Документ вносить зміни до статті 80 КУ. Зокрема, пропонує виключити такі пункти, як «народним депутатам гарантується депутатська недоторканність» і «народні депутати не можуть бути без згоди Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані».
Натомість залишається пункт «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп».
Зауважимо, що якщо законопроект ухвалять, то він набуде чинності лише з початку 2020 року.
Politeka запитала в експерта з політичних питань Євгена Магди про те, як зняття депутатської недоторканності вплине на якість політичного життя в Україні, кому це вигідно та чи відповідає така ініціатива суспільним запитам.
– Запропонованих законопроектом №7203 змін достатньо?
Ще за Кучми, як пам’ятаємо, зняли депутатську недоторканність із депутатів обласних рад. Але факт є фактом: на сьогодні недоторканність – це можливість заплатити гроші, обратись до ВР і там пробути певний термін.
Хочу нагадати, що статистика позитивних голосувань із приводу притягнення до відповідальності депутатів доволі сумна. Усе почалось ще з народного депутата Агафонова, який був соратником Лазаренка. В минулому йому дали дозвіл на арешт, посадили в СІЗО, де він і помер. Мав онкологічне захворювання. І от після цього навіть щодо Юлії Тимошенко, яка точно не була для Кучми другом, не могли дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності.
Боюсь, що в нинішній ситуації стаємо жертвами популізму, коли окремі депутати хочуть показати, які вони принципові. Хоч зняття недоторканності звузить їхні депутатські можливості.
– Де саме у них можливостей поменшає?
– Наприклад, наближається президентська кампанія. Не таємниця, що керівниками обласних штабів будуть, де це можливо, народні депутати. Вони на тому ж штабі вішають табличку «Приймальня народного депутата», і ніхто не може туди зайти без відповідної санкції. Чи готові зараз наші політики до зміни таких реалій? Чи готові працювати в інших реаліях і на парламентських, і на президентських виборах? Я не впевнений.
Є спокуса скасувати чи обмежити депутатську недоторканність до політичної діяльності та ухвалити відкриті списки. Але це призведе до серйозних революційних змін в якості депутатського корпусу. Не стоятиме тепер перед людьми потреба боротись за місце в мажоритарному окрузі.
Телетайп: що відбувається, коли нічого не відбувається?
– Будуть відкриті списки?
– Не певен. Багато парламентаріїв говорять, що вони не бачать такої можливості. Я хотів би, аби всі ці кроки призвели насамперед до професіоналізації депутатського корпусу, а не просто були виконанням якихось обіцянок заради самих обіцянок.
– Депутати давно обіцяли зняти з себе недоторканність. Чому дотягнули до цієї ситуації, яку бачимо нині?
– Це питання до нашого депутатського корпусу, якість якого точно має бути вищою. Справді, під час дострокових президентських виборів усі нинішні фракції, за винятком Опоблоку, обіцяли скасувати депутатську недоторканність та перейти на відкриті списки.
Парламентарі мають нарешті розуміти, що вони – не небожителі, а наймані працівники, яким ми, виборці, висловили певну довіру. Чинник недоторканності потрібен для того, аби політики почали думати про життя після завершення їхньої каденції. Адже переважна більшість не переймається, що робитиме опісля. А це вирок. Створення кастового суспільства. Як ми рухатимемось уперед, коли у нас такі настрої? Незрозуміло.
– До чого призведе скасування депутатської недоторканності?
– Рішення про скасування недоторканності може призвести лише до того, що окремі парламентарії можуть сказати, що вони цього домоглися. Але вірогідніше – це голосування за обмеження з наступного скликання, з 2020 року. Коли зуб болить не в тебе, то це можна дуже легко пережити.
Для парламентаріїв буде простий вибір: або вони зараз голосують за скасування недоторканності та потім йдуть до ВР, усвідомлюючи ризики, або ж голосують і не йдуть, розуміючи, що їм нічого там робити. Або не голосують – і показують свою позицію. Але тоді виникає питання – з чим підуть на наступні вибори? За будь-якої виборчої системи передбачається спілкування з людьми. У нас день від дня розширюється користування соціальними мережами, Інтернетом. Суспільство стає зрілим. Люди питатимуть під час виборчої кампанії – чому обіцяли скасувати депутатську недоторканність, але цього не зробили. Не завжди гречка, олія та цукор можуть дати відповідь на це питання.
Маріїнка на мільярд – тайники українського бюджету– Чому не йдеться про зняття недоторканності з президента?
– У нас є конституційна норма, де прописана процедура імпічменту. Президент – верховний головнокомандувач. З огляду на це сама можливість передбачити позбавлення його недоторканності якось дивно виглядає.
Гра навколо президентської недоторканності пов’язана не лише з політичною кон’юнктурою, а й із тим, що наші парламентарії своєю поведінкою де-факто зробили Україну президентсько-парламентською республікою.
Їм значно легше отримувати вказівки з Банкової, ніж самим щось продукувати. Бояться самостійності. Напишіть закон про імпічмент, знайдіть 226 голосів, аби президентові було політично невигідно його ветувати. В чому проблема? На жаль, у нас депутатський корпус може бути консолідований лише на одній основі – за все хороше, проти всього поганого. Насправді його зміст полягає в тому, аби вести нас із вами, виборців, за собою. А вони віддають перевагу тому, на що більше лайків у Фейсбуці буде.
Коли стоїть група парламентаріїв і здійснює стрім із засідання Погоджувальної ради, то цю фотографію можна ставити в підручник – яким не має бути парламентаризм. Він у нас – десакралізований. Це як гола жінка, у якої немає жодних загадок.
– Чи вплине зняття депутатської недоторканності на виборчу кампанію? Адже є побоювання, що парламент перетвориться на ручний механізм для Банкової.
– Порошенко пропонує зняти недоторканність із 2020 року. Ініціатори «великої політичної реформи» пропонують це зробити просто зараз. Вони самі пропонують знімати з себе недоторканність тут і зараз, а винен у цьому президент?Хіба він їм це нашепотів?
– Вочевидь, веде більш тонку політичну гру.
– А хто заважає парламентаріям бути колективним розумом і грати в колективну гру? Чому їхнього розуму вистачає на те, аби оголосити за два місяці масову акцію, а потім, побачивши поліцію і рамки, обуритись?
– Знову впираємось в одвічне – якість вітчизняного політичного процесу.
– На жаль, якість українського політикуму об’єктивно відображає якість українського суспільства. Нарікати можна винятково на себе. І президента, і міністрів, і депутатів сюди Вашингтонський обком чи інопланетяни не запхали. Самі ж їх обрали. Ніхто нас за руки не тягнув, пальці не ламав.
Розпуск Верховної Ради: коаліція радше жива чи мертва?– Якесь ходіння кругом – ми такі погані, тому і влада у нас погана.
– Дорослішання не відбувається так швидко, як на нього є суспільний запит.
– Чи може обмеження депутатської недоторканності бути своєрідним фільтром, якій відсіє недостойних кандидатів до ВР?
– Я хотів би, аби це відбулось. Аби прийшли люди, для яких робота у ВР буде самоцінною. Аби вони були фахівцями, могли переконати і виборців, і людей, які можуть дати під них гроші, що спроможні працювати, а не просто сидіти.
– Обмеження депутатської недоторканності відповідає ключовим суспільним запитам?
– У 2015 році це активно звучало, люди за це голосували. Отже, це популярне гасло. В нинішній ситуації громадян більше хвилює завершення війни та підняття добробуту. Все інше – вторинне. З транспарантами на вулицю за це не вийдуть.
Романія Горбач
