Наступного дня після зустрічі в Києві три міністри відвідали місто Краматорськ, де розташована Донецька обласна державна адміністрація України, а також Слов’янськ. Хотіли подивитися, як дотримуються режиму тиші.

Обидва міста, Краматорськ і Слов’янськ – глибокий тил за 100 км від військових дій. Волонтери стверджують, що того дня на Донбасі справді було відносно тихо. Потім, незважаючи на обіцянки Москви дотримуватися режиму тиші, щодоби бойовики, за даними штабу АТО, порушили свою обіцянку щонайменше 20-30 разів. Позиції українських військових обстрілюють зі стрілецької зброї, кулеметів, гранатометів. Основні напрямки – район Авдіївки, Кам’янки, Новоселівки, Зайцевого. Є поранені та навіть один загиблий.

«Те, що відбувається, більше нагадує провокацію – щоб українські військові відреагувати у відповідь. Але у відповідь реакції від нас немає. Є наказ: на провокації не піддаватися, вогонь відкривати лише у разі загрози життю. Нічого райдужного в перспективі цього чергового перемир’я я не бачу. Комплексно проблема залишається. Донбасом продовжують керувати терористи, які прикриваються Москвою», – розповів Politeka український військовий журналіст Роман Бочкала.

Автомат замість барсетки: як віджимають бізнес у «ДНР»

Водчас нардеп Мустафа Найєм заявив, що він від заяви глави Жан-Марк Еро про Донбас «у легкому шоці». Про це він повідомив у своєму Facebook.

«Глава МЗС Франції вважає, що режиму “тиші” цілком достатньо, щоб Україна погодилася на зміну Конституції, амністію бойовиків, надання спеціального статусу «ДНР» і «ЛНР». І найважливіше – проведення виборів на окупованих територіях. Іншими словами, Україна має провести вибори в Донецьку за відкритих, неконтрольованих кордонів, постачання російської зброї та під дулом автоматів російських офіцерів. Достатньо лише, щоб протягом певного часу вони перестали вбивати українських вояків і обстрілювати українські міста», – обурився він.

Це як так, якби у відповідь на крик про допомогу перехожі, які збіглися на місце події, радили жертві насильства перестати чинити опір і прислухатися до вимог насильника лише тому, що він перестав вас бити по голові залізною трубою. Будь-які спроби провести через парламент законопроект про вибори на Донбасі або надання окупованим територіям спеціального способу самоврядування призведуть до громадських протестів. Це неприйнятно в принципі, вважає Найєм.

«Європейські політики хочуть зняти саме військову складову, щоби на Донбасі перестала литися кров, а конфлікт залишився в замороженому стані. Для них краще в замороженому, ніж у такому, що ще тліє», – пояснив Politeka російський політолог Дмитро Орєшкін.

«Природно, що з боку України і Росії є безліч людей, які люблять поговорити на цю тему. У Росії кричать, що треба приєднати Донбас, нарешті показати Україні, що вона нічого собою не представляє. Такі люди охоче звинувачують Путіна в тому, що він слабак, потрапляє під тиск ЄС. А Путін якраз розуміє, що приєднання Донбасу – це катастрофа для нього», – розповів Орєшкін.

Монетки на квиток до Москви: чому провалилася ідея “ЗНР”

За словами експерта, в Україні чимало людей, які активно вимагають відвоювати Донбас. І президент Порошенко, у будь-якому разі, віртуально змушений їх підтримувати.

«Насправді він розуміє, що у нього немає ні політичних, ні військових, ні фінансових ресурсів для вирішення цього завдання. А європейці з усмішкою дивляться на тих і на інших. І взагалі кажуть, що риторика – ваша справа, але давайте зробимо так, щоб принаймні обмежити обмін осколкових снарядів», – додав Орєшкін.

Донбасс11

Донбас, він же нікуди не подінеться, зауважив Орєшкін.

«Україні він не потрібен – це розуміють дедалі більше людей як серед звичайних громадян, так і серед еліт. Надалі буде більше розуміння. Адже там зараз чорна діра, де немає ніякої економіки і виробництва. Зараз Донбас певною мірою висить на шиї у Путіна, а якщо його повернути назад до України – висітиме на шиї у Порошенка. Це Україні треба? Напевно, ні», – додав він.

Орєшкін нагадує, що такі проблеми вирішуються протягом десятиліть.

«А поговорити, що ми ніколи не змиримося – прекрасно. Точно так само Молдова не змириться зі статусом Придністров’я. Греки не змиряться зі статусом Північного Кіпру, а грузини – Абхазії. Такі проблеми вирішуються протягом десятиліть. Якщо Україна побудує удосконалену і структуровану економіку, яка почне зростати – то, незважаючи на всю цю риторику, донбаські мужики поїдуть як гастарбайтери на українську територію. А поки що вони їздять до Росії», – говорить він.

”Якщо Путін почне наступ в Україні – російські війська просто розбіжаться, кинувши техніку”

У підсумку перемагає прагматизм, і європейці з цього виходять. Вони дають Україні транші, щоб та змогла підняти свою економіку.

«Ну, дай Бог вам удачі! Якщо все ж таки вдасться її підняти, незалежно від того, що говоритимуть донбаські мешканці, економічний інтерес втягне їх до української сфери впливу. Приблизно так само, як це відбувається з Придністров’ям. Вони там усі за Радянський Союз і Росію, але працюють там, де є робота. Це Україна, Молдова, Прибалтика. Те ж саме буде і з Донбасом», – підсумував Орєшкін.

Галина Остаповець