«Генії» зовнішньої комунікації

«Генії» зовнішньої комунікації

Ця дурна пісня буде вічною. Нічого ж не змінюється під Печерським Місяцем. Вже не в перший раз говоримо про банальне: громадська думка не терпить порожнечі. Взагалі. Особливо зовнішня, яка, м’яко кажучи, не особливо-то і стежить за бурхливими шизофренічними подіями в далекій і холодній Україні. З нею потрібно скрупульозно, рутинно працювати, роз’яснювати по тисячі разів найелементарніше. Терпляче повторювати як малим дітям. Інакше вона тут же заповнюється чужими інтерпретаціями, проффейками і власним розчаруванням. І справа навіть не в горезвісній російській медійній гібридності, яка тоннами заливає західну громадську думку через дорогі pr-агентства, продажних журналістів і політичних корисних ідіотів. А в тому, що порожнечі не буває.

Наше невміння вести зовнішні комунікації просто приголомшливе. Ні. Справа навіть не в невмінні, а ось в цих провінційних понтах, які в зневажливому «не цим лохам нас чомусь вчити». Дійсно, якийсь німецький бюргер повинен обіс*тися від радості, правильно розуміючи штурми «активістами» судів, нескінченні смолоскипні ходи, масову трудову еміграцію, різке зростання нашої інвестпривабливості через ще більш різке зростання числа «економічних обшуків і віджимів». Навіщо йому щось пояснювати? І вже точно він повинен був легко зрозуміти всі ці дивні речі з Савченко і Рубаном.

Давайте переінакшимо. Протягом року, поки Савченко сиділа в російській в’язниці, в євроатлантичному світі була розгорнута безпрецедентна кампанія щодо її звільнення. У кампанії брало участь багато перших осіб, включаючи тих же Маркель і Обаму. Десятки топових західних політиків переконували власних виборців в тому, що це важливо. І що тепер? Як тепер їх обиватель повинен дивитися на своїх політиків? Незначний, здавалося б, приклад, але на тих же Балканах «історія Савченко» – це суто арешт народного героя. І так скрізь.

А що наші? А нічого. Ніякої роботи посольств. Ніяких тематичних прес-конференцій. Ніяких публікацій та інших роз’яснень. Але ж у нас ще десятки в’язнів у російських в’язницях. І тому таке ось «мовчання» зовсім не нешкідливе. Західний політик відтепер десять разів подумає, перш ніж особисто сказати слово про звільнення наших. Усе обмежиться тільки ритуальними колективними резолюціями.

Ми як і раніше «геніальні» в двох навичках. У тому, як друзів, які не завжди бачать світ як ми, але все-таки друзі, перетворювати на ворогів, ображаючи і обзиваючи їх. Угорці й поляки – тільки мала частина. Великі фахівці ми і в тому, як неправильно організовувати медійну роботу. Скрізь. І всередині країни і особливо на зовнішніх ринках. У нас все зводиться до якихось напівписьменних заяв політиків другого плану. І наступним поширенням цих заяв «фермою» не менше напівграмотних мережевих письменників. Усе. Робота виконана, пора святкувати.

Михайло Подоляк, блогер

Оригінал

матеріали рубрики
Паризькі танці Путіна навколо Трампа, безглузді і… безглузді Блоги
Паризькі танці Путіна навколо Трампа, безглузді і… безглузді
Деградація «Нафтогазу»: антинародна національна компанія Блоги
Деградація «Нафтогазу»: антинародна національна компанія
Чи все необхідне ми зробили для автокефалії? Блоги
Чи все необхідне ми зробили для автокефалії?
Похожие статьи