Больові точки: миротворці ООН проти суверенітету України

Больові точки: миротворці ООН проти суверенітету України

Фокус у тому, що «Мінськ-1» — це домовленості винятково між Україною та Росією, довколишній світ вони не надто цікавили. Тому сторони, передовсім президент Порошенко (читайте спогади Юрія Думанського), змогли без проблем зіскочити з теми.

Тому до «Мінська-2» кремлівські підійшли системніше. Вони ретельно виписали всі положення, зокрема про «особливий статус Донбасу», провели прелюдію з Ангелою Меркель і Франсуа Олландом, потім провели переговори і відразу ж зафіксували «Мінськ-2» як резолюцію ООН. Тим самим практично позбавивши ПОПа можливості в його улюбленій манері постсовкового комерсанта трактувати пункти договору не так, як написано, а так, як хотілося б.

У разі введення миротворців ООН на Донбас можливості України для маневру звузяться, немов артерії інфарктника.

Треба чітко розуміти, що миротворці ООН не зупиняють бойові дії. І тим паче не відкидають агресора з захоплених ним територій — не їхня функція. Та й бойові можливості не дозволяють.

Подібним займаються об’єднані війська НАТО, отримавши на це мандат ООН. Але нам таке щастя не світить, бо його заступає вето РФ в Радбезі ООН.


ООНівські миротворці — це стандартний перший крок для так званого політичного врегулювання внутрішнього конфлікту з тотальною амністією бойовиків, особливим статусом регіону, що взявся за зброю, і загальнонаціональними виборами, після чого представники бойовиків, керовані ззовні, отримають легітимне право впливати на політичне сьогодення і майбутнє України.


Уся сіль — у визначенні «політичне врегулювання внутрішнього конфлікту». При цьому Росія з цього часу і практично назавжди — не агресор, а «безкорисливий промоутер миру».

Владимир Путин, ООН

Тому коли Петро Порошенко заговорив про введення миротворців на Донбас, це був погоджений із Росією, Німеччиною та Францією свіжий захід на реалізацію протухлої «мінської змови». А коли Володимир Путін погодився на цих миротворців, то і неекспертам стало зрозуміло, хто головний бенефіціант чергової капітулянтської витівки.


Алгоритм наступний: ООН ухвалює рішення про введення миротворців у ОРДЛО, яке Петром Порошенком і його пропагандистською машиною буде подано як історичну перемогу. ВСУ і бойовиків розведуть на тридцять-п’ятдесят кілометрів, Кремль дасть своїм команду на припинення вогню.


 Через кілька тижнів відсутності бойових втрат (іще одна перемога!) до Верховної Ради внесуть позачерговий законопроект щодо амністії та виборів. І наша пропагандистська машина здійме відчайдушний дзвін щодо того, що якщо терміново не ухвалити, тоді все: «гіпс знімають, клієнт від’їжджає». Тобто знімають санкції з Росії, їдуть миротворці, на Донбасі поновлюються бойові дії, Україна стає порушником резолюції ООН та інші жахи, на які охоче ведуться широкі народні маси.

До нас приїдуть представники Європи і розкажуть, наскільки мир кращий за війну, що багатим і здоровим бути краще, ніж бідним і хворим. А також про те, що Європа готова допомогти фінансово з відновленням Донбасу.

І під такий акомпанемент закон про «особливий статус ОРДЛО», цілком можливо, протягнуть через Раду. Тим паче що влада, відчуваючи безкарність, почне жорстко тиснути на опозицію і всіх незадоволених, а Захід цнотливо не помітить, як він це вміє.

Для реалізації подібного сценарію Кремль поторгується і погодиться на мандат миротворців на всю територію ОРДЛО, а не лише лінію розмежування (знову перемога ПОПа). І навіть на неучасть військовослужбовців РФ у контингенті миротворців (уже не просто перемога, а тріумф президентської дипломатії!).

Бо Кремль нічого не втрачає. Замість своїх військовиків він виторгує участь військових із Білорусі, Казахстану, Вірменії та іншого ОДКБ, а також із Сербії, Італії та інших своїх симпатиків. А що ж до контролю за українсько-російським кордоном, то озброєнь і боєприпасів Росія завезла на Донбас уже стільки, що за відсутності інтенсивних боїв цього арсеналу вистачить на кілька років. У крайньому разі – пошлють «гумконвой», а свої миротворці вчасно відвернуться.

Резон Кремля очевидний: він уперто реалізує свій план обміну анексованого Криму на напівзруйнований Донбас: їм Крим, нам Донбас. Це як якщо обкурені братки в’їхали б вам у зад на перехресті, забрали вашу машину, а оскільки у них усюди прихоплено, то вам іще й доведеться за рішенням суду лагодити їхню роздовбану тачку.

ООН, миротворцы

На поверхні й вигода Порошенка: на період реалізації «мирного врегулювання» він стає «священною мавпою», яку не можна чіпати, а вона може колобродити на повну. І щодня у владі для нього — неабиякий профіт.

А для України — неминучі проблеми. Передовсім через те, що ми не зможемо вибратися з нав’язаного формату «політичного врегулювання» без серйозних репутаційних втрат.

Не зафіксувавши в Конституції України «особливий статус» Донбасу, ми не позбудемося миротворців ООН без грандіозного скандалу і втрати майже всіх наших зовнішніх партнерів.

Навіть якщо до влади в Україні прийдуть найдіяльніші патріоти і буде в найкоротші терміни переоснащено нашу армію і військову промисловість, міжнародні домовленості триматимуть нас за горло.

Треба усвідомлювати, що ООН — бюрократична структура, що не поступається українським судам. У цій структурі є всі відомі бюрократичні заморочки: і політичні маневри, і телефонне право, і корупційні ризики, і все інше.

Ця структура до більшості питань підходить за суто формальною ознакою. І якщо Україна серйозно порушить режим миротворців, спробувавши повернути захоплену територію, то санкції запровадять уже проти нас. Тобто миротворча затія є ще більш руйнівною для суверенітету Україна, ніж «мінська змова», з якої виросла ця отруйна квітка. Вона не просто заморожує конфлікт із перспективою вживляння ОРДЛО в тіло Україна як зародка «чужого», вона ставить хрест на головних сподівання українського суспільства — очищенні та модернізації країни.

І виникає просте і сакраментальне запитання: а хто, власне, дав президенту Порошенку повноваження просити введення миротворців на територію України?


Зовнішньополітичну стратегію у нас визначає Верховна Рада. Президент і Кабінет міністрів її тільки реалізовують. Де хоч якийсь документ, проголосований депутатами, що вони підтримують ідею з миротворцями?


І якщо врахувати викладені вище наслідки, то йдеться вже не про просте перевищення повноважень, за яке свого часу судили одного прем’єра. Тут вимальовується значно серйозніша стаття КК.

Р. S. У світовому клубі такі країни, які не здатні самостійно погасити у себе збройне протистояння і не визнають офіційно зовнішню агресію, вважають неповноцінними. Саме тому, до речі, Володимир Путін так прагнув завершити війну з Чечнею будь-якою кров’ю.

Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для Politeka

матеріали рубрики
Дефолт все ближче: хто заважає Україні отримати транш МВФ Аналітика
Дефолт все ближче: хто заважає Україні отримати транш МВФ
Телетайп: набір електоральних відмичок для збереження влади Аналітика
Телетайп: набір електоральних відмичок для збереження влади
ПТУшніця з депутатським мандатом вбиває українських дітей Аналітика
ПТУшніця з депутатським мандатом вбиває українських дітей
Другие материалы раздела
Похожие статьи