Люди розкрили нарив, який вже давно визрівав. Так, непродумано, несподівано, не вчасно, але якщо влада майже нічого не робить, щоб задавити окупанта економічно, то це починає робити активна частина суспільства.

Розповіді про те, що в окремих районах працюють підприємства, які платять щорічно в казну 40 мільярдів гривень були гарними 2 роки тому.

Блокада Донбасу: нас усіх зарахували до «терпіл»?

Всі прекрасно розуміють, що розривати економічні відносини з окупованими територіями треба так, щоб це найменш болісно позначалося на Україні.

Тобто поступово. Але це треба робити!

Українські ТЕС, які працюють на антрациті, вже переробляють на споживання вугілля газової групи. І це чудово!

Але такий же план повинен бути і щодо підприємств, які залишилися на окупованій території.

Нехай інвестори будують аналогічні заводи на території підконтрольній Україні. На суперпільгових умовах. А ахметови нехай залишаються зі своїми шахтами і заводами там, де вони не змогли вчасно вдарити батогом і припинити буйство місцевих наркоманів і алкашів.

Українська влада повинна відкрито і жорстко дати зрозуміти «повсталим», що якщо вони не складуть до години Х зброю, то українська влада запускає безповоротний процес створення аналогічних підприємств на території підконтрольній Україні. І через кілька років «повсталі» мінятимуть тонну антрациту на кілограм гречки.

Влада повинна скласти чіткий перелік товарів, які можна продавати на окуповані території. Причому з хорошим митним коефіцієнтом (він замінить контрабандний) і буде поповнювати казну, а не кишені військових комерсантів.

І повинен бути мінімальний перелік товарів, які Україна поки змушена купувати у окремих районів.

Без жорсткої економічної стратегії задушення окупанта ніякого звільнення Донбасу не буде. Це треба розуміти чітко.

Сергій Запорожський, блогер

Фото: Facebook/Штаб блокади