидні. З букв «Г», «А», «В», «Н» і «О» при певному рівні інтелекту і культури можна скласти слово «вагон». Але з букв «Д», «У», «П» і «А» скласти слово «щастя», «успішна економіка», «розвинена промисловість» і «бездефіцитний бюджет регіону” не вийде. При всьому бажанні.