До приходу радянської влади в українській традиційній кухні було різноманіття ситних та витончених страв
Про це повідомляє Politeka.
У період Київської Русі вживали багато слабоалкогольних зброджених напоїв: квас, мед, збитень. Тоді вся Європа з дитячого віку вживала алкоголь і це вважалося цілком нормою. Проте помилково вважати, що люди весь час були напідпитку. Українці займалися землеробством, до того ж робота в полі забирала багато сил, а пиво, збитень були калорійними й ситними напоями, які давали енергію на весь день.
Існує міф, що українець Юрій Кульчицький відкрив у Європі першу кав’ярню, це не зовсім так. Він дійсно відкрив кав’ярню у Відні в 1683 році, яка стала дуже популярною, але заклад був не першим. По всій видимості, кавовий міф популярний тому, що саме в цей час кава стала популярним у багатьох регіонах і серед різних верств суспільства. Так що українці познайомилися з кавою давно.
Кава був популярний на Заході України, який перебував під впливом західноєвропейських модних тенденцій. У 1841 році географ-мандрівник Йоганн Коль дивувався кількості львівських кав’ярень, стверджуючи, що в місті краще і елегантніше кафе, ніж в його рідному Дрездені. Треба визнати, що центральна й східна Україна віддавала перевагу чаю, причому культура чаювання прийшла на наші землі з Росії, але кави там теж пили.
Кефір та йогурт наші предки не вживали – це традиційні напої кочових народів, а українці пили молоко і кисляк, гуслянку. Багато їли ягідних і молочних киселів.
Древніми українськими стравами були зернові каші і хліб. До XV століття основу харчування українців становили в основному зернові культури, дичину і риба – її засушивали, а потім варили з неї супи і юшки. Асортимент риби був великий: короп, карась, осетрові, оселедець, лящ, лин, в’юн. І сушили рибу нема на мотузці, як зараз тараньку, а в печі. Це був тривалий, складний процес – треба було висушити досить добре, щоб риба під час зберігання не згнила і водночас не пересушити.
М’ясо коптили та засолювали. Проте слід зазначити, що за часів Київської Русі в українській культурі прижився християнський календар, що включав кілька постів. Дотримання посту сприяло тому, що м’ясні продукти довго не зберігали, їх як правило перед черговим постом доїдали.
При цьому в пост ніхто не голодував, так як в цей час багато готували кашоподібну страв з пшона, пшениці, кукурудзи, гречки з додаванням бобових, грибів, капусти, сушених фруктів і ягід.
З XV століття через географічних відкриттів асортимент європейських столів суттєва зміна, в Україні з’явилися соняшник, томати і картопля.
Існує думка, що свиняче сало як блюдо стало популярним під час монголо-татарських набігів – це була єдина можливість залишити собі хоч що-небудь, а мусульмани свинину не їли і не забирали. Хоча в історичних джерелах знаходимо відомості, що і в Середньовіччі багато тримали свиней, їх відгодовували, випасаючи в лісах, а коли різали, то зберігали сало: внутрішнє, підшкірне.
Також точно відомо, що в Україні завжди були дуже популярні рідкі страви. У нас це називалося вариво, вуха, кулеші.
Основний гострою приправою був часник і хрін. Зелень в якості салату не їли, але в борщ, наприклад, додавали листя кульбаби, дикий щавель, молоду кропиву, лободу. Використовували в їжу листя буряка, які додавали в борщу або робили з них голубці.
Серед популярних солодких наїдків у українців було велике розмаїття киселеподібного страв, які сьогодні майже ніхто не готує. Наприклад, розмазня – це киселеподібного страва, яку готували на основі кислого рідкого тесту.
Зараз дуже люблять відокремлювати національне, народне, українське від запозиченого, в тому числі в кулінарії, з’ясовуючи, чи дійсно блюдо є саме українським і пишатися тим, що саме українці придумали борщ, вареники чи солити сало.
Відомо, що борщ так точно вже більше 300 років готується в Україні, тому немає сенсу говорити, що його могли придумати не ми. Однак якщо згадати, що кислинку борщу надає помідор, але томати до українських страв стали додавати тільки в XIX столітті, а до цього кислинка в борщі з’являлася завдяки квашеної буряку. Власне цей квас, і був основою борщу – шпундри та інших страв. Борщ варити з картоплею почали лише наприкінці XVIII початку XX століття.
Нагадаємо, як писала раніше Politeka, сучасні можливості ДНК-аналізу дозволяють побачити родовід не тільки кожної людини, але і цілого етносу і впевнено сказати, звідки він родом і де його коріння.
За матеріалами Depo.ua.
