Пафос сучасних раціоналістів (зокрема прихильників розвитку промисловості в парадигмі від однієї активної парламентської партії) заснований на поки ще пануванні матеріального світу. Їх заворожують доменні печі й конвертори, трубопроводи та нафтовидобувні платформи і таке інше. Саме з цим «залізом» (комп’ютерний термін) вони і пов’язують могутність економіки. Але в сучасному світі залізо без софту вже майже ніщо.
М. Андрессен, всесвітньо визнаний винахідник і венчурний інвестор, стверджує, що «програмне забезпечення з’їдає світ». С. Джобс говорив, що основна сила Apple не в красі заліза пристроїв (iPhone та iPad), а в красі софтверних рішень. Ба більше, сила, наприклад, Walmart уже не в кількості складів, а тому, що за софтом вона перевершує своїх конкурентів.
Чим більші переваги компанії з реального сектора економіки в софті, тим кращі її фінансові показники.
Apple накопичила колосальні грошові резерви. І цілком імовірно, що вона спрямує свої кошти на купівлю компаній реального сектора економіки (у нині звичному розумінні цього терміна). Окрім того, софтверні компанії опосередковано здійснюють контроль за компаніями реального сектора економіки – за допомогою софту. Як через закриті програми, так і через програми відкритих джерел. Здавалося б, вони відкриті, але контроль над програмою належить не фірмі з реального сектора, яка ними користується, а спільноті розробників.
Зараз подейкують, що найбільшими банками в майбутньому стануть Google і FB. Мотивація проста – у них найбільші в світі фан-спільноти.
Банківські технології, по суті, нескладні. Ось Тиньков-пивовар вирішив створити банк – і створив. Та ще й який технологічний! І він коштує вже більше ніж мільярд (а в акціонерах у нього Goldman Sachs). Тож якщо у політичних колах буде досягнуто консенсус, а техногіганти сформують відповідні грошові резерви (взагалі-то вже сформували), то настане ера домінування економіки софту. Та й великі фірми дедалі більше емансипуються від державних інститутів – вони можуть ухвалювати рішення самостійно.
Це, звичайно, лише ймовірний вектор розвитку. Але я не думаю, що нереальний. Технології завжди дуже впливали на картину світу. Софт – поки дитина в історичному періоді порівняно з інженерною майстерністю. Але вже зараз він серйозно впливає на капіталізацію найбільшої ритейлової компанії світу Walmart (та й інших лідерів рітейлу теж), а скоро впливатиме і на виробників-лідерів. А що буде, коли/якщо роль софту стане ключовою?! У Першу світову війну танки переважно лякали піхоту, а в Другу світову їхнє значення було вирішальним…
М. Андрессен вважає, що є три варіанти розвитку: слабкий, сильний та дуже сильний.
Базова слабка версія полягає в тому, що ПЗ «з’їсть» технічну/комп’ютерну промисловість. Цінність комп’ютерів дедалі більше полягає у програмному забезпеченні, а не в апаратному. Зрушення в галузі хмарних обчислень – тому підтвердження.
Це перехід до більш масштабних і менш дорогих моделей, де програмне забезпечення є ключовим. Усе це дуже відрізняється від старої моделі розвитку.
У сильному варіанті розвитку програмне забезпечення з’їсть безліч інших галузей промисловості, які ще не були об’єктом швидких технологічних змін. Візьмемо, приміром, газети. Виробництво газет не зазнавало значних технологічних змін багато сотень років. Виробництво було приблизно одним і тим самим із XV століття — а потім раптом — бац! Сталася цифрова революція, й інфорсектор змушений був пристосовуватися і радикально змінюватися.
У найбільш сильному варіанті компанії, на кшталт софтверних компаній Силіконової Долини, поглинуть усе. Компанії цього штибу стануть домінувати практично у всіх галузях промисловості. Ці компанії у своєму ядрі софтверні. Вони вміють розробляти програмне забезпечення. Вони розуміють економіку програмного забезпечення. Вони висувають проектування та розробку на перше місце – ось чому вони, ймовірно, переможуть.
Підсумую. Історія технологічного розвитку свідчить про те, що скептичні прогнози часто були осоромлені.
Кінець брехні: закрилася компанія Cambridge Analytica, що сприяла перемозі ТрампаНаприклад, лорд Кельвін вважав нісенітницею можливість підняти в повітря пристрій, що важчий за повітря. Це він говорив наприкінці XIX століття.
З другого боку, незважаючи на передбачення, в 2005 році колоній на Марсі не було і невідомо, коли будуть (Маск говорить про 2025 рік).
Із софтом може статися та сама історія. Може, але не мусить. І це ймовірно, оскільки софт – це підривна технологія. А підривні технології завжди недооцінювали. І лише заднім числом усі погоджувалися – мовляв, напевно, так і повинно було статися. Схоже траплялося в історії технологій неодноразово…
В’ячеслав Бутко, економіст, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French
