Ефективна діяльність місцевої влади після розширення в рамках децентралізації її повноважень неможлива без впровадження такого інструменту, як місцевий референдум
Про це на прес-конференції в ІА «ГолосUA» заявив політолог, керівник аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов.
Після того як в 2012 році перестав діяти прийнятий в 1991-му закон про всеукраїнський і місцевий референдуми, в Україні відсутня законодавча база для проведення місцевих референдумів, нагадав політолог.
«При цьому з 1991 до кінця нульових було проведено близько 150-ти місцевих референдумів, які стосувалися питань благоустрою, земельного устрою, повноважень місцевих органів влади. На жаль, ті нинішні депутати, які будучи в опозиції, били себе в груди і говорили про те, що це треба, але головне – не дати Азарову проштовхнути свою редакцію, про референдум геть забули», – підкреслив Золотарьов.
Єдиним, на його думку, політиком, який відстоює практику референдуму, є Віктор Медведчук, який протягом останніх 10 років не поміняв свою позицію.
«А той же, припустимо, Гончаренко, який в квітні 2015 року вніс проект закону про місцевий референдум, про це вже забув. Очевидно політична доцільність не дозволяє», – іронізує політолог.
За словами Золотарьова, якщо ми передаємо повноваження місцевим громадам, то і повинен бути такий інструмент, як місцевий референдум.
«Чому? Тому, що це – феодальне право, коли тато командує поліцією в райцентрі, зять в прокуратурі, а невістка працює суддею, коли все схвачено і неможливо добитися правди. Тобто, щоб ми не отримали замість децентралізації реальну феодалізацію, при якому буде працювати станове право – право для тяглового народу і право для шляхти. Ви пам’ятаєте Лозинського? Це класичний приклад станового райцентру, де нагорі тьма влади, а внизу влада темряви», – резюмував експерт.
