Лідер Громадського руху «Український вибір – Право народу» відповів газеті «Сегодня», як він оцінює те, що одному з охоронців вручена підозра в зв’язку з інцидентом з журналістами «Радіо Свобода» в аеропорту «Жуляни»
«Охорона діяла в повній відповідності з чинним законодавством, чого не можна сказати про журналістів. Я звернувся для притягнення до кримінальної відповідальності журналістів «Радіо Свобода», які порушили мої права, гарантовані статтею 32 Конституції України, яка забороняє втручання в особисте і сімейне життя і збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, і рішення Конституційного суду №1-9 / 2012 від 20 січня 2012 року, яка роз’ясняє цю статтю, яка встановлює, що конфіденційною інформацією про особу є будь-які відомості або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо. д., пов’язані з особистістю і членами його сім’ї. Тому спроба журналістів «Радіо Свобода» проводити відеозйомку мене і членів моєї сім’ї без згоди – є незаконною. Оскільки Національна поліція бездіяла, я звернувся до суду, і суд прийняв рішення почати кримінальне переслідування журналістів за їх незаконні дії. Вважаю, що в діях журналістів «Радіо Свобода» є ознаки складу злочину, які передбачені статтею 182 Кримінального кодексу – “Порушення недоторканності приватного життя”.
Віктор Медведчук також дав оцінку ходу слухань парламентського комітету зі свободи слова, присвяченого цій ситуації. Медведчук сказав: «Це був незаконний і цинічний тиск на органи слідства. Члени комітету відкрито давали вказівки представникам Нацполіціі і прокуратури про те, як, які слідчі дії повинні проводитися. Мета таких дій – вплив на працівника правоохоронних органів для прийняття незаконних процесуальних рішень, в тому числі незаконного вручення підозри».
Коментуючи дії голови комітету Вікторії Сюмар, її заступника Сергія Висоцького, а також народних депутатів Юрія Павленка та Богдана Онуфрика, Медведчук підкреслив: «Згідно з Постановою ВР №22-VIII від 4 грудня 2014 року, даний комітет не наділений повноваженнями щодо здійснення будь-яких контрольних функцій, пов’язаних з розслідуванням будь-якого кримінального чи іншого порушення, як і не уповноважує вимагати звіту від співробітників правоохоронних органів. Більш того, рішенням Конституційного суду №4-рп від 20 березня 2002 року визнана неправомірність звернення народних депутатів до осіб, які здійснюють функції дізнання і слідства. До речі, саме представник «Опозиційного блоку» Юрій Павленко проявив особливу старанність, вимагаючи незаконного допиту представників правоохоронних органів. З боку представника сили, яка заявляє про свою опозиційність, така поведінка виглядає дивно. Однак якщо згадати, що Павленко встиг побувати міністром молоді та спорту при президенті Ющенко, а потім – і у Януковича, то нічого незвичайного в тому, що людина, яка перебувала на службі в Ющенка і Януковича, сьогодні прислуговує «партії війни», немає.
«Крім того, стаття 7 Закону України «Про прокуратуру» прямо забороняє втручання органів державної влади і посадових осіб у діяльність прокуратури при розслідуванні діянь, які мають ознаки злочинів. Стаття 62 Закону України «Про національну поліції» взагалі забороняє поліцейському виконувати будь-які вказівки, крім вказівок свого безпосереднього начальника. Очевидно, що ні правоохоронці, ні депутати законів не читають», – додав Медведчук.
Відповідаючи на питання про те, яку відповідальність можуть понести учасники слухань комітету за свої незаконні дії, Віктор Медведчук сказав: «Оскільки голова і окремі члени комітету, використовуючи своє службове становище, надавали незаконний вплив на слідство у конкретній кримінальній виробництву, то їх дії мають всі кваліфікуючі ознаки кримінального злочину, передбаченого частиною ІІ статті 343 КК України. Заява про притягнення до кримінальної відповідальності з цього приводу подано. Упевнений, що депутати, які використовують свій мандат для вчинення злочинів, повинні нести кримінальну відповідальність ».
