Я неодноразово писав про те, чому рецепти «економічного дива» а-ля Японія, Південна Корея, Польща et cetera нам не підходять. Якщо коротко – тому, що світ не є незмінним.

Фахівці пропонують рецепти на підставі теоретичних моделей, які довели свою спроможність у минулому або просто задовольняють експертне товариство. Але це гіпотези, перевірені попередньою практикою, які з чималою часткою ймовірності можуть не спрацювати в поточній практиці.

А часто це – теорії, які постфактум пояснили події, отже, треба робити поправку на ретроспективний детермінізм.

Ба більше, часто експертам лише здається, що ці теорії пояснили події, оскільки ці фахівці володіють фрагментарною інформацією, не визнають неповноту знання, а також використовують «гіпотезу позитивного тестування», відкидаючи інформацію, яка суперечить усталеній у них думці.

Але важливо звернути увагу і на моральні аспекти. Аналогії, наприклад, із тією ж Японією, нам не підходять іще й тому, що необхідно оцінювати зокрема й мету підприємців. Японські підприємці приймають правила гри (капіталізм) і намагаються в рамках цих правил переважно легально знаходити рішення – технології, менеджмент (наприклад, TPS – «точно в термін»), маркетинг та інше.

Наші ж «підприємці» (не всі, але більшість) мають лише схеми заробітку, зазвичай намагаються мінімізувати час реалізації цих схем і максимізувати прибуток. Моральні міркування вони не враховують абсолютно.

Зазвичай це комсомольці, КДБшники і маргінальні декласанти з колишнього СРСР, а також представники молодого покоління, які перейняли їхню етику.

Тому аналогії з економік розвинених і багатьох країн, що розвиваються, щодо схожих процесів, які відбуваються у нас, абсолютно не годяться. У нас якісно інша економіка – економіка кидка лохів.

Японські підприємці є членами товариства, такими себе й усвідомлюють, тому намагаються бути соціально та державно відповідальними.

У нас «підприємці» є «малим народом» усередині лохівської спільноти, вони ніяк не пов’язані з нею ні ментально, ні морально.

І вони використовують лохівське співтовариство як ресурс, наприклад, як селяни в селі використовують гній.

Тому в нас є нездійсненим усе те, що пишуть і радять Україні західні економісти – у нас просто якісно інша ситуація та якісно інша економіка.

Перефразую Ілліча – за формою схоже, а по суті знущання.

Цього на Заході багато хто не може зрозуміти – мовляв, чому ми в Україні не проводимо реформи? Та вони нам просто не потрібні!

Народу не потрібні тому, що він є архаїчним і йому чужий капіталізм як спосіб життя, чуже поняття продуктивної трудової етики. А «підприємцям» (вони ж – «малий народ») реформи не потрібні через те, що вони рвачі та мають короткі схеми заробітку, за їхнього презирства до чужого їм народу-маси.

Про економіку, інфраструктуру та нелінійність

Застосовується підхід «бритви Оккама» – не шукайте складних шляхів заробітку, використовуйте прості. Це, по суті, етичний закон «підприємництва» в Україні.

Г. Полл, один із керівників компанії Corning (провідна інноваційна компанія світу в галузі науки про матеріали), говорив, що спеціально використовують складні схеми, бо вони від початку етичні підприємці, й такий підхід допомагає перемагати конкурентів стійко в часі. У нас же – кидок лохів, і гайда на особистому «джеті» на озеро Лугано…

В’ячеслав Бутко, економіст, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French