Але на досить тьмяному тлі все ж відбулася довгоочікувана подія – після двох років «коми», економіка почала виявляти ознаки життя. Politeka розбиралася, чому економічний пульс України все ще нерівний і які тенденції вселяють оптимізм.

Казений розрахунок: головні таємниці держбюджету-2017

Строго кажучи, економічне зростання в 2016 році можна вважати таким лише з великою натяжкою. Після 10% обвалу в 2015 році, один плюс 1% (остаточні дані дізнаємося вже в 2017 році) – це швидше стабілізація, а не перелом, як це намагаються подати деякі чиновники. Темпи зростання ВВП України все ще набагато нижчі, ніж у наших найближчих сусідів в ЄС. Значить ні про які плани «наздогнати і перегнати» Польщу чи Румунію поки що немає й мови. Наші «суперники» безжально йдуть у відрив. Щоб наздогнати їх Україні необхідно зробити майже неможливе – траєкторія зростання ВВП повинна виходити на 5-7% на рік.

Чому не вдалося вирости

Завдання прискорити темпи ВВП вже цьогоріч виглядало надто складним, але здійсненне навіть у наших складних економічних і геополітичних реаліях. Для її виконання економіці необхідно було паливо, драйвер, щось, що виведе її на потрібну траєкторію. Таким локомотивом могли стати ціни на сировину, розвиток внутрішнього попиту або ж зростання інвестицій. У результаті спрацювало все, але лише потрошку.

Ціни на сировину і продовольство на світових ринках, з якими дуже акуратно корелюється ВВП України, у 2016 році не радували. Можливо, це й на краще, оскільки несподіваний подарунок у вигляді стрибка котирувань на товарних біржах остаточно б відбив при владі бажання проводити реформи. Вартість зернових коливалася близько мінімальних за десятиліття значень. Лише у другій половині року покращилася ситуація на ринку залізно-рудної продукції. Тримається на плаву сировинний експорт переважно коштом девальвації гривні, яка за рік, очевидно, втратить ще близько 8%. Також неабияка підмога – це «напіввідкритий» ринок ЄС, який став єдиним великим регіоном світу, куди Україна цьогоріч нарощувала експорт. За підсумками перших трьох кварталів він зріс на 4,25%. Результат міг бути краще, якби наші західні партнери не перестрахувалися квотами.

Внутрішній попит показував перші за тривалий час ознаки пожвавлення. Споживча активність почала відновлюватися на тлі уповільнення девальвації гривні та інфляції. Українці з валютними заощадженнями почали роздруковувати валютні кубушки і витрачати накопичення. Про що, зокрема, говорять статистика банків за обмінними операціями і зростання попиту на дорогі товари. Наприклад, за даними автоасоціацій, з січня по жовтень 2016 роки українці на нові авто витратили 1,22 млрд євро, що на 51% більше показників за аналогічний період 2015 року.

Як українці платитимуть за борги «Привату»

Утім, більшості населення країни роздруковувати давно вже нічого, а тому ефект на динаміку ВВП виявився обмеженим. Кардинально прискорити темпи зростання споживання може лише реальне зростання доходів населення в поєднанні з відновленням банківського кредитування, що через низку причин відбуватиметься надто повільно. Річ тут не лише у ПриватБанку, націоналізація якого під кінець року наробила багато галасу. Весь фінансовий сектор усе ще відновлюється після кризи 2014-2015 рр.

У зв’язку з низькими цінами на сировину і слабким внутрішнім попитом міг спрацювати фактор росту інвестицій, однак тут Київ нарубав дров.

Опитування бізнесу показують, що підприємці значно менше стурбовані війною на Донбасі, ніж корупцією в органах влади. Наприклад, без завершення судової реформи та якісного оновлення цієї гілки влади ні про які серйозні інвестиції в Україну говорити не доводиться. Цьогоріч реформу було лише запущено, проте переатестація поліції, яка переважно зберегла на своїх місцях «стару гвардію», дає привід для серйозного занепокоєння.

Життя середнього українського чиновника в 2016 році загалом було дуже складним. Його весь рік переслідували надокучливі журналісти, а з ними і гучні корупційні викриття. У другій половині року у зв’язку зі стартом електронного декларування довелося ще й виставляти на загальний огляд все «чесно нажите». Утім, розрадою може стати той факт, що за гучними скандалами в цій країні поки що дуже рідко йдуть гучні наслідки. Найчастіше винуватцям великого галасу вдається мирно зам’яти справу або вчасно «вийти» куди-небудь ближче до берегів Темзи або Москви-ріки.

Говорячи про провали можна не згадати і про приватизацію. У році, що минає, Фонду держмайна так і не вдалося продати Центренерго і Одеський припортовий завод, які мали продемонструвати реальну зацікавленість великих іноземних інвесторів в українській економіці. Тест на інвестиційну привабливість із тріском провалено. У зв’язку із провалом приватизації великих об’єктів, злі язики говорили про корупційний інтерес наближених до влади осіб.

Досягнення року

До тенденцій року, що минає, які вселяють стриманий оптимізм щодо майбутнього, можна віднести довгоочікувану макроекономічну стабілізацію. Гривня цьогоріч хоч і падала, але масштаби девальвації вже були осудними. З оглядкою на небачений стрибок тарифів, інфляцію на рівні 12-14% також можна назвати помірною. Були створені умови, коли підприємства вже можуть нарощувати капітальні інвестиції.

Гривня без МВФ: куди рушить курс у разі відсутності траншу

До безумовних досягнень варто віднести зростання сукупного прибутку українських підприємств. За підсумками року він, ймовірно, досягне 170 млрд грн. Що виглядає досягненням після збитків у 2015 році. Вагому частку від цієї цифри становитиме прибуток держпідприємств, які при цьому активно нарощують інвестиції. Один лише «Нафтогаз» за перші дев’ять місяців року заробив понад 25 млрд грн. Відхід від грандіозних корупційних схем із блакитним паливом власного виробництва та відмова від дотування населення робить із фінансами компанії чудеса. Нагадаємо, що в 2014 році збиток «Нафтогазу» наближався до 90 млрд.

Але наступного року в Кабміну і Верховної Ради роботи буде більш ніж достатньо. Попри деякі позитивні тенденції, економіка все ще перебуває в нестійкому положенні і вимагає продовження реформ. Зростання політичної напруженості вселяє побоювання щодо працездатності коаліції. На міжнародному фронті не все гладко. Після виборів президента США і на тлі майбутніх парламентських виборів у Німеччині, Вашингтон і Берлін у 2017 році, ймовірно, будуть зайняті своїми проблемами. Україні доведеться розраховувати лише на себе, і наступний рік, безсумнівно, стане ще одним періодом випробувань для нашої країни і її економіки.

Андрій Мастикін

Фото: Liukov / Shutterstock.com