Жителів Києва зробили практично рабами, продавши їх у приватну власність разом з гуртожитком.
Довгі роки в Києві триває історія з обдуреними мешканцями гуртожитку на вулиці Польовій, 18/9. Раніше будівля була державною, але в 1996 році Фонд держмайна фактично продав його в статутний фонд тресту «Київміськбуд-2». Ніхто не звернув уваги на те, що там живуть десятки родин, і вони стали по суті «комплектом» до гуртожитку.
Всі минулі роки в гуртожитку проживали працівники «Київміськбуду». На початку роботи їм виділили кімнати, поставили в чергу на квартири і пообіцяли краще життя. Пройшли десятки років. У обшарпаних кімнатках будівлі жили цілі родини, народжувалися діти і отримували прописку саме в цьому гуртожитку.
Критичність ситуації стала зрозуміла після того, як одна зі співробітниць «Київміськбуду», що живе все в цій будівлі, пошкодила руку під час роботи. Підприємство відмовилося платити за її лікування, і вона вирушила до суду. Там уважно вивчили всі документи, подивилися на неї здивованими очима і запитали «Чого ви хочете досягти? Вас же давно продали разом з гуртожитком».
Приблизно в цей момент мешканці почали панікувати. Стали з’являтися питання, на які ніхто не хотів давати відповіді. Коли главам підприємства набридла така суєта, вони надійшли досить просто – звільнили всіх «незадоволених» за «прогули». Ніхто не звернув увагу на те, що в не найсприятливіших умовах на них погоджувалися працювати люди з 80-х років, і не йшли. Найцікавіше, що при звільненні «за прогули» можна і не чекати ні останньої зарплати, ні будь-якої матеріальної підтримки.
Мешканка даного гуртожитку, Любов Сотникова, яка працювала на «Київміськбуд-2» з 2004 року розповіла про деяку «пропозицію» від підприємства. Намагаючись виселити мешканців, їм запропонували альтернативу: переїхати в гуртожиток на вулиці Туполєва. На перший погляд, виглядає непогано, але справа в тому, що пропонували вони не безкоштовне житло, а оренду ліжка-місця в тій будівлі. І, увага, оренда поширюється тільки на 1 рік.
Виходить, що рік люди пожили б на новому місці, а ось як було б далі – вирішував би виключно «Київміськбуд». У будь-який момент вони могли розірвати договір і вигнати людей без права на оскарження такого рішення. Думаєте, на цьому все? На додачу до такого ризикованого проживання, мешканці мали б оплачувати комунальні послуги. З незрозумілих причин, на 1 кімнату без зручностей, в яку селяться 4 людини, виходить 2 500 гривень на місяць. А ще треба ж оренду платити. І при цьому вигнати можуть абсолютно за будь-яку дрібницю: порушив 1 раз пропускний режим – збирай речі.
Ще одна мешканка скандального гуртожитку на вулиці Польовій, Анна Медведська, яка самотужки виховує двох дітей 9 і 11 років, розповідає про те, що про своє виселення дізналася тільки від суду.
«Найняла адвоката, пішла до опікунської ради, який також в інтересах моїх дітей звернувся до суду. Керівники підприємства «Київміськбуд-2» зрозуміли, що бій вони програють, і відкликали свій позов про моє виселення», – каже жінка.
Ще один цікавий факт: всі «старожили» цієї будівлі на початку своєї роботи отримували так звані ордери. Цей документ доводив, що вони мають право на проживання в цьому гуртожитку.
«Усі отримували ордери при заселенні. Але зберігалися вони не у нас на руках, а в ЖЕКу на першому поверсі гуртожитку. Після реорганізації підприємства нові власники не соромлячись спалили на задньому дворі всю цю документацію. А нові ордери, видані мешканцям після 1996 року, були, як виявилося, неправильно оформлені. Всі, хто звертався з ними до суду, програли. Ось тому керівники тресту і поводяться так нахабно і цинічно, порушуючи всі мислимі і немислимі закони», – розповідає Валентина Парчевським, яка працювала бригадиром бригади малярів в« Київміськбуді-2».
На підприємстві кажуть, що будівля аварійна, тому мешканців з нього потрібно прибрати в терміновому порядку. Дійсно, умови там жахливі: обсипається штукатурка, обшарпані стіни, під’їзди, що не бачили ремонту з часів побудови. Проте, ніхто нікому не показує рішення спеціальної комісії про аварійність гуртожитку.
Також мали місце ситуації, в яких «Київміськбуд» відносив до суду довідки про те, що проживаючі в гуртожитку люди мають по 2, а то і 3 будинки, в яких вони можуть жити. Через це суд практично зобов’язаний був приймати рішення про виселення. Як з’ясувалося, підприємство просто знаходило інформацію про тих, хто мав такі самі прізвища, як і постраждалі люди, і показували неправильні дані по власності мешканців.
«Люди не надають нам про себе ніякої інформації, не дають доступу в кімнати. Тому ми вводимо їх прізвища та імена в реєстр, беремо довідки про майно, зареєстроване на ці ПІБ, і йдемо в суд. Якщо відповідач доводить, що у нього немає інших квартир і будинків, ми відкликаємо позов», – так пояснила цю ситуацію Ніна Мазепа.
Коли у генерального директора «Київміськбуду» просили надати будь-які документи, що підтверджують її слова, вона відмахувалася, примовляючи «ми їх віддали до Київради».
На початку вересня відкрито нове кримінальне провадження за позовом постраждалих мешканців на користь їх неповнолітніх дітей. Саме на них поширюється дія мораторію про негайне виселення, оскільки вони народилися вже в гуртожитку, і ніяких ордерів в 90-ті не отримували. Відповідачами у справі виступають і «Київміськбуд-2», і Солом’янська міська адміністрація, і КМДА.
Доля жителів тепер безпосередньо залежить від рішення суду.
Джерело: Факти.
Нагадаємо, банду перевертнів, яка вбивала киян через квартири, очолює начальник з УГРО Михайло Швалюк.
Як повідомляла Politeka, в третьому кварталі 2018 року в Україні укладено на 10% більше угод з нерухомістю.
Також Politeka писала, що киянку вигнали на вулицю після придбання квартири.
