Після десяти років радянських таборів та заслання відомому дисиденту і психіатру Семену Глузману не подобаються сьогоднішні методи декомунізації. Втім, як і уряд

Семен Глузман – психіатр, колишній політв’язень, двічі визнаний неосудним, дисидент і громадський діяч. Себе він називає «ідіотом», який не захотів емігрувати з країни. Але, тим не менш, їхати не бажає і точно знає, в якій країні хотів би померти.

За словами Глузмана, він сумно дивиться на майбутнє України.

«Коли я сидів, близько 30% ув’язнених були етнічними українцями. У нас, серед дисидентів, не було жодного білоруса, узбека, туркмена. Для себе я назвав це присутністю в Україні “ферменту опору”. Мені здавалося, цей фермент – надія. Моя, моєї країни. Двічі, під час Майданів, вона виправдалася. А ось зараз я досить сумно дивлюся на майбутнє України.

Зараз у мене відчуття, що фермент опору вичерпується. І це відбувається не тому, що українці не готові до нормального європейського життя. Проблема в керівниках. Біля керма постійно негідники, злодюжки і великі злодюги. Вони не підпускають молоді голови до влади. Звичайно, винні і ми, тому що їх вибираємо. Але якщо влада на виборах створює ситуацію, коли потрібно вибирати між Петром Симоненко і Кучмою, то, звичайно, я голосую за Кучму». – каже Семен Глузман.

Громадський діяч, як психіатр, іноді заочно ставить діагнози українським політикам. Але в даний момент, за словами Глузмана, психічно хворих в уряді немає.

«Я можу вам відповісти: психічних хворих серед них немає. По-справжньому хворих. Ну, може, пару наркоманів там затесалося, але погоду вони не роблять», – зазначає Глузман.

На думку психіатра, переважна більшість українських політиків – люди пороку. Але з психіатрією це ніяк не пов’язано.

«Вони – здоровенькі. Цих моральних виродків вибираємо ми. Значить, і з нами щось не в порядку», – підкреслює громадський активіст.

Незважаючи на те, що Семен Глузман все життя намагався боротися з соціалістичним режимом, він упевнений, що українці сумують за СРСР.

Він бачить в цьому людську психологію. Люди сумують за молодістю, за впевненості в завтрашньому дні, за гідними зарплатами і пенсіями. Сумують за себе.

Може тому, ставлення громадського діяча до декомунізації та знесення пам’ятників негативне.

«Все-таки не можна так по-варварськи, вночі підривати ці пам’ятники, кидати на землю. В цьому є щось погане, підпільне. Все це має вирішувати громада – сільська, міська. І якщо більшість поки виступає проти знесення пам’ятника, значить треба чекати. Нічого страшного!

Є один дуже серйозний аргумент: спочатку нагодуйте! Дайте людям хоч якусь надію. Дайте їм можливість побачити майбутнє, нехай не своє, а дітей і онуків. Що ж ви, ідіоти, робите ?! Ви ж піднімаєте людей проти себе!», – зазначає психіатр.

Нагадаємо, формування миротворчої місії ООН на Донбасі не пройде без проблем.

Джерело: Українська правда