Американці знову зібралися на Місяць. Дональд Трамп підписав директиву про відновлення місячної програми. Останній раз астронавти літали так далеко 45 років тому в 1972 році на кораблі «Аполлон-17».

Нічого дивного в тому, що американці знову полетять на Місяць, немає. Америка – велика країна, яка ставить перед собою амбітні цілі. Але ми теж не промах, і коли їх Трамп тільки мріє про майбутні комерційні космічні вантажоперевезення, наш Гройсман вже пускає баржі з кавунами по Дніпру.

Чи завжди Америка була такою великою і багатою? Коли і як вона вибилася в лідери, і який МВФ оплачував її прорив? Може, це сталося в тридцяті роки минулого століття, під час Великої депресії? Або в сорокові, коли Японія раптовим ударом по Перл-Харбор знищила тихоокеанський флот? Або коли Сполучені Штати стали кузнею зброї і військової техніки для половини планети, яка протистоїть коричневій чумі? Або в ході роботи над Манхеттенським проектом, який зробив Америку військової супердержавою?

Ставки прийняті, панове!

У відповідь на приниження, нанесене Радянським Союзом, який першим відправив у космос штучний супутник, Білку/Стрілку і Гагаріна, президент Джон Кеннеді у вересні 1961 року оголосив, що американці збираються на Місяць. І вже 20 липня 1969 року космічний корабель «Аполлон-11» доставив туди Ніла Армстронга і Базза Олдрина. Всього за програмою «Аполлон» астронавти шість разів висаджувалися на Місяць, при тому, що загальний рівень наукових досягнень і технологій тоді був досить посередній – в порівнянні з сьогоднішнім днем. Досить сказати, що бортовий комп’ютер «Аполлонів», який розраховує програму польоту, був в тисячі разів слабкіше чіпсета будь-якого сучасного персонального гаджета.

І все-таки вони полетіли. Створили ядерну бомбу. Побудували найпотужнішу військову промисловість. Відновили флот. Перемогли Японію. Покінчили з депресією, і створили ефективну економіку. Тому що ставили перед собою амбітні цілі, і вперто їх досягали. Тому, що їх правителі не прагнули вкрасти більше всіх. Тому що громадяни завжди були вільними людьми.

Юрій Касьянов, волонтер