Микола Томенко: відомий державний і громадський діяч, науковець, політик, лідер Громадського руху «Рідна країна»

Микола Томенко: відомий державний і громадський діяч, науковець, політик, лідер Громадського руху «Рідна країна»

Микола Томенко учасник бойових дій в Афганістані. Доктор політичних наук, професор КНУ імені Тараса Шевченка. Ініціатор всеукраїнської акції «7 чудес України». Віце-президент Національного олімпійського комітету.

Згідно з дослідженням руху «Чесно» за результатами роботи Верховної Ради України VI скликання Микола Томенко увійшов до трійки депутатів, які відповідають критеріям доброчесності. За оцінкою відповідальності у рейтингу «Слово і діло» щодо якості виконаних обіцянок депутатами VII скликання  Микола Томенко посідає 5 місце. Через кадрову політику Президента, голосування представниками коаліції за антинародний бюджет та антисоціальні законопроекти, вийшов з фракції партії «Блок Петра Порошенка», за що влада помстилася позбавивши його депутатського мандату.

Біографія

Микола Володимирович Томенко народився 11 грудня 1964р. в селі Малі Канівці Чорнобаївського району Черкаської області. Сам не раз наголошував, що  народився в елітному селі, яке в середині 17 століття було центром Канівецької сотні Іркліївського (згодом Переяславського) полку Війська Запорозького. Ця місцина дала Україні не лише достойного політика, а й відомого українського поета і перекладача  Михайла Драй-Хмару.

Освіта

1982р. Микола Томенко закінчив Великоканівецьку середню школу. Вступив на історичний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка.

У 1983 – 1985 роках служив у Афганістані. Коли повернувся з армії, хотів написати книгу  «Ми були добрими окупантами» про  зміни у свідомості, психології людини, яка потрапила 18-річною на війну, в у 20 років повернулася до мирного життя, про справжню сутність Радянського Союзу та його армії, але поки ідею відклав.

З інтерв’ю майора запасу, кавалера ордена Червоної зірки  Володимира Кушнарьова газеті «Подільські вісті»: «Пригадую свій перший бойовий вихід – операцію на Пеншері. А Пеншер – це був синонім слова «смерть». Кожен взвод мав послати від себе двох бійців. Звісно, кожен старався, аби його уникла чаша сія, тож, як правило, посилали молодих, необстріляних, мовляв, хай понюхають пороху.  А один сержант, зі «стариків», встав і сказав: «Негоже молодими прикриватися! Я добровільно від взводу піду, а  на другого хай вкаже жереб…» Того разу ніхто з роти не загинув. Бог оцінив благородство нашого сержанта, з яким я після того подружився і дружу досі. Нині він, до речі, відомий політик.

-Хто ж це?

– Микола Томенко. Знаєте, я ще тоді, в Афгані, зрозумів: із цього хлопця будуть люди, як кажуть у нас в Україні…»

1989р. закінчив історичний факультет Київського університету ім.Т.Шевченка. Під час навчання очолював  Студентське наукове товариство. Почав друкуватись у наукових часописах.

Кар’єра

У 1988-89р.р. – секретар університетського комітету комсомолу. Дехто намагається й досі закидати М.Томенкові «комсомольське минуле». Але варто згадати, що він був першим і єдиним комсоргом, якого обрали самі студенти. А ще – першим  комсомольським ватажком, котрий розформував  комсомольську організацію і створив на цій базі та очолив Асоціацію молодіжних організацій  КДУ, що стала своєрідним прообразом  української багатопартійної системи.

Зажив слави сміливця-бунтаря, в тому числі й після виступу  на зборах столичного комсомолу проти тодішнього першого секретаря ЦК КПУ В.Щербицького.

Ще до проголошення Незалежності, на одному  з перших студентських  мітингів, які  організовував, Микола Томенко  заявив, що ставить за мету перетворити КДУ з «університету А.Вишинського» (прокурор СРСР,  причетний до репресій проти української інтелігенції, на той час фігурував в університетському довіднику серед  «визначних випускників») – на   «університет  М.Грушевського».

Входив до складу оргкомітету Установчого з’їзду Руху (1989р.)

У 1989-95р.р. Микола Томенко заявив про себе як талановитий науковець і політолог.  Навчався в аспірантурі  історичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. Завідував кафедрою політичних наук Інституту державного управління при Кабінеті Міністрів України.

М.Томенко  стояв біля витоків української політології . За програмами Фонду «Українська перспектива»  провів сотні навчальних занять із молодими політиками та політологами, кандидатами  в депутати й депутатами місцевих рад. Очолював кафедру політології Національного університету «Києво-Могилянська академія». Створив  та очолив Інститут політики. За опитуваннями, що провела Українська Національна Інформаційна Агенція (УНІАН), Микола Томенко  визнаний найкращим політичним аналітиком 1998 та 1999 років.

Один із керівників виборчої кампанії Олександра Омельченка, який переміг на виборах Київського міського голови, діставши підтримку 76% киян.

У 2000-2001р.р. М.Томенко –  начальник Головного управління преси та інформації Київської міської державної адміністрації. В березні 2001-го, у відповідь на заклик Президента Л. Кучми до опозиціонерів визначитися, де вони хочуть бути – з владою чи в опозиції – Томенко пішов з влади. Він був фактично єдиним чиновником, який відмовився від посади.

У 2002р. М.В.Томенко став народним депутатом України  (№62 за списком блоку «Наша Україна»).

У Верховній Раді України М.Томенко очолив Комітет з питань свободи слова та інформації. В часи шаленого тиску на мас-медіа, переслідувань «непокірних» журналістів, викорінення  будь-якої  думки,  відмінної від владної , – позиція Голови профільного парламентського Комітету набувала, без перебільшення, величезного значення. Голова Комітету Микола Томенко свою позицію вивляв чітко і однозначно: активно боровся проти цензури, опонував представникам «правлячої» на той час СДПУ(о), які запроваджували «темники» у ЗМІ, Президента Л.Кучму називав своїм «інституційним опонентом».

Ініціював парламентські слухання «Суспільство, засоби масової інформації, влада: свобода слова і цензура в Україні». Домігся ухвалення нової редакції Закону України «Про телебачення і радіомовлення»; змін до   Цивільного кодексу України; до законів «Про інформацію», «Про державну підтримку ЗМІ та соціальний захист журналістів» та  інших законодавчих актів, які сприяли захистові журналістів і ЗМІ від тиску, посилювали відповідальність за неправомірну відмову в отриманні інформації, забороняли цензуру та втручання у професійну діяльність журналістів.

Під час президентської кампанії 2004р. Микола Томенко був довіреною особою Віктора Ющенка. Став одним із найпопулярніших облич Помаранчевого Майдану, його «голосом», перебуваючи на головній площі країни від першого до останнього дня революції. Входив до складу Комітету національного порятунку.

4 лютого 2005 р. М.В.Томенко призначений віце-прем’єр-міністром з гуманітарних питань.  Працював над розробкою та впровадженням першої в Україні Державної програми виплат допомоги у грошовій формі при народженні дитини. Як голова наглядової ради Фонду соціальних інвестицій сприяв реалізації проектів  щодо ремонту шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів, будинків культури, водогонів у сільських районах. Брав участь у підготовці  та впровадженні системи зовнішнього незалежного оцінювання знань випускнків шкіл.

Під  керівництвом  віце-прем’єра  Томенка було підготовлено проект фінансування історико-архітектурних пам’яток у рамках програми «Замки України» та будівництва Історико-культурного комплексу «Запорозька Січ» на острові Хортиця у Запорізькій області.

Опоненти часто пригадують йому  організацію «кабмінівських» катань на ковзанах, походів на концерти. Сам Томенко не раз говорив, що з радістю би вітав, якби всі уряди, як і він в свій час, в неділю (оскільки в суботу урядовці завжди працювали) проводив  не з чаркою в руках і цигаркою в зубах, а показува на вихідні приклад активного життя своїм дітям та загалом молодому поколінню.

Справді, ці походи були новим і креативним  елементом залучення владців і політиків до активного, здорового способу життя. Адже Микола Томенко належить до тих небагатьох  політиків, які власним прикладом  намагаються повернути моду на такий спосіб життя. Тому заснував і вів популярну телепрограму «Почни нове життя» на ICTV.

8 вересня 2005р. Микола Томенко  написав заяву про складання повноважень віце-прем’єр-міністра України «за власним бажанням». Томенко був одним із тих, на чиїй відставці наполягав Президент В.Ющенко в обмін на звільнення своїх «любих друзів» – найближчих соратників-олігархів.

У 2005-2006р.р.– директор Інституту політики.

На парламентських виборах 2006р. обраний народним депутатом України  за списком Блоку Юлії Тимошенко (№3) та очолював список БЮТ на виборах Київради. Обійняв посаду голови парламентського Комітету з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму.

У лютому-червні 2007р. – заступник Голови Верховної Ради України.

Впродовж 2006-2007р.р. підготував низку законопроектів, скерованих на зміцнення здоров’я нації, створення умов для розвитку фізкультури і спорту. Так, змінами до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» було заборонено закриття чи перепрофілювання закладів та об’єктів фізкультурного та спортивно-оздоровчого призначення.

Рекомендаціями парламентських слухань «Про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім’ї, посилення соціального захисту дітей  та молоді у 2006-2007р.р.)»  запропоновано збільшити бюджетне фінансування будівництва спортивних, оздоровчих, відпочинкових закладів для дітей та молоді; щомісячної допомоги сім’ям, які всиновили дитину; для надання кредитів на отримання вищої освіти.

Під час політичної кризи  2007р. М.Томенко склав депутатські повноваження  разом з усіма представниками  фракції Блоку Юлії Тимошенко. Взяв участь у дострокових парламентських виборах 30 вересня за списком БЮТ (№3).  

2 вересня 2008р. обраний заступником Голови Верховної Ради України VI скликання.

Під час парламентської діяльності у 2007-2012р.р. підготував законопроекти, що набули гучного розголосу: ними заборонялася зовнішня реклама алкоголю та тютюну, рекламування пива відомими особами, споживання пива і слабоалкогольних напоїв у навчальних закладах, у закладах охорони здоров’я, громадських місцях.

Змінами до закону «Про вищу освіту» посилено роль студентського самоврядування.

Була ухвалена Постанова Верховної Ради України, якою вдвічі зменшено максимальний розмір заробітньої платні Президента, Прем’єр-міністра, народних депутатів, керівників секретаріатів Президента, Кабінету Міністрів, Апарату Верховної Ради та інших високопосадовців.

У грудні 2012р. -листопаді 2014р. М.Томенко –  Голова Комітету  Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Підготував 119 законопроектів, з яких 26 ухвалено. Враховано – при голосуванні за альтернативний- проект закону М.Томенка  стосовно скасування пільг народних депутатів.

Під час Революції Гідності Микола Томенко був одним із найактивніших її учасників.

8 червня 2014р. призначений  радником  Президента України П.Порошенка з гуманітарних питань (поза штатом).

На позачергових виборах 26 жовтня 2014р. М.В.Томенко обраний народним депутатом України від Блоку Петра Порошенка «Солідарність» (№8 у виборчому списку). Очолив Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Законотворча діяльність

Лише у лютому-серпні 2015р. М.Томенко підготував 71 законопроект. Серед них – щодо охорони тваринного світу, яким посилено відповідальність за браконьєрство, відновлено доплати громадянам, які працюють в зоні відчуження, створення Чорнобильського біосферного заповідника, тощо.

У справжню боротьбу М.Томенка з «лісовою мафією» вилилися події навколо його законопроекту про мораторій на експорт лісо- та пиломатеріалів у необробленому вигляді. Законопроектом  передбачалося заборонити з 1 листопада 2015р. терміном на 10 років    вивезення за кордон лісу-кругляка, дуба, деревини цінних порід (крім сосни), а з 1 січня 2017р. – і сосни. Не зважаючи на те, що 9 квітня 2015р. закон був ухвалений, Президент зволікав із його підписанням, а Голова Верховної Ради – з оприлюдненням. Лише після звернення Томенка до Вищого адміністративного суду України Президент 7 липня таки підписав закон.

13 липня М. Томенко був звільнений з посади позаштатного радника Президента України (відповідну заяву написав 30 червня).

25 грудня 2016р. М.В.Томенко написав заяву про вихід із фракції БПП через голосування представників владної коаліції разом з колишніми регіоналами  за антинародний бюджет та антисоціальні законопроекти, якими призупинено дію більшості соціальних і гуманітарних програм.

25 грудня 2016р. позбавлений  депутатського мандата під час таємного позачергового з’їзду партії «Блок Петра Порошенка».

4 квітня 2016р. обраний головою політичної партії «Громадський рух Миколи Томенка «Рідна країна».

18 грудня 2018 року лідери трьох політсил: «Громадянська позиція» (Анатолій Гриценко), «Рідна країна» (Микола Томенко) і «Європейська партія України» (Микола Катеринчук) заявили про спільну роботу в майбутню президентську компанію. Вони підтримали кандидата Анатолія Гриценка.

Микола Томенко буде розробляти і вести стратегію виборчої кампанії кандидата і координувати роботу з медіа. Крім цього політолог очолюватиме виборний штаб Гриценка в Києві.

Суспільна діяльність

Професійний історик Микола Томенко в 2006 році заснував благодійний фонд «Рідна країна», який займається вивченням і популяризацією історії України. Фонд проводить етнофестивалі, спортивні акції, видає літературу, присвячену видатним українцям, проводить конкурси дитячої творчості, допомагає встановлювати історичні пам’ятники.

Фондом Миколи Томенка заснований національний патріотичний проект «7 чудес України», в рамках якого знято 40 фільмів, що розповідають про історичні, природні та архітектурні «перлини» країни, видані поштові марки, книги і аудіматеріали.

Сам екс-депутат є автором кількох історичних монографій і понад сотні наукових досліджень.

Декларація

В останній декларації поданій політиком в 2016 році, коли він ще був нардепом, містяться такі відомості. Дружина Валентина Олександрівна володіє двома квартирами: в Києві (128.80 кв. м) і в Запоріжжі (50 кв. м), гаражем (19 кв. м) і двома нежитловими приміщеннями (84 і 99,8 кв. м) в столиці. У дружини також є 2 земельні ділянки в Обухівському районі Київської області площею 2499 і 651 кв. м.

На засновника Інституту політики зареєстрований дачний будинок в 134,3 кв. м знаходиться в Черкаській області та три земельні ділянки: 869 кв. м (Черкаська область), 676 і 2500 кв. м (Київська область).

Їздить Микола Володимирович на автомобілі Skoda Superb 2016 року випуску. У його сина Павла у власності човен BRIG (2011 р. в.). Син також володіє підприємством «Термінал-ІІ».

Загальний дохід Миколи Томенка згідно з декларацією склав 215 033 грн. Дружина за рік заробила 757 451 грн. Син політика отримав від різних видів діяльності 1 063 408 грн. Додатково Павлу виплатили річну стипендію в сумі 9 900 грн.

На банківському рахунку у голови партії «Рідна країна» на 2016 рік зберігалося 2 022 долара, 3 214 євро і 105 743 гривень. Готівкою у історика було 4 500 доларів і 78 000 гривень.

Також в декларацію Микола Томенко вніс свої авторські проекти і книги. З фінансовими документами політика можна ознайомитися на його персональному сайті.

матеріали рубрики
Василь Поляков: торговець машинами, екс-“регіонал”, підозрюваний в причетності до вбивств і шахрайстві Досьє
Василь Поляков: торговець машинами, екс-“регіонал”, підозрюваний в причетності до вбивств і шахрайстві
Сергій Мінько: мелітопольський «князьок», що перебіг від «регіоналів» до Порошенка Досьє
Сергій Мінько: мелітопольський «князьок», що перебіг від «регіоналів» до Порошенка
Леонід Блаватник: один з одіозних мільярдерів сучасності і найуспішніший одесит Досьє
Леонід Блаватник: один з одіозних мільярдерів сучасності і найуспішніший одесит