За останні три роки суспільство так і не побачило обіцяних постмайданних перетворень. Які зовнішні виклики все ще актуальні для України, чому правоохоронні органи неефективні, а корупція продовжує гальмувати модернізацію країни, Politeka розповів колишній перший заступник генпрокурора України Микола Голомша.
– Чого варто очікувати від агресивної Росії невдовзі?
Путінська машина потужна. Застосовує проти України в умовах глобального гібридного тероризму масові технології, маючи величезний телевізійний ресурс у всьому світі та інформаційний простір.
Вони заполонили і нашу країну своїми засобами впливу. Узяти хоча б «Рабочую газету» комуністів, яка виходить сьогодні в Україні. Останні інтерв’ю просто перейшли за край цинізму – розповідають про те, що Служба безпеки визнала громадянську війну проти народу Донбасу.
– Після приходу до влади новообраного президента США Дональда Трампа щось якісно зміниться?
– Росія застосовувала технологію, нібито Трамп до неї прихильний. Відповідно, продукуватиме й поширюватиме інформацію про те, що з неї знімуть санкції, надаватимуть їй підтримку.
Це не так. В Америці існують давні інститути. Одна людина не може впливати на функціонал державного апарату. Але такі потуги будуть із боку Росії. Щойно десь з’являться незначні зрушення в отриманні прихильності – вони наступатимуть.
Зараз розігрується карта тотального наступу на Україну, бо метою глобального гібридного тероризму є залякування, страх й завоювання в такий спосіб сферами впливу.
У загашниках у путінців будуть різноманітні конфлікти. Використовуватимуть і політичні міжусобиці, і вкидання в наше середовище законників до Верховної Ради. Через своїх емісарів «просуватимуть» суперечливі законопроекти, як, скажімо, Закон про люстрацію, який посіяв ворожнечу між українцями і демонструє несприятливе обличчя країни у світі. Такі законопроекти матимуть за мету у вигляді деякої децентралізації вести країну до федералізації.
Дипломатія угод і мантія Рейгана: якою буде зовнішня політика ТрампаТакож є намагання призначити дострокові вибори. Це якраз і є приклади жорсткого втручання у внутрішню політику країни. Відповідно, руйнування нашого устрою з метою розділення й володарювання хоча б на окремих територіях. Ця тактика триватиме.
– Україна готова до широкомасштабного вторгнення Росії?
– Сьогодні в нас сформовані всі інститути влади. Фактично відродились Збройні сили. Друге – маємо певний досвід ведення бою. Плюс нарощування воєнного потенціалу, воєнно-промислового комплексу. Функціонує інститут зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міноборони, вдосконалюється діяльність Міноборони. Узгоджують дії між прикордонниками, Нацгвардією та Збройними силами. З огляду на це, сьогодні Україна може протистояти зовнішньому агресору.
Цьому також посприяли міжнародні чинники. Україна постала перед світом як жертва, Росія – як агресор. Це вже визнано міжнародними інститутами.
– Один із найгучніших скандалів останніх місяців – так звані «компромати Онищенка». Ця серія інформаційних атак матиме продовження?
– Тут є два напрямки. Перший – внутрішній. Заяви Онищенка й демонстрація відповідних доказів свідчать про ганебність і корумпованість внутрішнього середовища. Йдеться про законодавчу, виконавчу владу, інститути.
Другий напрямок – міжусобиці обов’язково використовуватимуть путінці у власних інтересах із метою розхитування ситуації. У нас парламентсько-президентська форма правління. Від поведінки влади залежатиме світовий лад.
Новостворені правоохоронні органи ще не мають сили та автономії. Залежні від певних гілок влади і від президента. Тому Верховна Рада повинна створити Тимчасову слідчу комісію, напрацьовані матеріали з висновками надіслати до правоохоронних органів і контролювати перебіг розслідування.
– Три роки тому ви розпочали низку резонансних справ, зокрема, справу Курченка. Як оцінюєте дії прокуратури?
– Закон про очищення влади призвів до вихолощення професійних кадрів в органах влади, у правоохоронній системі. Усі ті, хто ініціювали розправу над народом, перебувають нині або за кордоном, або під куполом Верховної Ради.
Справа Курченка, за нашими прогнозами, мала бути у серпні 2014 року в суді. Але вона почала відроджуватися аж зараз, за Луценка. Весь цей час, вочевидь, була предметом внутрішніх торгів вищих чинів.
Із тої великої кількості кримінальних проваджень, які ми тоді розпочали (2,5 тис.), дуже мало у судах. Ми спостерігаємо за цим. Інертно розслідують справу про розстріл «Небесної сотні».
Корупція, зброя та меморандум МВФ: навколо чого нардепи ламатимуть списиЯкби були пріоритети в керівників правоохоронних органів, яких призначали, то, звісно, ці справи вже мали б направити до суду. Тоді не було б жодних коментарів, жодних облудних інформацій.
– Чому ми три роки не отримуємо відповіді на питання, які ставить уся країна, зокрема, щодо злочинів проти Майдану?
– Кожен орган – політизований. Політики зацікавлені в зовсім іншому. Більше дбають про власні інтереси, а не державні.
– Тобто для БПП пріоритетнішим є все що завгодно, лишень не розслідування вбивства «Небесної сотні»?
– Коли немає акцентів, люди займаються власними внутрішніми проблемами, забуваючи про державний обов’язок. Про це, до речі, згадав і віце-президент США Джо Байден. Він зауважив, що після таких жертв, які були на Майдані, не маємо права забути про цінності. Він прямо сказав, що наш політикум має забути про власний інтерес, а послуговуватись інтересами країни і народу.
– Які ще причини гальмують розслідування резонансних справ?
– Важливий чинник – це перманентний стан реформ. У нас відсутнє таке поняття, як «координація реформ». Не можемо реформувати погане на щось хороше, тому потрібна модернізація. Держава має взяти на себе функцію координації. Чому? Бо некомпетентні керівники приходять до правоохоронних органів і реформують систему під себе. Нічого схожого з покращенням прав людини це не має.
Також Україні слід кодифікувати законодавство. Ми підрахували, що не менш ніж 12 кодексів потрібно, щоб мати функціональну роботу державного апарату. Зокрема, правоохоронних органів. Аби не було дублювання, чвар, внутрішніх суперечок, щоб усе працювало як єдиний державний механізм.
– Свого часу ви розслідували справу про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Зараз слідство завершено. Але чи побачимо на лаві підсудних людей, які були замовниками?
– Ця справа мала успіх радше до завершення, десь хоча б у 2007 році, коли разом із командою знайшли Пукача. З ним відшукали голову Гонгадзе і розпочали перші слідчі дії. Тоді в нас справу вилучили, передали під керівництво іншого заступника.
На той час команда Партії регіонів мала політичну перевагу у країні. Керівництво Генпрокуратури було все регіональним. Узявши під контроль справу Гонгадзе, перетворили її на політичні інструменти й торги. Вона не завершилася розслідуванням, хоча були гучні заяви. Мовляв, ми зараз завершимо розслідування, покажемо, як треба працювати.
Від телебачення до банків – де російський продукт несе загрозу нацбезпеці УкраїниЗавжди всі декламують, що прагнуть чистоти, боротьби зі злочинністю, а насправді – це бажання управління правоохоронними органами і судовою системою.
– Що потрібно зробити, аби винищити корупцію та перетворити Україну на правову державу?
– Повинні зрозуміти причини корупції. Якщо вище політичне керівництво не займається корупцією, то її немає ані в нижчих органах влади, ані у правоохоронній сфері. Має всі інструменти, щоб викорінити корупцію.
Друге – обов’язково повинні створити інститут кримінології, мета якого – вивчати причини корупції, пропонувати вирішення проблеми, зокрема, вищому політичному керівництву держави, правоохоронним органам. Але на сьогодні цей інститут не працює.
Правоохоронна система потребує доскональної перебудови і зміни всієї системи управлінського функціонала.
У 1992 році чиновництва було трохи більше ніж 50 тис., а населення – 53 млн. Сьогодні 42 млн населення, а чиновництва – під 400 тис. Повинні оцю державну машину скоротити й кинути всі сили на формування середовища життя.
Романія Горбач, Владислав Руденко
