За даними ООН, лише 11-12 грудня було вбито 82 цивільних. Серед них жінки і діти.
Ситуацію в Алеппо поспішили обговорити на екстреному засіданні Радбезу ООН. Проте учасники організації лише обмежилися закликами негайно припинити кровопролиття і дати цивільним можливість вийти з міста. Отже, світ, як і в ситуації на Донбасі, продовжує говорити про глибоке занепокоєння і нічого не робить. Politeka дізналася, чому ж світовій спільноті байдуже до того, що відбувається в Сирії й Україні.
– Для Росії єдиним інструментом зовнішньої політики залишилася війна. Ні економіки, ні культури, яка б цікавила інших, немає. Тому Донбас і Сирія – це майданчики, де Кремль реалізовує свої зовнішньополітичні амбіції.
Світ ніколи не мав великого бажання втручатися в подібні ситуації. У демократичних країнах на рівні риторики завжди існує відданість нормам демократії, але щойно доходить до практики, нереально переконати своїх громадян, що для цього треба чимось жертвувати, наприклад, надсилати війська.
Україна мала ілюзію, що у світової спільноти є таке бажання. Нам дали гарантії, підписали Будапештський меморандум, є ООН та інші міжнародні організації. Насправді ж нічого не було. Українці просто повірили в риторику.
Але якщо говорити відверто, чи готові самі українці щось робити для порятунку громадян Сирії? Хто згодиться йти і захищати сирійців чи хоч прийняти біженців у себе вдома? Або якою була б реакція суспільства, якщо українські політики заявили б про таку ймовірність?
Маємо справу зі сучасною демократією, яка говорить гарні речі, а коли доходить до справи, градус готовності зменшується.
Сирія і Донбас – важливий урок для українців. Якщо хочемо миру і щоб світ ставився до нас із повагою, маємо створити потужну, сильну армію.
Друга важлива річ – єдність країни. Усередині можемо говорити про демократію, конкуренцію, але коли доходить до стратегічних питань у міжнародній політиці, дуже важливо мати єдину позицію, чиїх би політичних амбіцій це не коштувало.
– Світу не байдуже на події в Сирії. Просто він не може знайти належну відповідь на виклики сьогодення, зокрема війн, які веде Росія. Це нова історія, до якої ще треба звикнути.
Зараз головні важелі впливу на РФ – економічні санкції, які вже показали свою ефективність. Але видно, що лише їх замало. Треба також вести інформаційну війну, підвищувати рівень кібербезпеки.
Треба розуміти, що ніхто нині не готовий відряджати своїх військових гинути за Україну. Маємо розраховувати лише на власні Збройні сили і на те, щоб втримати міжнародні санкції, які значно послаблюють Росію.
– У жовтні Верховна Рада ухвалила постанову, в якій провели паралель між ситуацією в Сирії та Україні, і про роль Росії в обох країнах. Саме режим Володимира Путіна дестабілізує ситуацію. При цьому міжнародна коаліція стала заручником РФ. Рада безпеки ООН могла б ініціювати миротворчу місію, щоб припинити війну, але Росія через право вето все блокує.
Радбез створили після Другої світової війни, щоб забезпечити баланс у світі і не дозволити надалі військових конфліктів та протистоянь. Проте, як бачимо, організація виявилася неефективною.
Скасувати право вето Росії зараз неможливо. Реформу Радбезу вже багато років заблоковано. Зокрема, через те, що всі рішення ухвалюються ключовими офіційними членами і кожен має право вето.
Україна неодноразово закликала світ посилити санкцій проти Кремля. В умовах, коли не можливо повноцінно залучити міжнародні інститути, такі механізми лишаються єдиним способом примусити Росію до миру.
На жаль, єдності міжнародної спільноти в цьому питанні не бачимо. Кожен національний уряд зараз зайнятий своїми виборами. До того ж лунає багато тез про повернення до діалогу з Москвою і що санкції неефективні. Але що тоді ефективне? Як можна вести діалог із «хрещеним батьком» двох найбільших воєнних конфліктів у світі?
– Єдине, що може робити Росія, – це створювати проблеми всьому світу. Сирія і Донбас, як мета, Кремлю абсолютно не потрібні. Москва просто хоче, щоб із нею рахувалися.
РФ досить вдало влізла в сирійську кампанію, оскільки залучивши мінімум сил і серйозно не встряючи в конфлікт, фактично заблокувала його вирішення для інших. Перед початком військової операції американці розмірковували про запровадження над Сирією вільної від польотів зони. У такому разі війська Асада та Росії не мали б переваги над повстанцями. Не було б і просування сирійських збройних сил, які підтримує РФ, у бік Алеппо. Проте зробити цього Штати не встигли. Росія своєю військовою операцією зруйнувала плани.
Українцям слід зрозуміти, що ніхто окрім нас не боронитиме нашу державу. Так влаштований світ.
За 25 років незалежності Україна ні з ким не спромоглася встановити союзницькі відносини. У нас немає союзників, які б підтримували спільні резолюції, з якими можна було б спільно воювати, які б надавали зброю чи розвідувальну інформацію. А з цією владою вони і не з’являться. Зараз ніхто над цим не працює.
Влада повторюється щодо пріоритету європейської цивілізації і приведення України до стандартів НАТО, але про членство не йдеться. Лише балаканина. На Заході це розуміють. Подібні дії лише ще більше відштовхують тих, хто б хотів нам допомогти.
Ольга Головка
Фото: Сергій Лойко
