Євросоюз і Італія повинні краще придивитися до механізмів порятунку найстарішого діючого банку в світі Banca Monte dei Paschi di Siena

Про це пише оглядач-економіст Bloomberg, стратег лондонської Haitong Securities Маркус Ешворт, передає Politeka.

При цьому експерт звертає увагу європейців на український досвід швидкої націоналізації ПриватБанку.

Політичні наслідки націоналізації ПриватБанку: між війною та тишею

На його думку, у ситуації з Monte dei Paschi потрібно умовити роздрібних утримувачів субординованого боргу змінити його на звичайні акції. Це скоротило б кількість акцій, які паралельно повинен розмістити банк, що є найскладнішою частиною плану зі збору коштів, а саме 5 млрд євро. Monte dei Paschi потребує цього капіталу для покриття необслуговуваних кредитів на суму 30 млрд євро, що дасть можливість далі боротися за виживання.

Ешворт вважає, що правила ЄС щодо участі у порятунку банків створили майже неможливу ситуацію, коли всі залучені сторони плутаються один у одного під ногами, а держава не може діяти самостійно.

«З іншого боку, Україна змогла діяти рішуче, давши гарантії приватним власникам облігацій і акцій. Запорукою виступлять три головні євробонди ПриватБанку, які становлять трохи більше 5% від зобов’язань на суму $555 млн. Є побоювання, що ці облігації можуть бути потім перетворені на капітал, тим самим вдаривши по власникам, хоча міжнародні кредитори навряд чи це допустять», – пише він.

Незважаючи на необхідність виправити деякі останні проблемні моменти, відзначає економіст, українська модель як і раніше корисна для ЄС.

Хоча ситуації українського та італійського банків відрізняються, адже Monte dei Paschi потрібно в першу чергу захистити вітчизняних власників роздрібних облігацій.

«Звичайно, якщо повідомлення італійської преси виявляться реальними – про те, що Катар, Китай і італійська пошта готові вкласти капітал, то він (банк) може домогтися успіху. Але насправді немає потреби в такому складному процесі. Післякризовий режим ЄС запобігання втручанню держави зарекомендував завдає шкоди, як хвороба», – резюмував Ешворт.