Politeka дізналася чи відповідає проект держбюджету на наступний рік такій характеристиці, на що потрібно звернути особливу увагу та чи вдасться його прийняти вчасно.

Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера:

– У проект державного бюджету на 2018 рік заклали досить реалістичні макроекономічні параметри. Наступного року Україна дійсно може досягнути економічного росту на рівні 3%. Однак цього недостатньо. У 2014-2015 роках українська економіка впала більш ніж на 15%, тому, виходячи з прогнозованого росту у 3%, вона у 2018-му не підійметься навіть до рівня 2013 року, вже не кажучи про рівень 1991-го, з якого й почала своє падіння. Нині українська економіка знаходимося на рівні 70% від того показника.

Економічний ріст у 3% недостатній для України ще й через те, що світова економіка загалом наступного року покаже приблизно такий же ріст, а економіки ринків, що розвиваються – понад 4%. Очевидно, що відставання від світових економік – це погано, бо нам потрібен активний ріст. Українська економіка має підійматися від 5% в рік. Лише тоді держава зможе ефективно боротися з бідністю. Не кажу, що потрібно було у проект бюджет на наступний рік закладати показник росту більше 3%, навпаки, нині закладений достатньо реалістичний. Однак, сумніваюся, чи достатньо роблять, щоб держава перейшла до росту вищими темпами.

Держбюджет-2018 не буде збалансований, тому що має дефіцит. Поки що його доведеться фінансувати. Це поганий сигнал. Є відчутний прогрес, що дефіцит державного бюджету знижено, і його планують продовжувати знижувати. Але така бідна держава як Україна, яка продовжує жити не по своїй кишені, потребує серйозного реформування. Не системи бюджету, а всієї країни загалом. Лише за рахунок проведення структурних реформ, можна буде отримати додатковий імпульс для розвитку економіки. Це дозволить більше наповнювати держбюджет, ефективніше боротися з бідністю та вийти на життя по кишені, а не в борг.


Тим більше, що наступного року планують збільшити боргове навантаження, тому що дефіцит, який прогнозують на рівні близько 2%, потрібно перекривати. Швидше за все, робитимуть це за рахунок збільшення і без того великого державного боргу, на обслуговування якого щорічно йде більше 5% ВВП.


Що стосується дохідної частини держбюджету, на 2018 рік обрали стратегію його наповнення за рахунок акцизу. Це видно за прогнозованим збільшенням акцизів: на автомобілі, тютюн, алкоголь та інше. Наприклад, на тютюнові вироби акциз збільшать на 20%. Подібна історія була й минулого року. Але після нещодавніх протестів власників автомобілів на єврономерах, у цьому є ризики. Якщо раптом знову будуть подібні протести й група осіб вимагатиме, як ці автомобілісти, знизити акцизи лише для себе, цю дохідну частину держбюджету потрібно буде компенсувати. Щоб не вийшло так, одночасно підіймуть акцизи по інших напрямках, наприклад, алкоголь, тютюн чи ювелірні вироби. Тобто, якщо вже говорять, що прогнозується збільшення акцизу на 20%, зберігайте цю величину. Усі ринкові гравці мають розуміти, що знаходяться у прогнозованому полі. Те ж саме має бути й по решті податків та витрат, які будь-яка компанія має прогнозувати. Наприклад, що стосується мінімальної заробітної плати. Бізнес працює більш ефективно, якщо має можливість прогнозувати. Для нього не так страшні коливання, як відсутність прогнозованості.


Щодо частини видатків держбюджету – вона явно перевищена соціальними витратами. Хоча іншого й бути не могло. Але є одне серйозне занепокоєння – колосальна частина видаткової частини бюджету використовується на погашення дефіциту Пенсійного фонду. При цьому ще не зрозуміло, яких змін зазнає українська пенсійна система у 2018 році.


Владимир Пилипенко
Володимир Пилипенко, правник, представник України у Венеційській комісії у 2013-2017 роках:

– В уряді пишаються, що ось уже другий рік поспіль у визначені терміни подають проект держбюджету. Але ж його своєчасна підготовка на наступний рік – це обов’язок Кабміну. Тому сам по собі цей факт не є показником ефективності його роботи.

Та й заяви міністра фінансів Олександра Данилюка, що уряду вдалося зменшити дефіцит до 2,4%, викликають скептицизм. Як і прогноз про дохід бюджету в 1 трлн 30 млрд грн.

Уже не говорю про маніпуляції з обсягом коштів, які передбачено отримати в результаті приватизації державної власності. Це чергова порція «міфічних» грошей, яких в результаті можемо і не побачити.  Нагадаю, що плани з надходження доходів від приватизації в усіх проектах держбюджетів були нереалістичними і виконувались лише на кілька відсотків.


Не менше дискусійним залишається також питання про фінансове покриття обіцяних урядом підвищень заробітної плати. Взявши до уваги всі реформи, які проштовхує уряд, зокрема, освітню та пенсійну, влада взяла на себе низку зобов’язань. Проте чи реально всіх їх виконати? Наприклад, забезпечити різке підвищення зарплат тим же вчителям? Хто це може гарантувати? Влада має пояснити, за рахунок яких коштів педагогам забезпечуватимуть «гідне життя».


Крім того під питанням, чи передбачені в бюджеті кошти на соціальну і матеріальну підтримку сімей з дітьми, осіб, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, внутрішньо переміщених осіб? Це та «соціалка», яку на сьогоднішній день практично усю урізали. Але це дуже важливі питання. Йдеться про соціальний захист мільйонів українців. Так що є чимало питань щодо якості та реалістичності держбюджету на 2018 рік.

Ольга Головка