Кочетков блог
Олександр Кочетков, політолог
Днями висловив здивування нашою беззубою дипломатією, яка готова покірно визнавати будь-яке рішення зовнішніх сил без урахування, до якої міри воно – в інтересах України. Тому Росія не зафіксована в наших офіційних документах як агресор. Крим виведений за дипломатичні дужки. А бойовики на Донбасі раптом стали «озброєними підрозділами окремих областей України». І так далі.

Виникає запитання, а як слід було би діяти? Я не дипломат, але підхід має бути наступним: максимальне провокування агресора до програшного для нього конфлікту або внутрішньополітичних проблем.

Приміром, оголосити небо над Кримом відкритої безкоштовною зоною для польотів будь-якої авіації. Зокрема, й військової для країн НАТО. І море довкола Криму – вільною зоною для проходу суден і вилову риби.

Адже це юридично наша територія? І нехай туди заходять турецькі риболовецькі судна, нехай повітряний простір Криму чіпляють літаки США.

Туреччину накрила хвиля курдського терору, як тільки турки збили російський літак

Ось хотів би я подивитися, як чинитиме недоімперія в такому випадку? Збивати? Літак США? Або мовчки втиратися?

І так далі в такому ж дусі. Усе ж ліпше, ніж погоджуватися на «особливий статус».

І так, нам необхідний Національний акт про політичну відповідальність, що дасть розширений аудит всього того, що відбувалося в Україні з моменту незалежності: у внутрішній і зовнішній політиці, економіці, сфері приватизації, в оборонному будівництві і так далі.

Не підвівши риску під минулим, не можна рухатися вперед.