Про те, чому та ким гальмується ухвалення закону про Антикорупційний суд, про повноваження Громадської ради міжнародних експертів, ймовірність дефолту в Україні та девальвацію гривні розповіла гостя Politeka Online Вікторія Войціцька, народний депутат України від ВО “Самопоміч”.

Щодо повноважень Ради міжнародних експертів

Консультації, переговори з МВФ усе ще тривають щодо одного ключового пункту, який стосується так званого безумовного права вето Ради міжнародних експертів, яких обере Вища кваліфікаційна комісія. Вони будуть перевіряти кандидатів на посаду судді, відкидати тих, які не відповідатимуть тим чи іншим критеріям, зокрема критерію доброчесності. Якщо не буде професійних питань, питань щодо статків, діяльності, способу життя до кандидатів, тоді ці люди проходять на розгляд та остаточне затвердження до ВККС.

Якщо ж Громадською радою міжнародних експертів накладається вето, то це вже не обговорюється, жодних подальших процедур щодо перегляду її рішення не може бути.

Як компроміс зараз розглядають варіант, коли ВККС двома третинами має ухвалити позитивне рішення щодо залишення кандидата, якого відкинула Рада міжнародних експертів. Далі цього кандидата знову передають на розгляд міжнародних експертів, щоб уже вони двома третинами остаточно затвердили, що цей кандидат усе ж таки не підходить. Більше жодних кроків не має бути. Цю людину автоматично має бути виключено з переліку кандидатів.

Представники сьогоднішньої влади: парламентської коаліції, пропрезидентської сили, “Народного фронту” – намагаються знайти шляхи, щоб у маніпулятивний спосіб усе ж таки призначити тих людей, які їм зручні. Уже зараз на кону майбутнє корупційної гідри, яка займає всі коридори нашої влади. Тому вони розглядають варіант спільного засідання Ради міжнародних експертів та ВККС, голосування двома третинами, щоб подолати це вето тощо.

Це все маніпуляції, на які на сьогодні МВФ не погоджується. Вони говорять дуже просто: безумовне право вето. МВФ довіряє тим людям, яких було обрано українським представницьким органом. Чим і коли це закінчиться – велике питання. Учора ми пройшли екватор, тобто половину поправок. Залишається близько 500 поправок, які можна за бажання розглянути протягом одного пленарного дня. Сьогодні останній такий день цього місяця, коли була лише година на розгляд законопроектів. Звичайно, цього часу не може вистачити, що автоматично означає, що ми повернемося до цього питання 5-8 червня, тобто все це пересувається ще на тиждень.

Тарас Рибаченко: через 15 років у нас може не бути країни

Щодо заяв Гройсмана про можливість дефолту

На кону стоїть не лише питання встановлення справедливості, на яку чекає весь український народ. Люди чекають, що топ-корупціонерів буде покарано, що вони будуть на лавах підсудних. Люди хочуть бачити вироки. З другого боку, у нас на кону ще одне питання: питання макроекономічної стабільності. Нам протягом наступних декількох років треба повернути більше ніж 20 млрд доларів. Цього року – близько 6,5 млрд доларів. Ми вже повернули незначну частину – більше ніж 1 млрд.

А де нам знайти решту? З двох джерел. Перше – МВФ, макрофінансова допомога, кредити від Всесвітнього банку. Це те, на що ми розраховуємо. Друге – брати кошти з золотовалютних резервів. Це матиме дуже негативний ефект у вигляді девальвації гривні. Тимофій Милованов у своєму дописі сказав, що неотримання коштів від МВФ призведе до курсу 42, а це цілковитий колапс української економіки. Я тішуся, що прем’єр-міністр адекватно оцінює серйозність сьогоднішньої макроекономічної ситуації в країні та починає це пояснювати парламентарям.

Неотримання траншу МВФ матиме ефект доміно: не отримали гроші МВФ – не отримали гроші Всесвітнього банку – не отримали підтримку Євросоюзу. Міжнародні ринки запозичень уже сьогодні оцінюють українських боржників на рівні 8% та вище.

Це означає, що весь світ побачить, що ми ненадійний партнер, вартість запозичення грошей зростатиме щодня.

Це призведе до того, що додатково з власних кишень ми будемо вимушені, якщо вийдемо на ринок запозичень без траншу МВФ, платити гроші, щоб покрити ці витрати. Це близько 250-300 млн доларів щороку. Це наслідок недалекоглядної політики фракцій коаліції, які, захищаючи себе та свої статки, ризикують стабільністю країни та її життям загалом.