Про відставку вірменського уряду, ситуацію в країні та її можливі наслідки для Вірменії та України, а також про отруєння Скрипаля і нові санкції проти РФ розповів гість Politeka Online Андрій Бузаров, експерт «КиївСтратПро».
Про відставку прем’єра Вірменії
Багато говорять про вплив Росії, ще більше – про американський вплив. Деякі політики звинувачували опозицію, яка вийшла на вулиці, що нею керують американці. Мені здається, що в ситуації з Вірменією не варто шукати геополітичний фактор, оскільки частина ліберального суспільства Вірменії, частина політичних партій, опозиціонерів не сприймали нинішнього керівника Вірменії. Він намагався певною мірою монополізувати владу, ставши президентом, пробувши на цій посаді тривалий період, а після цього ставши прем’єр-міністром. Схожа ситуація була в Росії, коли Путін двічі був президентом, потім прем’єр-міністром, а зараз він знову президент.
У Вірменії люди вийшли на вулиці, це для них стало незвичайним феноменом. Не думаю, що їх хтось підштовхував. Їм, напевно, не потрібна була підтримка, вони змогли самі організуватися. Перший момент – відсутність російського або американського чинника. Другий момент – суспільство не було задоволене урядом і спробою монополізації влади. Третій момент – небезпека дестабілізації в Нагірному Карабасі. Усі ці три моменти: геополітика, конфлікт невизнаних територій і авторитаризм – нехарактерні для України.
Нам потрібно дивитися, що відбувається у Вірменії або будь-якій іншій пострадянській країні, і робити відповідні висновки.
Люди можуть вийти на вулиці, якщо вони незадоволені системою влади. Зовнішні сили можуть це використовувати. Внутрішні чвари можуть призвести до дестабілізації в іншому регіоні – у нас є “ДНР” і “ЛНР”. Вірмени, розуміючи це, змогли знайти консенсус, бо дестабілізація в столиці Вірменії призвела б, найімовірніше, до того, що Азербайджан міг би скористатися цією ситуацією і спробувати відновити суверенітет на своїй території – в Нагірному Карабасі.
Про можливу зміну геополітичного курсу Вірменії
Я не прогнозував відставку, думав про якісь поступки з боку прем’єра. Усвідомлюючи складність ситуації, відсутність підтримки, небезпеку зовнішнього втручання тощо, він зробив такий крок. Тепер ми будемо чекати дострокові вибори, тимчасовий уряд та інше. Ми не побачимо різкої зміни політичної системи Вірменії, не буде іншого зовнішньополітичного курсу. По-перше, у Вірменії стоять офіційні російські війська. По-друге, Росія відреагує блискавично на спроби Заходу інспірувати ланцюгову революцію. По-третє, на сьогодні я не бачу бажання західних країн якось дестабілізувати ситуацію у Вірменії, тобто зробити ставку на когось відкрито, як це було в Україні, коли Захід відкрито підтримував проєвропейські сили Євромайдану.
Саакашвілі в Грузії був лідером сильної опозиції. Зараз ми такої людини не бачимо. Немає об’єднавчої ідеї. Є сили, які хочуть демократизувати суспільство, проєвропейські партії. Але такого масового руху немає. Не факт, що він призвів би до поліпшення ситуації. У Вірменії і так складна ситуація в суспільстві, плюс конфлікт з Азербайджаном. Нова революційна хвиля призвела б до дуже серйозного конфлікту, в який точно втрутилися б американці, європейці та росіяни.
Віктор Чумак: головний олігарх України під приціломПро отруєння Скрипаля та причетність РФ
У нас поки мало інформації про те, хто стоїть за всім цим. Звичайно, висока ймовірність, що росіяни. Якби британці не були в цьому впевнені, вони не зважилися б на такі радикальні дії, як висилка дипломатів тощо. Ми побачили консолідацію багатьох європейських країн, які традиційно лояльні щодо Росії. Напевно, були вагомі аргументи і докази, які Британія надіслала своїм колегам. Але стовідсоткових доказів ми зараз не бачимо. Незалежно від того, що лягло в основу такого замаху, наслідки ми вже побачили. І вони доволі серйозні.
За останні півтора місяця було три групи санкцій із різних причин щодо Росії. Перша група – за втручання росіян у вибори в США, друга – за Скрипаля, третя – за хімічну атаку в Сирії. Такої інтенсивності не було впродовж кількох десятиліть. Усе це говорить про неминучість погіршення відносин між Заходом і Російською Федерацією. У цьому контексті лежить й українське питання. Нормалізація відносин України з Росією нереальна, зважаючи на погіршення відносин Заходу з Росією.
“Північний потік 2” – тема, яка повністю лягає в ситуацію.
Він іще більше посилить загальну ситуацію в Європі, збільшить розкол між країнами Заходу та РФ, створить певне російське лобі, яке існуватиме в Європі. Німеччина дуже відкрито нас підтримує, це найактивніша з європейських країн у підтримці України. Але вона виступає головним лобістом будівництва “Північного потоку 2”. Це їм економічно вигідно, це прагматизм і реалізм.
Правду, яка переконала б усе суспільство, про справу Скрипаля ми не дізнаємося ніколи. А санкції неминучі. Можливо, вони будуть не через Скрипаля, але вони точно будуть, зважаючи на загальну ситуацію, яка складається навколо відносин між Росією та Заходом. Є й інші причини: Сирія, Україна тощо. Я думаю, що вони будуть протягом півроку.
