Основні зміни стосуються виборів народних депутатів. Документ пропонує скасувати мажоритарку й обирати нардепів за пропорційною системою з відкритими списками. Якщо зараз керівник партії вирішує, кого з кандидатів записати у прохідну частину списку й завести до сесійної зали, то за новим виборчим законодавством це вирішуватимуть виборці, які голосуватимуть не лише за конкретну партію, а й за кандидатів з її списку. Прохідний бар’єр для партій пропонують з теперішніх 5% зменшити до 4%.

Politeka дізналася у народних депутатів, як вони оцінюють ухвалені у першому читанні зміни до виборчого законодавства України та чи є шанс довести справу до кінця й прийняти відповідний Виборчий кодекс у другому читанні.

Александр Черненко
Олександр Черненко, народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка»:

– Проект Виборчого кодексу, який ухвалили у першому читанні, не новий. Його підготували ще у 2010 році. Відтоді кілька разів осучаснювали.

Виборчий кодекс пропонує запровадити систему регіональних відкритих списків. Тобто Україну буде поділено на 27 виборчих регіонів. У кожному з них партії висуватимуть свої списки. Виборець обов’язково повинен буде голосувати за партію і вже за власним бажанням – за котрогось із кандидатів, яких висуне політсила у регіональному списку. Отже, виборці самі рейтингуватимуть кандидатів, і лідери партій не зможуть впливати на їхні місця у списках.

Проект Виборчого кодексу вдосконалювали дуже швидко, і деякі моменти випали, але вони не критичні. Їх можна підправити до другого читання. Наприклад, документ справді пропонує абсолютно нову систему місцевих виборів. Зараз в Україні постійно проходять довибори старост або до об’єднаних громад. Буде несправедливо, якщо із ухваленням цього кодексу довибори відразу відбуватимуться за новою системою. Тому в перехідних положеннях пропишемо, що нова виборча система запрацює вже після наступних чергових виборів. Усі ж довибори проводитимуться за старою системою. Тут проблем немає.

Чи вдасться ухвалити Виборчий кодекс цієї сесії, залежатиме від ситуації у парламенті. Нині маємо два тижні для внесення поправок. Їх буде більше ніж тисяча. Тому ще принаймні два тижні буде потрібно для їх опрацювання.


У грудні два пленарні тижні, а ще ж потрібно розглянути держбюджет на 2018 рік. Тому, можливо, питання Виборчого кодексу доведеться перенести на наступну сесію. Хай там як, але думаю, що ухвалимо його і в другому читанні.


Олег Петренко, позафракційний народний депутат:

– Ухвалений у першому читанні Виборчий кодекс недосконалий. Треба багато чого змінити, тому обов’язково користуватимуся своїм правом законодавчої ініціативи між першим та другим читанням.

Однак навіть у теперішньому вигляді – це величезний крок уперед. Із виборчого законодавства треба прибрати чисту мажоритарку, яка нині дає половину парламенту за абсолютно корупційними технологіями.

У другому читанні буде вкрай складно проголосувати за відповідний проект Виборчого кодексу. Дехто зараз проголосував просто, щоб проголосувати. Наприклад, через тиск вулиці, адже це одна з вимог акції, яка проходить під Верховною Радою. Голосували за логікою, що зараз у першому читанні віддамо свій голос, а потім буде видно.


Невідомо, коли те друге читання буде. Якщо ж не включати це питання до порядку денного, то й не буде. Зараз, можливо, спостерігатимемо ситуацію, коли поправки місяцями розглядатимуть, комітети не збиратимуться. Тому вирішальне значення для ухвалення Виборчого кодексу в другому читанні матиме тиск вулиці та народу.


Іван Вінник, народний депутат фракції «Блок Петра Порошенка»:

– Український народ звик, що у кожному окрузі є мажоритарний депутат, до якого вони звертаються з широкого кола питань. З ухваленням цього Виборчого кодексу ситуація може скластися так, що не від усіх районів України буде делеговано представників у владу.

Наприклад, згідно з запропонованим кодексом від Херсонської області, яка щодо інших регіонів не є густонаселеною, буде лише чотири депутати в парламенті. Та й то за умови, що в рейтингу політичної сили вони наберуть відповідну кількість голосів. До чого це може призвести у прикордонному регіоні, не варто й говорити.

Скрізь у розвинених країнах світу існує два типи депутатів: одні працюють як кандидати від політичних партій, інші – депутати від місцевості, регіонів. У деяких країнах вони працюють у різних палатах, у деяких – в одному парламенті. Але, і всякому разі, мають еквівалентні тотожні права щодо ухвалення змін у законодавство, яке впливає на життя кожного громадянина. Цей Виборчий кодекс певною мірою пропонує позбавити громадян України можливості мати свого кандидата.

Україна наразі до таких змін у виборчому законодавстві не готова. Усі так гарно розповідають про Виборчий кодекс. Стверджують, що це панацея для України. Проте, якщо запитати, що ж всередині, багато не знають.


Насправді ж, усередині те, що перед кожними виборами родині треба буде взяти брошурки із біографіями, здобутками й рекламою кандидатів від кожної окремої політичної сили, прочитати їх і визначитися, за кого голосуватимуть. В Україні нині близько 200 партій. У кожній буде близько 150 кандидатів. Чи це реально буде зробити?


Взагалі вважаю, що зміна виборчих принципів українського парламенту – це питання народу України, а не парламенту. Можливо, через реалізацію Всенародного референдуму.

Ігор Луценко, народний депутат фракції «Батьківщина»:

– Виборчий кодекс дає можливість перейти до напіввідкритих списків. Перед виборами буде сформовано 27 регіональних списків по всій Україні.

При цьому зберігатиметься певна прив’язаність до місця. Народ матиме можливість на пропорційній основі голосувати за кандидатів.

Звісно, в ухваленому кодексі є й багато поганого. На жаль, у політичних сил усе ще лишатиметься можливість маніпулювати верхньою частиною своїх списків.

П’ять перших місць формуватиме партія. Це недостатньо демократично. Можемо змінювати цифри. Вимагати, щоб залишили тільки одне місце.

Однак, це все також стимул до корупції. Менший, ніж зараз, але все ж лишається.

Ольга Головка