У церковних колах розгорілися неабиякі пристрасті з приводу Статуту Православної Церкви в Україні (ПЦвУ), який 29 листопада був схвалений Синодом Вселенського Патріархату
Про це повідомляє “За право“.
Істотно розходяться погляди Константинопольського і Київського Патріархатів і відносно формату Об’єднавчого Собору, який обіцяють провести вже 15 листопада. Радник Президента Ростислав Павленко запевнив, що на Фанареі розробили лише “пропозиції” до Статуту, а остаточні рішення після вільного обговорення на Соборі прийматимуть самі українські ієрархи. В яких саме межах наші ієрархи зможуть варіювати установчий документ єдиної церкви, підготовлений по грецьких лекалах? Чи зможуть вони підігнати його під масштаби Помісної української церкви?
Щоб обговорити усі спірні питання і вийти на Об’єднавчий Собор з погодженою позицією, Синод УПЦ КП вже скликав на 13 число Архієрейський Собор. Крім того, в Київському Патріархаті вже підготували свій проект і вважають, що він більше відповідає умовам церковного життя в Україні: документ містить 58 сторінок – це в п’ять з гаком разів більше, ніж у проекті греків, і свідчить про більшу глибину опрацювання.
Хай би який статут було прийнято на Об’єднавчому Соборі, як тільки наша Церква стане автокефальною, вона зможе на наступному своєму Соборі скасувати діючий Статут і прийняти новий. Складність у тому, що, як підкреслив Ростислав Павленко, Томос про автокефалію має бути “вмонтований” в Статут незалежної церкви, тобто Статут повинен відбивати норми, передбачені Томосом. Документ, за деякими відомостями написаний іменитим грецьким професором богослов’я Власіосом Фідасом ще в травні та допрацьовувався декілька місяців, підписали 29 листопада – одночасно з проектом Статуту ПЦвУ. Проте, текст Томоса тримають у найсуворішій таємниці.
Тим часом, Томос Вселенського Патріарха Українська церква змінити буде не в силах. Та і самому Фанару для цього доведеться представити питання на розгляд Синоду, а це може статися не раніше наступного року.
Обізнане джерело стверджує, що ознайомилося з текстом Томосу про автокефалію Православної Церкви в Україні, і відзначає, що на Фанарі підійшли до процесу творчо і провели досить велику роботу.
Попри заяви Ростислава Павленко про те, що “текст Томоса досить стандартний, в інтернеті можна знайти аналоги”, документ вийшов не схожим на жоден з колишніх Томосів про автокефалію й містить багато нового.
Серед цих канонічних новел експерт, знайомий з текстом підписаного на Фанарі документу, відзначив наступне.
1. Священний Синод Православної Церкви в Україні визнає в якості глави і влади (γινωσκει ως κεφαλην και αρχην) Апостольський Престол Константинополя і несе відповідальність за всяке порушення (υπεχουσα ευθυνας δια πασιν παραβασιν) не лише перед Священним Синодом Вселенського Патріархату, але і перед “Великим собором”, який у будь-який момент може скликати Вселенський Патріарх.
- Митрополит Київський і всієї України зобов’язаний звертатися до Вселенського Патріарха з усіх питань загально церковного, догматичного і канонічного характеру.
- Екзархи і ставропігії залишаться в Україні назавжди. Навіть більше, за Вселенським престолом закріплюється “невід’ємне право” засновувати нові ставропігії “скрізь” (οπως πηγνυει τοιαυτα πανταχου).
- Особливо зазначається обов’язок митрополита Київського отримувати миро від Вселенської Церкви – як свідчення не лише “духовного єднання і теплих почуттів” до Церкви-Матері, але й як символ її “канонічної влади над православними” (ως κανονικης των Ορθοδοξων αρχης).
- Нова Церква не матиме права окормлювати українську діаспору. Її канонічна юрисдикція жорстко окреслена межами Української держави, і вона не може призначати єпископів або освячувати храми поза кордоном країни “щоб їй не вийти всупереч канонам за свої межі” (ινα μη αυτη αντικανονικως υπεροριος γινεται).
- Будь-який єпископ, священик або навіть диякон Православної Церкви в Україні має право звернутися з апеляцією до Вселенського Патріарха. І його рішення у справі оскарженню не підлягає.
- Митрополит Київський зобов’язаний поминати Вселенського Патріарха. Нагадаємо, що для Вселенської Церкви “поминання – знак покори”. На цій підставі, наприклад, було скасовано дозвіл на хіротонію митрополитів Київських, тимчасово виданий Патріарху Московському в 1686 році. Таким чином, відмова від поминання Константинопольського Патріарха може стати причиною для перегляду статусу Помісної української церкви та її повернення до складу Вселенського Патріархату.
- Глава Церкви отримує титул “Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України”, і йому прямо заборонено будь-яким чином змінювати або доповнювати цей титул. Наприклад, у нього не можна включити імена знаменитих монастирів, як це прийнято в деяких з Церков, а також – в сучасному титулі Київського Патріарха.
- Змінити устрій Священного Синоду, прописаний в константинопольському проекті Статуту буде неможливо. Положення про виборний склад членів, які міняються впродовж року, прописано в Томосі.
- Вперше в історії в Томосі про автокефалію чітко вказується новому главі автокефальної церкви, куди він повинен скласти свій перший офіційний візит в новій якості – т.з. “мирну подорож”. Звичайно ж, в Константинополь.
- Митрополитові Київському заборонено вносити якісь зміни в диптих (черговість служіння) православних церков. Українська церква зобов’язана прийняти диптих Константинопольського Патріархату. Досі цього ніколи не прописувалося в Томосах, і тому зараз в різних Церквах диптихи відрізняються.
- Відмова Московського Патріарха приїхати на Святий і Великий Всеправославний Собор мабуть була врахована Патріархом Варфоломієм. Уперше в Томосі про автокефалію на предстоятеля помісної церкви накладається обов’язок з’являтися на всі Міжправославні наради, які скликає Вселенський Патріарх.
- Годі й говорити, що місце митрополита Київського в диптиху – останнє, після митрополита Чеського і Словацького, за часом отримання автокефалії. Хоч які би ці нововведення були принизливі для українського православ’я, їх дотримання – необхідна умова для дарування автокефалії. Це чітко обмовляється в Томосі: “На цих умовах наша Свята, Велика Церква Христова благословляє і проголошує Православну Церкву в Україні автокефальною”. Порушення будь-якого з цих умов надасть право Константинополю переглянути Томос або відкликати його. Про те, що Вселенській Патріарх має право переглядати видані їм Томосы, говорять його офіційні представники.
У церковних кругах відзначають, що підписаний патріархом Варфоломієм Томос – ганебний і сумний підсумок некомпетентної роботи помічників Президента і особисто Ростислава Павленко, що неодноразово відвідував Фанар і нібито працював над усіма текстами спільно із співробітниками Патріархії.
Банкова не захистила інтереси української церкви, а, навпаки підводить її під такі обмеження, яких немає в жодній автокефальній церкві світу. Проте, з вуст представників Адміністрації Президента і Кабміну, звучать переможно-заспокійливі заяви, що притому суперечать одна одної. На щастя, українці знають їм ціну. І на жаль, змирилися з тим, що заяви політиків мають мало спільного з дійсністю.
