Чи справді це так, Politeka вирішила з’ясувати.

Досягнути ефективного розвитку неможливо без ґрунтовного реформування всього газового ринку України. Адже історично так склалось, що саме цей сегмент вітчизняної економіки – найбільш монопольний за своєю структурою. Відповідно, той, у кого всі карти на руках, задає правила гри. У нашому випадку таким гравцем є НАК «Нафтогаз України», а от перманентно у програші – прості українці.

Конкуренція – що це та де її шукати

Необхідність кардинально реформувати газову сферу визріла доволі давно. Однак для таких важливих рішень потрібна політична воля з боку керівництва держави. А з цим у нас завжди проблематично. Особливо гостро це питання прозвучало після початку конфлікту з РФ на Донбасі, коли реформи було не просто продиктовано обставинами, вони стали питанням збереження держави як такої.

Андрій Єременко про найгірші та найкращі реформи, помилки влади і страх змін

1 жовтня 2015 року парламентарі ухвалили Закон «Про ринок природного газу». Низка експертів покладали великі сподівання, що саме цей документ і стане початком великих трансформацій.

Адже його мета – задати імпульс абсолютно іншому формату конкурентного та ефективного газового ринку. Якраз те, чого так відчайдушно хочуть від нас західні друзі – створення в Україні прозорого газового ринку, де діють чіткі правила, де є найважливіше – здорова конкуренція.

Проте обіцяти реформу ще не означає її втілити в життя.

Справжнім гігантом ринку досі залишається НАК «Нафтогаз України»Як повідомляють у Міненерго, компанія контролює 75% видобутку українського газу та володіє акціями 40 регіональних газорозподільчих компаній. Окрім того, постачає газ майже для 74% українських домогосподарств.

В уряді вже котрий рік обіцяють «навести тут лад». Зокрема, реалізувати масштабну реорганізацію НАК «Нафтогаз України» до 2017 року. Що ж, із розрахунками, вочевидь, помилились. Адже не за горами 2018-ий, а змін не видно.

Варто нагадати, що Україна взяла на себе зобов’язання реформувати структуру корпоративного управління компанії разом з її дочірніми підприємствами – згідно з Принципами корпоративного управління європейської Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).

Під час третього Газового форуму голова представництва ЄС у Києві Хюґ Мінґареллі заявив, що реформа газового ринку була серед найуспішніших в Україні та дозволила перетворити “Нафтогаз” на прозору і прибуткову компанію.

Але, за його словами, залишається низка занепокоєнь щодо подальших кроків. Зокрема, створення незалежного регулятора газового ринку, відокремлення оператора української газотранспортної системи, а також реорганізації “Нафтогазу”.

Олексій Кучеренко про «веселу» зиму, борги населення за комуналку та доходи мільярдерів

“Ми вважаємо, що треба прискорити реформу “Нафтогазу”, а для цього потрібна політична воля”, – заявив він.

Чи є така воля? Питання дискусійне. Адже, згідно з правилами, які діють у Європі, видобуток, транспортування і постачання газу необхідно відокремити. У нас же всі ці три напрямки успішно реалізовує одна компанія.

Вочевидь, такий вид багатофункціональності не зовсім зрозумілий європейцям, як і те, чому досі, попри всі запевнення про рух на Захід, в Україні так і не створюють європейські умови життя та праці.

Видати бажане за дійсне?

Згідно з чинним законодавством, українці вже нині мали б мати право вибирати на свій розсуд постачальника «блакитного палива».

Для порівняння: в країнах Заходу свої послуги на ринку пропонують близько сотні постачальників. Люди укладають договори з тими компаніями, пропозиції яких їм вигідні. Зокрема, можуть змінити постачальника, якщо незадоволені його роботою. Відповідно, виникає змагальний процес за свого клієнта. В результаті – ціна на газ для населення є ринково обґрунтованою і точно не такою захмарною, як це практикується в нашій країні.

В НКРЕКП повідомили, що конкурентний ринок в Україні буде, але для цього треба усунути деякі перешкоди.

«Уряд бачить, що в країні є великі проблеми з рівнем доходів, і ухвалив рішення про те, що на певний період варто встановити ціни, які не є ринковими, – розповів глава НКРЕКП Дмитро Вовк –  Це робиться для того, аби з часом привести їх до відповідного рівня, а лише потім зробити лібералізацію ринку – відпустити регулювання цін. Коли ухвалюють таке рішення, то має бути компенсація різниці. Інакше жоден гравець не захоче в таких умовах працювати. Це навіть стало предметом судового позову НАК «Нафтогаз» до уряду. Тобто якщо уряд встановив регульовану ціну на газ, наприклад 5 тис. грн за куб. метр газу, а на ринку вона вища  – 7 тис. грн, то має бути методика, як цю різницю компенсувати».

Також він додав, що Регулятор пропонує провести конкурси на окремих ділянках між потенційними постачальниками газу для населення. Суть полягає в тому, що гравець, який запропонує кращу ціну на газ, отримає право бути на певній території (області) єдиним постачальником.

Тоді, запевнив Вовк, буде конкуренція серед різних гравців, і ми зможемо побачити найефективнішу пропозицію.

Телетайп: чи боїться президент антикорупційного майдану?

Проте у всій цій ситуації виникає логічне питання – а як така пропозиція, в принципі, усуває монополію? Адже, по суті, проста людина, споживач, не матиме права самостійно обирати, кого вона хоче. Змушене буде миритись із тим постачальником, який виграє тендер.  А як у нас проводяться тендери – окрема новела.

Попри усі запевняння з боку експертного середовища в НКРЕКП, що «це тривалий еволюційний шлях, але він правильний».

У Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, попри усі розмови про монополістів та реформи, наголошують, що нестабільність на газовому ринку відчутна, як і заборгованість громадян перед тим-таки «Нафтогазом».

«Якщо подивитись на ринок загалом, то потреба держави в газі щорічно становить 17,6 млрд куб. м газу, – розповів директор департаменту Олександр Лісніченко. – Населення споживає 5,7 млрд куб. м. Теплокомуненерго – 11,9 млрд куб. м газу. Що дуже важливо – це рівень заборгованості населення перед постачальниками, «Нафтогазом». Картина за минулий рік погіршилась. Борги становлять 25,81 млрд грн. Причина – низька платоспроможність людей. Тому, аби нові гравці зайшли на ринок, вони мають розуміти, на чому зароблятимуть гроші. Адже європейська практика показує, що треба багато років, аби нові постачальники почали працювати в таких складних умовах».

Отож на сьогодні конкурентний ринок газу, як ключовий стрижень усієї газової реформи, досі залишається лише теорією з райдужними перспективами, але аж ніяк не українською реальністю.

Романія Горбач