Кожному, хто інтерпретує заяву Терези Мей під свій політичний смак.

Ситуація така, що для того, аби політику виграти вибори в Британії, треба попахати.

Американські гірки

Навіть у розумниці, трудоголічки Маргарет Тетчер вийшло не з першого разу і довелось відточити свій імідж – додати досягнень, легкості, сімейних цінностей. Ситуація така, що вибори не виграє якийсь Пилип із конопель, бо роздавав манчестерським чи дархемським бабусям пакети з англійським чаєм, вівсянкою, набір для йоркширського пудингу чи шмат пастушого пирога – в пакеті в стилі «Голос за лейбориста – ситий сніданок».

У Британії відшліфована століттями виборча система. Є торі, а є віги. Є консерватори і є ліберали. Там нема сюрпризів в стилі – Радикали, Юля і Опоблок беруть перші місця. Однак ЦВК підмальовує округи партії предмета (будь-якого, без прив’язки до чинного).

Оголошення виборів 8 червня – спроба виструнити місцеву політику. Аби не було розброду і шатання. Щоби консерватори – правонаступники торі – не втратили своє обличчя і не виглядали узурпаторами. Щоби мати перспективу, якщо опоненти наступлять на граблі. Ну, і щоб напрацювати стратегію роботи з ЄС без ігрищ лейбористів на шотландської національної партії.

Є сенс повчитися смислам, а не формам. Коли держава не йде на повідку популістів, а чинить з розрахунку на майбутнє.

Британська лодка розшатана не буде. Її укріплювали і запалювали смолою з часів Вільгельма Завойовника і дотепер.

Марина Данилюк, журналіст