Заокеанський візит без прориву: з чим Порошенко повертається із Нью-Йорка

Заокеанський візит без прориву: з чим Порошенко повертається із Нью-Йорка

Не встигли відгриміти фанфари саміту YES, найіменитішими гостями якого стали американці – колишній міністр оборони і шеф ЦРУ Леон Панетта і культовий для всіх шанувальників політичного кінематографа «президент Андервуд» – як президент України Петро Порошенко вирушив із «візитом» за океан.

Формальним приводом стала участь у роботі 71-ї сесії Генеральної асамблеї ООН. Але особливу надію на Банковій покладали на роботу в кулуарах, вибудовування і підтримку двосторонніх відносин із представниками американської і світової еліти. Зокрема, у президента анонсували зустрічі Петра Олексійовича з основними претендентами на роль наступного господаря Білого дому: Гілларі Клінтон і Дональдом Трампом.

Спіймати нерядового Трампа

На жаль, українська дипломатія досі не зробила нічого, щоб хоча би спробувати вибудувати відносини з кандидатом від Республіканської партії, цілком сподіваючись на перемогу Гілларі Клінтон. Подібний підхід – ігнорувати того, з ким у тебе не виходить вибудувати відносини, непробачний сам по собі і може обернутися катастрофічними наслідками для нашої країни в разі перемоги Трампа.

Проте у Києві, очевидно, продовжували сподіватися на “а раптом” аж до 11 вересня цьогоріч, доки Гілларі Клінтон не стало зле під час пам’ятних заходів, що відбувалися в Нью-Йорку. Тоді лікарі діагностували пневмонію, і в американському суспільстві заговорили про серйозні проблеми зі здоров’ям кандидата-демократа – підсумком чого було моментальне вирівнювання рейтингів Клінтон і Трампа.

Після цього в команді Петра Порошенка, схоже, усвідомили масштаб проблеми і вирішили діяти. Було оголошено про намір голови України під час перебування в Нью-Йорку зустрітися з кандидатом, за яким міцно закріпилася репутація симпатика російського президента Путіна.

Відверто кажучи, надії на успіх були не безпідставні. Дональд Трамп відомий своїми суперечливими висловлюваннями. Можна припустити, що чіткої зовнішньополітичної доктрини в кандидата-республіканця немає, і його погляди на українсько-російський конфлікт перебувають у стадії формування. А Петро Олексійович – визнаний метр двосторонніх переговорів і природжений дипломат.

Імовірність того, що двоє політиків-мільярдерів зможуть в особистій бесіді знайти спільну мову, була значною. Що гарантувало якщо не прихильність, то, принаймні, нейтралітет для України гіпотетичної адміністрації Трампа.

Але прориву не відбулося – штаб кандидата залишив пропозицію про зустріч без відповіді. На Банковій традиційно спробували зробити хорошу міну за поганої гри, пояснивши невдачу насиченою передвиборчою програмою республіканця. Що частково вірно: у цей час Дональд Трамп перебував в Огайо – одному з шести традиційно тих, що вагається, штатів (swing states), голосування в якому цілком може вирішити результат президентських перегонів.

Хоча справжньою причиною, швидше за все, стала нелюбов республіканця до України, яка значно посилилася після скандалу з «українськими грошима Манафорта», що коштував Трампу кількох пунктів рейтингу. Як би там не було, найважливіше завдання візиту – зустрітися з Дональдом Трампом і спробувати вибудувати двосторонні відносини з можливим наступним президентом Сполучених Штатів – не було виконане. У Кремлі можуть потирати руки.

Зате з кандидатом від Демократичної партії не виникло жодних проблем. Під час короткої зустрічі Порошенко і Клінтон обмінялися протокольними фразами, зауважили дієвість політики санкцій проти Росії. Президент України поінформував Гілларі Клінтон про ситуацію на Донбасі і про перебіг проведення реформ.

Крім того, голова України провів двосторонні зустрічі із президентами та керівниками урядів Аргентини, Нової Зеландії, Хорватії, Латвії, Австралії та Японії. А також із президентом Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, який запевнив українського візаві в тім, що відновлення російсько-турецького діалогу не вплине на позицію Анкари щодо невизнання анексії Криму.

На головній трибуні планети

Виступ президента із трибуни Генасамблеї ООН традиційно став ще одним видатним зразком ораторського мистецтва. Якщо ж абстрагуватися від форми і зосередитися на суті, то Петро Порошенко сказав таке.

Організація об’єднаних націй потребує реформи. Зокрема, «тимчасове зупинення права вето в разі масових злодіянь, а також тоді, коли держава-член Ради Безпеки ООН є стороною в суперечці, повинно стати залізобетонним правилом без будь-яких винятків». За словами Порошенка, Рада має перетворитися на справді демократичний і репрезентативний орган, вільний від відгомонів минулого.

Також Порошенко констатував провал Будапештського меморандуму, наголосивши, що в 1994 році наша країна відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу в обмін на гарантії її суверенітету і територіальної цілісності.

«На превеликий жаль, усі ці гарантії залишилися на папері. Будемо відверті, ми провалили іспит за Будапештським меморандумом. Так, демократичний світ програв свою першу битву – йдеться не лише про Україну, а також про довіру до договорів», – заявив він.

Крім цього, український очільник знову поінформував світ про російську присутність на Донбасі. За його словами, переважна частина з 38-тисячного угруповання бойовиків – озброєні до зубів російські найманці. У їхньому розпорядженні, за відомостями української розвідки, близько 700 танків, 1200 бойових броньованих машин, понад тисячі артилерійських систем і понад 300 реактивних систем залпового вогню.

«Зброя, боєприпаси та персонал продовжують надходити з Росії до України через неконтрольовану частину українсько-російського кордону. Надходити щоденно ешелонами», – наголосив він.

Особливу увагу Порошенко приділив інформуванню світової спільноти про репресії окупаційної влади проти кримських татар на території окупованого півострова. «Геноцид кримськотатарського народу, який уже пережив трагедію депортації 70 років тому, не повинен повторитися», – заявив він.

«Ми також закликаємо вас не визнавати легітимність російських виборів, які відбулися кілька днів тому в окупованому Криму», – додав Порошенко.

І нарешті, президент України засудив агресивну політику РФ у Сирії, що «відбувається пліч-о-пліч із військовими злочинами і злочинами проти людяності».

Батіг і пряник від дядечка Джо

Щодо підсумків зустрічі українського лідера з віце-президентом США Джо Байденом, сторони домовилися про надання Україні 1 мільярда доларів кредитних гарантій.

Але вже буквально наступного дня «дядечко Джо» підніс гірку пігулку. Виступаючи в раді з міжнародних відносин у Нью-Йорку, Байден попередив про ризик скасування європейцями антиросійських санкцій. За його словами, в ЄС є принаймні п’ять країн, які лише і чекають приводу сказати: “Ми хочемо “вийти” зі санкцій проти Москви”.

Аби уникнути такого негативного для нас сценарію, віце-президент наполегливо рекомендував Києву активно проводити економічні та політичні реформи. У цьому разі, за Байденом, у Вашингтона будуть реальні аргументи для переконання європейських колег, хто вагається, продовжувати політику економічного стримування Москви.

Залишається сподіватися, що подібні погрози змусять вітчизняних можновладців проводити осуднішу економічну політику і активніше боротися з корупцією. А не лишень «кришувати» і вибудовувати схеми, розставляючи «потрібних людей» на фінансові потоки. Поки що ж навіть ті куценьки реформи, які в нас іноді відбуваються, є наслідком безпрецедентного тиску наших західних, переважно заокеанських, партнерів.

Чудова промова президента з трибуни Генасамблеї ООН, хоч і нагадала світовим лідерам про Україну і в який раз торкнулася теми реформи організації, все ж була суто протокольним заходом. Протокольно-формальними були й бесіди Петра Олексійовича з представниками дружніх держав. А ось відмова Дональда Трампа зустрітися з главою України остаточно розставила зовнішньополітичні крапки над “і”.

Тепер наша країна однозначно зацікавлена ​​в перемозі Гілларі Клінтон. А Москва “поставила все на зеро», пов’язуючи «світле майбутнє» з перемогою республіканського кандидата. При цьому можна не сумніватися, що російська дипломатія непублічно опрацьовує план «Б» на випадок перемоги Гілларі. А от у нас запасного варіанту немає. І українські дипломати можуть лише молитися на перемогу «ще однієъ з роду Клінтон».

Благо, остання соціологія, згідно з якою Клінтон знову лідирує з відривом у 6%, дає підстави для оптимізму.

Максим Вікулов

матеріали рубрики
Телетайп: наїстися політики до завороту мізків Аналітика
Телетайп: наїстися політики до завороту мізків