Мешканка Донбасу, розповіла, що відбувалося і відбувається там, в яких умовах живуть люди

«Моя «кар’єра блогера» почалася з простої розповіді про життя в окупації. Про моє особисте сприйнятті подій 14-го і про те, як я це все вигрібала, щоб дахом не поїхати. Ці розповіді зустріли величезний відгук серед моїх земляків, що вибралися з донбаського замісу або все ще знаходяться там», – пише про страшні події тих днів Tanya Adams.

Адамс пише, що багато українців співчували і пропонували будь-яку допомогу в ситуації, що склалася. Також залишилися і ті, хто до цього дня вважає, що «самівіновати».

«Але я буду продовжувати стукати в кожного, хто прочитає. Стукати, щоб розвіювати міф про демонічний Донбас. Стукати, щоб застерегти від ілюзій, ніби поруч з вами живуть якісь принципово інші люди».

Блогер розповідає, як страшно і неможливо жити зараз на Донбасі, як страждають і що переживають, люди, які знаходяться там :

«Хреново, хлопці. Мені пів-року вистачило, щоб схуднути до стану примари і заробити розкішний такий ПТСР. А вони там п’ятий рік. П’ятий рік мовчання і законсервованого гніву. П’ятий рік КОЖЕН вихід з квартири – яскравий спалах ненависті і бажання скоріше сховатися знову. Це зійшли з розуму колишні друзі. Це вмираючі від інфарктів та онкології сусіди, 50-55 років, нестарі ще люди мруть як мухи. Це коли в супермаркетах ти дивишся на полицю і купуєш сиру курку, тому що тільки її неможливо зіпсувати умілими руками російського виробника. А Щирий Кум контрабасом завозить мікро-дозами в мікро-магазинчики і розподіляється за записом серед своїх».

Люди адаптуються до всього, навіть до такої ось «життя», багато хто перейшов на роботу на дому і ледь залишають свої будинки:

Авіакатастрофа в Європі: “ніхто не вижив”, перші кадри трагедії

«Ті, хто адаптувалися до фрілансу, вони взагалі з дому виходять тільки за їжею і собаку вигуляти. Накопичуючи ресурси, щоб звалити звідти. І добре, коли є можливість накопичити. А коли ні? Уявляєте? П’ятий рік люди законсервовані зовні і всередині себе. Вони не ходять в кіно, у них майже не залишилося друзів, вони в опозиції з половиною своєї рідні на одній житлоплощі. Кожен заліз під свою персональну ковдрочку і сходить там потихеньку з розуму», повідомляє Таня Адамс.

Це нестерпно, як люди живуть там і як починають жити, коли нарешті вибираються з того пекла, блогер розповідає про свою подругу, яка змогла вибратися. Але скільки ще людей, які застрягли там:

«Ви не уявляєте, як людина оживає за тиждень на материку. Пофарбувати волосся, схуднути, звикнути до людей, купити всякого в квартиру, нові ідеї, плани, бажання. І хоч ці 5 років дуже довго будуть відгукуватися, ще одна людина випливла з цього заповідника гоблінів. Змогла. Я надзвичайно рада за неї. Але скільки там людей, які не можуть. Мені реально болить за них і я хочу їм допомогти хоча б цими моїми постами».

Донбасс, боевики,

Найстрашніше виїхати, це важко і практично неможливо, але ще важче залишатися, усвідомлюючи з ким під боком живеш. Блогер нагадує, що Донбас це Україна, а в Україні немає другого Донбасу:

«Україна не має другого Донбасу, а у Донбасу немає другої України. Але коли я, донеччанка, чую від нашого розвеселого кандідатніка мови про «особливий статус Донбасу», мені одразу малюється в голові збіговисько злодіїв на сходняку. Вимальовується пропозиція узаконити всіх тих тварюк, які перетворили тисячі життів в пекло. І тут і там. Пропозиція легітимізувати свій лепрозорій за мій рахунок. Ні, хлопці. Хрін вам у всю ширину. Дезінфекція Донбасу, а після – рівноправна частина країни. Така ж «особлива», як Полтавська або будь-яка інша область. Крапка».

Нагадаємо, громадян України почали залякувати 

Рoliteka писала, що письменник-терорист втік з самопроголошеної «ДНР»

Також Рoliteka писала про те, що полонений боєць розповів про жахливі тортури бойовиків

Джерело: mikroskop.net.ua