Ігор Сапожко: рекет і земельні оборудки

Ігор Сапожко народився і виріс у Києві. Після дев’ятого класу вступив до київського Професійно-технічного училища №16, яке спеціалізувалося на деревообробці.

З 1992 по 2006 рік Ігор Васильович нібито працював помічником депутата. Якого – не відомо. Виходить, що помічником він став у 15 років, маючи лише шкільну освіту. ЗМІ припускають, що цей факт із біографії не відповідає дійсності.

Кримінальна справа

Чим займався Сапожко з 1995 по 2000 рік – офіційних відомостей немає. Однак кілька фактів про життя Ігоря Васильовича можна знайти у ЗМІ. За їхньою інформацією за юнацтва він був членом місцевого організованого злочинного угруповання «Кирил», яке тримало у страху столичний Харківський масив. Ватажком був Олег Колесніков – чоловік старшої сестри Сапожка Алли.

У 1998 році в газеті «Киевские ведомости» було опубліковано матеріал про стрілянину на Харківському масиві. Йшлося про те, що двоє чоловіків у стані алкогольного сп’яніння під’їхали до уже зачиненого кіоску на «Мерседесі» й вимагали відчинити його. Коли продавці відмовили, чоловіки почали вламуватися всередину. До них вийшли троє охоронців. Зчинилась бійка, у якій перевагу отримали охоронці. Проте чоловіки пригрозили повернутися з підмогою. Охоронці увагу на ці слова не звернули, тому не стали викликати міліцію, лише покликали кількох охоронців із сусідніх кіосків. Менш ніж за годину нападники повернулися. З ними приїхали ще до десяти осіб. Знову зав’язалася чубанина. Проте цього разу в одного з «авторитетів» була рушниця 12-го калібру. З неї вбили 23-річного водія, який розвозив працівників кіоску, – Івана Касьяненка. Ще п’ятеро осіб отримали поранення різного ступеню тяжкості. Нападники з місця злочину втекли. Одного з «авторитетів» міліція оперативно затримала. Також встановили особи причетних. У газеті «Факты и комментарии» від 26 травня 1998 року було оголошення про розшук злочинців. Серед чотирьох чоловіків був й Ігор Васильович Сапожко.

Сусіди Сапожків розповідали, що щойно Ігоря Васильовича оголосили в розшук, батьки продали квартиру. Припускають, що зробили це, аби відкупити сина від в’язниці. Після цього Сапожка на Харківському масиві не бачили.

За вбивство Івана Касьяненка так нікого і не покарали. У матеріалах у цій справі прізвище Сапожка зникло. А в рішенні суду не було жодного слова про вбивство. Покарання отримав сусід Ігоря Васильовича Вадим Капітанчук, але не за вбивство, а за хуліганство та фальшиві документи. А молодшого брата Капітанчука – Олександра засудили за крадіжку автомобіля. До того ж два роки ув’язнення чомусь замінили на розписку про невиїзд.

У 2015 році нардеп Віталій Купрій зробив запит у Міністерство внутрішніх справ у справі вбивства Івана Касьяненка. Зокрема, щоб з’ясувати причетність до цього Ігора Сапожка. Як виявилося, матеріали кримінальної справи були знищені.

2000 року Сапожко влаштувався на роботу водієм у ПП «Іскандер». Працював там три роки. Після цього близько року на тій же посаді – в будівельній компанії «ПознякиЖитлоБуд». У 2003 році він влаштувався у ВАТ «Лопас». Працював менеджером-консультантом, а через два роки отримав підвищення до юрисконсульта. На той момент він уже два роки заочно навчався в Київському національному університеті внутрішніх справ.

Мер

26 березня 2006 року Сапожко став депутатом Броварської міської ради. Пройшов за списком ВО «Батьківщина».

29-річний Сапожко був протеже нардепа від «Батьківщини» Сергія Осики. Близьким до Осики був і чоловік сестри Ігоря Васильовича – Олег Колесніков, тоді депутат Київської обласної ради. Він і посприяв тому, щоб зять опинився у Броварській міськраді.

Не останню роль у політичній кар’єрі Сапожка відіграв забудовник та депутат Ігор Трощенко. З його допомогою нікому невідомий молодий політик отримав посаду секретаря міськради. Хоча був ним лише де-юре. Насправді, усім керував Трощенко.

Найбільше Трощенко, як забудовник, був зацікавлений в отриманні земельних ділянок. Саме через землю він мав конфлікт із тодішнім мером Броварів Віктором Антоненком. Трощенко хотів його контролювати, особливо в питаннях щодо землі. Але Антоненко не піддавався. Тоді Трощенко ініціював голосування за його відставку. Депутати підтримали. У результаті, в. о. міського голови став Ігор Сапожко.

У 2010 році, після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича, Сапожко і Трощенко перейшли в Партію регіонів. Від цієї політсили Ігор Васильович восени того року балотувався на посаду міського голови Броварів і став переможцем. Після цього Сапожко й Трощенко отримали цілковитий контроль над містом.

Вони мали спільну будівельну компанію – «Альянсінвестбуд». Звісно, оформлено її було на родичів. Її засновниками вважалися теща Ігоря Сапожка – Світлана Коваль, дружина брата дружини Ігоря Трощенка – Віра Авраменко та їхній бізнес-партнер Олександр Михайлов.

Вони мали добре відпрацьовану схему – Броварська міська рада віддавала фірмі землю, а родичі зводили багатоповерхівки.

У 2013 році виник скандал. Стало відомо, що Броварська міськрада фактично подарувала власнику «Ельдорадо» Віктору Поліщуку 96 га землі ринковою вартістю 200-250 млн грн.

Спочатку міськрада проголосувала за передачу землі колишнього Броварського радіопередавального центру в оренду 48 громадянам для ведення сільського господарства. Потім усі вони в один день і за допомогою одного нотаріуса передали свої ділянки приватному підприємству «Інтер-профіт», яке пов’язане з Поліщуком. Після цього депутати з подання мера Сапожка проголосували, щоб ці землі отримали новий статус – під промислову забудову.

За підрахунками Броварської народної ради, загалом через оборудки Ігоря Васильовича місто втратило 120 га землі або близько 275 млн грн.

Під час Революції гідності Ігор Васильович разом із місцевими регіоналами публічно засуджував активістів Майдану. Називав їх радикалами. Але щойно Янукович втік з України, Сапожко швидко оголосив про вихід із Партії регіонів. У заяві на місцевому телеканалі засудив дії влади і повідомив, що фракція Партії регіонів припиняє існування у Броварській міськраді.

Усе ж громадяни вимагали відставки мера. Спочатку Ігор Васильович пообіцяв, що напише заяву про складання повноважень. Але так цього й не зробив. Він зник на два тижні, перечекав, поки пристрасті вщухли, і повернувся. Після чого влаштував мітинг на свою підтримку за участю бюджетників і працівників комунальних підприємств.

У вересні 2015 року Ігор Сапожко висунув свою кандидатуру на посаду міського голови Броварів як самовисуванець. За результатами виборів, він лишився мером міста.

Біографія

Дата народження: 1 вересня 1977 року

Місце народження: м. Київ

Освіта:

1995 – отримав деревообробну спеціалізацію у ПТУ № 16 міста Києва.

2007 – Київський національний університет внутрішніх справ. Здобув кваліфікацію юриста.

2010 – Національна академія державного управління при президентові України.

Кар’єра:

2000-2002 – працював водієм-експедитором у МПП «Іскандер».

2002-2003 – водій транспортно-технічного відділу ЗАТ «ПознякиЖитлоБуд».

2003-2004 – працював менеджером консультантом, а згодом юрисконсультом у ВАТ «Лопас».

2006 – обраний депутатом Броварської міської ради.

17 травня 2006 року – обійняв посаду секретаря Броварської міської ради.

З 24 липня 2008 року – тимчасово здійснював повноваження Броварського міського голови.

З 8 листопада 2010 року – міський голова Броварів.