ПРИВАТний обшук

ПРИВАТний обшук

Солодкий час нині. Кожен день приносить нам черговий епічний спектакль. Зі свіжого попкорнівського: «НАБУ тихим сапом обшукує центральний офіс «Привату» в славному місті Дніпро, колись домашньому гнізді всехитрого Ігоря Коломойського». У самому НАБУ, по-грузинськи опустивши очі, скромно уточнили, що «слідчі дії проводяться в рамках кримінального провадження… за фактом розтрати грошей ПриватБанку в особливо великих розмірах, вчиненого менеджментом і власниками». І далі по тексту зовсім вже дрібними літерами – «держава зазнала збитків у розмірі докапіталізації в сумі 116 млрд».

Тобто набушні оперативники тільки зараз проводять очевидні роботи в зв’язку з тим, що портфельчик «Привату» був під зав’язку насичений токсичними кредитами зовсім не жадібних і найчесніших колишніх власників. Дуже вчасно. Але що куди цікавіше – провадження відкрито також і за фактом зловживання з боку відповідальних осіб Нацбанку. Ну хіба ми не краса-держава?

Не минуло й року з моменту націоналізації монстра, закачали прірву бюджетних грошей і ось тепер з’ясували, що гроші «крали двічі». Або все-таки крали в змові? А може, взагалі націоналізація «Привату» – це і був спецпроект по виїмці 160 млрд грн, складений командами Гонтаревої (її куратора) і Коломойського (особисто)? А вже після – «виїмки» – як це нерідко у нас трапляється – хтось не виконав свої тіньові зобов’язання.

Виглядає все нестерпно чудово. 16 грудня Коломойський пише лист «з проханням про порятунок» Гройсману. Урядові чини і глава НБУ, що до них приєдналась, приймають рішення про націоналізацію. Після чого виходять на публіку з новими орденами на лацканах – «за ідеальний порятунок банківської системи країни від Коломойського». Трохи пізніше з країни зникає той самий Коломойський і починає гидотно так розповідати про «викручені руки і примус». Ще пізніше зникає вже Гонтарева і взагалі замовкає. Її заступник Рожкова, яка, за версією тандему Коломойський-Боголюбов, і влаштувала апокаліпсис, в істериці доводить, що націоналізація – єдиний вихід. Тандем, розігрітий власним нахабством, кинувся в атаку і вимагає повернути а) банк; б) гроші; в) інші активи. І принести публічні вибачення.

Міжнародний аудитор публікує звіт, в якому зовсім не ясно, хто вкрав. Міністр Данилюк, посміхаючись атосівською посмішкою (втомлений чел, знає весь цимес краще за інших), заявляє, що «Приват» докапіталізуємо ще на 38 млрд, а всередині банку все ідеально. Після чого «крутий хлопець» Шлапак (глава банку) спішно біжить у відставку і видає вкрай каламутну розповідь про… внутрішнє гниття «Привату». Нацбанк мовчить. Гройсман, на повному серйозі, заявляє, що поїхав на зустріч з… (ух ти!) Ротшильдом. І ось він феєричний фінал – обшуки, кримінальні справи, розкрадання в особливо великих. З обов’язковим підсумковим питанням: так, а хто з ким і чому не поділився? Хто кого кинув в рамках спецпроекту «160 млрд для Привату»?

Михайло Поляков, політтехнолог

матеріали рубрики
Таємниця переходу на стандарти НАТО Блоги
Таємниця переходу на стандарти НАТО
Про головні тренди світової економіки Блоги
Про головні тренди світової економіки
Війну розвідок США та РФ знято з паузи Блоги
Війну розвідок США та РФ знято з паузи