Олександр Вілкул встиг попрацювати губернатором і віце-прем’єром. За час своєї політичної діяльності він побував як у правлячій партії, так і в опозиції. Нардеп і кандидат в президенти боровся з Евромайданом. Він водить дружбу з путінськими шанувальниками і прихильниками “руского міра”.
Біографія
Народився 24 травня 1974 року в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області. Дитинство і юність майбутнього політика пройшли в рідному місті.
Сім’я
Вілкул одружений. Дружина – Олена Анатоліївна Вілкул, 1978 року народження. Народилася також в Кривому Розі. За родом діяльності – домогосподарка. Політик виховує дочку Марію 2008 р.н.
Освіта
Вчитися Олександр Вілкул відправився після школи в Криворізький технічний університет. У 1996 році закінчив навчання, отримавши спеціальність «Відкриті гірничі роботи». Потім успішно закінчив аспірантуру. Ректором університету, до слова, був батько Олександра – Юрій Вілкул.
Кар’єра і бізнес
Свій «трудовий шлях» Вілкул почав помічником машиніста екскаватора в компанії «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», де виконував обов’язки гірничого майстра. Далі- більше. За короткий термін Олександру Юрійовичу вдалося показати блискучі результати в своїй роботі, він стрімко змінював посади, діставшись в результаті до найголовнішої.
Зліт по кар’єрних сходах почався для Вілкула з посади начальника комерційного управління фірми. Через рік роботи на цій посаді його підвищили до гендиректора з комерційних і фінансових питань. У 2005 році він вже отримав звання заслуженого працівника промисловості України.
Незабаром Вілкул опинився на посаді заступника президента з економіки та зовнішньоекономічних зв’язків громадської організації «Академія гірничих наук України». У 2002 році знову повернувся в свою «альма-матер» – вже в статусі заступника голови правління з комерційних питань.
Далі посади швидко змінювали одна одну. Так, в 2003 році Олександр Юрійович очолив ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в Кривому Розі. По закінченні трьох років – став гендиректором ВАТ «Північно-гірничо-збагачувальний комбінат» і ВАТ «Центральний ГЗК», який входить в холдинг «Метінвест», підконтрольний Рінату Ахметову.
Вже через рік Олександра Вілкула призначили почесним директором гірничорудного дивізіону ВАТ «Метінвест Холдинг».
Цього ж року, не втрачаючи часу, Вілкул подався в політику: став народним депутатом від «Партії регіонів». У Верховну Раду він прийшов як заступник голови Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. На позачергових парламентських виборах у 2007 році Вілкул знову потрапляє в парламент від Партії Регіонів і працює в тому ж комітеті.
Робота йшла непогано, адже в подальшому Віктор Янукович (президент України 2010-2014 рр.) особисто відправив його до Дніпропетровська. За так званої «квотою Ахметова» Вілкул став главою ДніпрОДА. Успіх супроводжував молодого політика, і в 2012 його знову чекало підвищення – він був призначений Віце-прем’єр-міністром України в уряді Азарова.
У політичних колах говорили, що Вілкул мав би стати головним противником Сергія Арбузова (перший Віце-прем’єр-міністр України). Йому пророкували місце прем’єра.
Після революційних подій на Майдані в кінці 2013 року Вілкула відправили у відставку.
Несподівано, на позачергових виборах до парламенту Олександр Вілкул став другим номером у списку партії «Опозиційний блок» і саме з нею знову пройшов в Раду. А в листопаді він стає членом Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції.
У вересні 2015 року Вілкул був висунутий кандидатом на посаду мера Дніпропетровська. У першому турі здобув перемогу, набравши 37,94% голосів виборців, а в другому турі поступився Борису Філатову набравши 44,92% голосів виборців.
У грудні 2018 року частка «Опозиційного блоку» підконтрольна Рінату Ахметову висунула Вілкула кандидатом в президенти. На цьому заході сам винуватець торжества заявив, що впевнений у своїй перемозі і приведе країну до успіху.
Компромат і чутки
Розпил бюджету
Улюбленим бізнесом Олександра Юрійовича є будівництво, скупка землі і торгові центри. Його підприємства – це ПАТ «Електромашпромсервіс», ПП «Спецконтакт», ПП «Проместетіка», ПП «Промресурс КР» і т. д. Великі земельні ділянки в Кривому Розі, різні об’єкти нерухомості та торгові комплекси міста знаходяться у власності Олександра Юрійовича, хоч юридично і оформлені на підставних людей і організації.
Він обіцяв адаптувати «непокірну» техніку, закуплену його колегою-міністром Борисом Колесніковим, однак, з посади його прибрали, а обіцянки залишилися.
Крім того, Вілкул проявив себе як невтомний «фінансовий помічник» в справах з підготовки спортивних змагань. Одного разу його призначили відповідальним за проведення Євробаскету-2015 і зимової Олімпіади-2022. Відразу після цього рішення з’явилися сумніви в його компетенції. Адже навіть на Євро-2012 обсяг держвидатків, витрачених на захід, перевищив необхідні на 80% – з бюджету в цілому «пішло» 65 млрд. грн.
Потім Вілкул обіцяв будівництво тренувальних баз для спортсменів в 6 містах. Звісно, за рахунок держкоштів. Чиновник швидко підметушився, і право на фінансування будівництва баз отримала ТОВ «Торнадо СКВ» (що раніше не вигравала жодного тендеру) за від початку завищеними цінами.
Ще одним таким проектом стала тренувальна база в Дніпродзержинську, яку повинна була проектувати криворізька будівельна група компаній «КРОСТ» (компанія фактично належить Вілкулу).
Всі ці фактори підтверджують те, що за рік роботи в Кабміні Вілкулу вдалося провалити майже всі проекти, за які він відповідав. Єдиним його успіхом стали махінації з державними коштами, які йому вдавалося спрямовувати на різноманітні «сумнівні» проекти.
“Сімейка” з “Тайсоном”
Олександр Юрійович любив співпрацював з кримінальними лідерами. Так він забезпечував собі недоторканність і безпеку. Відзначимо, що найбільший торговий комплекс «Плаза» був побудований в партнерстві з місцевим кримінальним авторитетом – «Тайсоном».
Весь будівельний бізнес в Кривому Розі давно вже окупований кишеньковим підрядником губернатора – будівельною компанією ТОВ «КРОСТ».
За інформацією в ЗМІ, прямо або побічно, Олександр Юрійович монополізував 80% земель Кривого Рогу.
Батько та син Вілкули провернули вдвох чимало «проектів», які далеко не завжди були легальними. Одним з них є мережа бюджетних супермаркетів «Сімейка», названі в народі «жовтими біотуалетами». Міська влада дозволили встановити магазини з порушеннями пожежних, санітарних норм.
Також за Вілкулом – захоплення ринку виробництва і продажу хліба.
Саме тому велика частина хлібозаводів міста давно закрита на «реконструкцію», а хліб до Кривого Рогу привозять з Дніпропетровська та Запоріжжя, де знаходяться хлібозаводи губернатора. І саме тому мер міста, з подачі сина Олександра, придбав частку Харківського комерційного виробника хліба ТОВ «Кулічі».
Портал Дніпроград стверджує, що у власності Вілкула-молодшого є гелікоптер, який не фігурує ні в якій декларації.
Шанувальник «руского міра»
Колишній губернатор Дніпропетровщини та його батько мер Кривого Рогу виступали проти Євромайдану.
Він неодноразово брав участь в проросійській акції «Безсмертний полк». Олександр Вілкул навіть після початку російської агресії на Донбасі не приховував своєї дружби з такими українофобами і друзями Путіна як Йосип Кобзон та Олександр Залдостанов на прізвисько «Хірург».
Новини
1 лютого 2019 під час свого виборчого туру Олександр Вілкул мав намір відвідати Бердянськ. Перед місцевим будинком культури активісти організували акцію протесту, облили кандидата зеленкою і не пустили всередину будівлі. Вілкул на зустріч так і не потрапив.
Декларація
В 2016 році Олександр Вілкул задекларував мільйони гривень, доларів і євро в готівці, але при цьому отримав від держави 157 тис. 780 грн компенсації на оренду житла.
Зокрема, Вілкул задекларував дві квартири: одну в Кривому Розі, площею 62,1 кв.м – у власності дружини Вілкул Олени, другу – в Дніпрі, площею 123,1 кв.м – батьківську.
Також в його декларації вказано 11 нежитлових приміщень в Дніпрі, Кривому Розі та Кам’янському Дніпропетровської області, які належать ГО «Фонд Олександра Вілкула «Українська перспектива ». Цікаво, що право власності майже на всі ці приміщення придбано протягом декількох тижнів травня 2015 року.
Крім цього депутат Вілкул задекларував колекцію картин (31 шт.), колекцію ікон (27 шт.), а також колекцію антикварних документів (151 одиниця), серед яких – акції 19-20 ст., колекцію книг – 217 одиниць.
У народного обранця також є 11 годинників відомих брендів. При цьому автомобілі в декларації вказані досить «скромні»: Сhevrolet express 2008 року випуску і Volkswagen multivan 2011 випуску.
На банківських рахунках в 2016 році нардеп тримав 5 675 661 грн, а його дружина – 190 647 грн, 3 100 444 долара і 748 євро. Також екс-регіонал задекларував свои готівкові гроші: 612 000 доларів, 310 000 євро і 300 000 грн. У дружини – 1 млн 820 000 євро і 1 200 000 доларів.
У виборчу комісію Олександр Вілкул надав декларацію за 2017 рік, яка дещо відрізняється від попередньої.
З житлової нерухомості він задекларував лише квартиру свого тата в Дніпрі і арендоване житло в Києві. Квартира дружини і все нежитлові об’єкти в Дніпропетровській області з декларації зникли. Картини, ікони, годинники і коштовності з минулої декларації перекочували в нинішню. Автомобіль «опоблоківець» вказав тільки один – Сhevrolet express 2008 року випуску.
У новому документі також не зазначені доходи дружини кандидата в президенти. Сам Олександр Вілкул за 2017 рік заробив у Верховній Раді 222 716 грн і отримав відсотки від вкладу в банку в розмірі 593 454 грн. Парламентарію виплатили компенсацію за оренду житла в столиці і на виконання депутатських повноважень в сумі 252 825 грн.
На банківських рахунках у різних фінустановах Олександр Вілкул зберігає 7 432 545 грн і 7 944 372 доларів. Готівкові кошти Олександр Вілкул зазначив наступні: 511 000 доларів, 310 000 євро і 300 000 грн.
