Українців пройняла історія про те, як мати зустріла свого сина з війни, хоча рік вважала його загиблим

Неймовірна історія сталася з мамою бійця АТО Ольгою Погребняк, яка чекала сина навіть коли всі перестали вірити у його повернення.

46-річна львів’янка – мати двох синів, 22-річного Олексія та семирічного Микити.

Старшого влітку 2014 року вона провела на війну. Син пішов у АТО добровольцем, залишивши мамі тільки записку. Зателефонував вперше лише за декілька тижнів.

«Розмови по телефону завжди були короткі. Де служить не казав, говорив, що не годиться таке казати, тому що ця інформація може потрапити до рук ворога», – розповіла Ольга.

А в кінці серпня жінці прийшла похоронка.

«25 серпня він востаннє телефонував, а 28 серпня повідомили, що сина Альоші в мене більше немає. Звичайно, спочатку повірила офіційним паперам. Але потім, коли тіла не віддали, почала сумніватися», – розповіла вона.

І жінка взялася до дій, інформацію шукала всюди, навіть навчилася користуватися соціальними мережами.

Лише через три місяці після сумної звістки Ольга наважилася зайти в розділ «Невпізнані трупи» на сайті МВС. Фото сина вона там не знайшла.

А в травні Ользі з невідомого номеру прийшла sms «Мамо, я живий».

«Номер не відповідав. Волонтери, до яких звернулася, попередили: це може бути «розводняк»… Ходила в СБУ, там сказали, що точно визначити, звідки прийшло sms не можна, визначили лише, що з території Донбасу», – розповідала жінка.

Дев’ятого серпня, майже через рік, як Ользі повідомили про смерть сина, вона присвятила йому вірш: «Синочку, рідний, я вірю що ти повернешся додому».

І наступного дня він повернувся.

«Я поїхала до сестри на Волинь відвідати Микиту, він в неї гостював. Повертаюся увечері додому, а сусідка баба Дуся каже: «Олечко, у вас під дверима з суботи якийсь хлопець сидить». Я до себе, а там Олексій! Мені ноги підломилися», – згадує Ольга.

Виявилося, що Олексій весь цей час був у полоні, а те sms дійсно було від нього. Худий, із шрамами на голові і щоці, без кількох зубів та із ребрами, які вочевидь неправильно зрослися та дивно стирчали з під шкіри, він відмовлявся йти в лікарню, здригався від кожного різкого звуку, затуляючи голову руками, а ночами кричав уві сні. З ліжка майже не вставав.

Тоді Олексію дуже допоміг менший брат Микита. Тепер воїн допомагає розшукувати таких же бійців, як він, яких теж чекають вдома.

(function(d, s, id) { var js, fjs = d.getElementsByTagName(s)[0]; if (d.getElementById(id)) return; js = d.createElement(s); js.id = id; js.src = 'https://connect.facebook.net/de_DE/sdk.js#xfbml=1&version=v3.0'; fjs.parentNode.insertBefore(js, fjs);}(document, 'script', 'facebook-jssdk'));

Дякую за службу ... Вічна пам'ять тобі друже Жук.

Gepostet von Андрушечко Володимир am Freitag, 25. Mai 2018

Нагадаємо, з’явилося зворушливе відео, як український воїн Іван Жуков, який нещодавно загинув від кулі бойовиків, читає свій вірш про війну.

Джерело: Amazing Ukraine