Про мітинг під Верховною Радою

Андрей Николаенко
Як людина, як киянин, я відвідав це місце, подивився, що відбувається. Але як політик, тим паче як голова партії, яка є опозиційною до сьогоднішньої влади, але ми вважаємо себе конструктивною опозицією, я вважаю, що ті вимоги, з якими вийшли сьогоднішні мітингувальники, не відповідають запиту громадянського суспільства.

Це таким, вибачте на слові, виявилось «випускання пари». Тому що те, що хвилює людей – це питання економіки, корупції, росту цін, низьких заробітних плат. Їх абсолютно не хвилює те, за яким законом обираються депутати, чи є в них недоторканність, чи ні, бо 15 років чи вже більше про це говорять. А те, що хвилює людей – ці питання не порушують.

Про корупцію і боротьбу з нею

Боротьба з корупцією не може починатись і закінчуватись створенням НАБУ, САП і Антикорупційного суду. Корупція – це результат неефективної діяльності системи.

Повернення активів корупціонерів: Захід не хоче, Україна не може

Корупція – це як температура, коли хвора людина. Це наслідок, а не причина. Причина корупції і, відповідно, поганого життя українців, це те, що система влади в Україні збудована так, що у президента дуже багато повноважень, яких не має бути взагалі у державної влади або у державних міністерств, відомств.

Із другого боку, є дуалізм у владі, в нас у Конституції нема такої гілки виконавчої влади, як президент України, а фактично у нас сьогодні найвпливовіша людина – це президент, а його Адміністрація впливовіша, ніж Кабінет міністрів.

Ці структурні зміни, які потрібні, про них сьогодні не кажуть, так, вони занадто складні, можливо, для такого просто мітингового обговорення. Але це має бути причиною і серйозною боротьбою з корупцією.

Скільки б суддів-хабарників ми не піймали: 5, 10, 25 – якщо систему згори не буде змінено – це не буде ефективним.

Про децентралізацію

Реформа децентралізації – це конче потрібна реформа, і насправді, якби Україна почала цю реформу 3-5 років тому, то, можливо, вона б дуже ускладнила Путіну реалізацію його задумів щодо Криму і Донбасу, бо була б вже велика кількість повноважень на місцях.

Олександр Солонтай про голосування гривнею та конкуренцію на виборах в об’єднані громади

Але при цьому потрібно розуміти, що в деяких напрямках ситуація змінилась, а з багатьох, окрім передання повноважень, також передано велику кількість тягаря.

От ви бачили останній цей скандал щодо Регіональної ради, що є якісь «смотрящі». Нібито і повноваження на місцях, тільки «смотрящі» залишаються від Києва.

Можна скільки завгодно їх так казнити і знімати, але всі, хто знають, хто стоїть за лаштунками всіх цих схем, розуміють, що державна влада все ще має дуже багато невластивих їй повноважень.

Децентралізація відбувається – це добре, але я хочу нагадати, що першим автором законопроекту з децентралізації був наш партієць, керівник нашого політвиконкому, на той момент народний депутат України Володимир Полочанінов. І тоді йому казали: «Яка децентралізація про що ти кажеш?» Ті, що сьогодні на цьому роблять піар. Сьогодні вони зробили це основною реформою.

Децентралізація – передання влади і рішень до мера або до сільського голови, коли народ може його легко проконтролювати – це один із механізмів боротьби з корупцією.

Із другого боку, не один Антикорупційний суд має існувати, а всі суди мають це робити. Можливо, нам потрібна не фейкова ця судова реформа?

Про участь у протестах

Офіційно звернення до нас із боку ініціаторів не було. З другого боку, ми самі з цією ініціативою не виходили. Ми вважаємо, що владу має бути змінено.

Маркіян Лубківський про неперевірені сенсації, зневіру в Україні та суперечки з сусідами

Але мають змінити не обличчя, а структуру і систему.

Ми, мабуть, єдина в Україні політична сила, яка спочатку робить домашнє завдання, а потім із криками виходить на вулицю.

І хочемо сказати, як має бути, команда, яка може реалізувати, і потім запропонувати виборцям у нормальний політичний еволюційний спосіб допомогти нам прийти до влади для того, щоб ми реалізували той план, який ми покажемо.

А не так, як завжди: ми намагаємося людям сподобатись, кажемо, що вони хочуть чути, а потім, прийшовши до влади, не знаємо, що далі робити.

Ми конструктивні, ми люди справи. Зазвичай ті, хто об’єднались, уникали політики все своє життя, в крайньому разі займались адміністративною роботою. Але переважно на своєму місці кожен робив те, що вважав достойним: працював у бізнесі, лікував людей, викладав, був юристом. Оце наше надзавдання: об’єднавши таких людей, потім їх представити народу України.

Про Сергія Таруту і владу

Насправді Сергій Тарута – член партії «Основа». Він не є її керівником, не входить в адміністративне керування. Але серед партійців він є найбільш відомою, популярною людиною і є, мабуть, найбільшим авторитетом серед людей справи, яких ми хочемо долучити до нашої партії.

Що ж до ситуації, яка виникла. Вона, я вважаю, виникла невипадково. Той потік бруду, який обрушився на нашу партію протягом останніх трьох тижнів, – я знаю, хто за цим стоїть. За цим стоїть влада. Це Адміністрація президента.

Стільки нових партій створюється, але жодна політична партія не зазнає такої шаленої атаки та дискредитації. Бо, мабуть, вони відчувають, що ми серйозно цим будемо займатись, ми будем результативно цим займатись, бо ми – люди справи. Якщо ми за щось беремося, то ми обов’язково доводимо це до кінця.

Про реформи і політиків-мільйонерів

Я назву всі реформи, які ви назвали, фейковими. Бо всі ці реформи – це назви.

Давід Сакварелідзе про підлість силовиків, брехню Луценка та новий ЦК КПРС

Реформа передбачає докорінну зміну суттєвих підходів. Здебільшого відбулась не докорінна зміна, а якісь такі прикраси, «фейсліфтинг».

Що ж до медичної реформи. Реформа має кінцеву мету – збільшення тривалості життя українця.

Збільшення тривалості життя я не вбачаю в реформі, бо розвинуті країни витрачають від 10-15% свого бюджету на охорону здоров’я. В проекті бюджету, який зараз у Раді, це близько 3%.

Можна скільки завгодно казати, що ми швидше біжимо, вище стрибаємо, але якщо це не дозволяє нам досягнути того результату, який рятує країну, отже, ми робимо неправильно.

А чи зможемо ми це зробити? Я впевнений, що зможемо, бо є світові приклади, коли робились, на перший погляд, неможливі речі, а Україна сьогодні має надзвичайний потенціал, і це визнають всі, просто ним не дуже користуються.

Так-от, коли ви запитуєте, чому з нами борються, все дуже просто. Бо сьогоднішня влада грає насамперед на безальтернативності. Кажуть: «Якщо не чинний президент, то хто? Ну, Тимошенко, все. Вибирайте». А чому не Сергій Тарута? Чому не людина, яка не починала з влади і політичних спекуляцій, яка на мартені зробила своє ім’я, на зовнішній торгівлі збудувала свій бізнес? Чому не такі люди?

Звідки мільйони у тих політиків, які ніколи не займались бізнесом? Тарута? Зрозуміло, чим він займався. Я можу пояснити свою декларацію і статки. Хто пояснить, звідки у колишніх журналістів і блогерів статки? Вони раптово стали заможними людьми і декларують мільйони доларів.