Politeka з’ясовувала, яка участь дітей в АТО, чи залучають їх до своїх лав сепаратисти та українські військові, коли окупанти звільнять неповнолітніх заручників і чи повинні батьки нести відповідальність за те, що наражають дітей на небезпеку, живучи під постійними обстрілами.

За гроші чергують на блокпостах і копають могили

Військовий Андрій із 2014 року бере участь в АТО і просить не вказувати його прізвище та позивний. У тому, що на боці бойовиків воюють діти, він не сумнівається.

Путінська Росія: війна як стиль життя

«Підлітків від 12 до 18 років там активно вербують до своїх лав сепаратисти, – розповідає Андрій. – Зі школи юнаків забирають на екскурсії. Показують, як треба нести службу на блокпостах, учать носити і використовувати зброю. Дають постріляти з «калаша» чи потримати гранатомет. Демонструють камери, де сидять полонені українські військові. Мій побратим провів у полоні сепаратистів у Донецьку чотири місяці. У підвалі за ним постійно стежили неповнолітні конвоїри. Один із них признався, що йому 15 років і прийшов стріляти «укропів», бо на війні загинув його батько. За гроші вони чергують на блокпостах і копають окопи для сепаратистів, не розуміючи, що ті використовують їх, мов живий щит. Також на місцевих цвинтарях підлітків залучають до копання могил для загиблих сепаратистів».

За словами Андрія, непоодинокі випадки, коли дітям за їхню службу платили гроші або давали їжу.

«Нам відомі випадки, коли батьки самі відряджали своїх дітей працювати на «ДНР», бо за це раніше добре платили, – розповідає він. – Їх активно використовують у розвідувальних цілях. З них формують диверсійні групи. Вони ходять крізь блокпости і здають наші позиції. Багато дітей зникає безвісти. Донецьк обклеєно світлинами підлітків, яких розшукують родичі. Дівчат ґвалтують. Але лише одиниці після наруги над ними подають заяви в поліцію. Школярі часто втрачають пальці і руки в результаті підриву вибухових пристроїв, які знаходять на дитячих майданчиках чи дорогою до школи».

Про затриманих у Донецьку сімох неповнолітніх хлопців, яких бойовики «ДНР» наче заарештували за співпрацю з СБУ, боєць говорить неохоче.

«У своїх показах ці хлопці часто плутаються. Згадують про якогось українського військового з позивним «Алмаз», який ніби примушував їх брати участь у диверсіях. Але українська армія ніколи не використовує у своїх спецопераціях дітей. Ми нікого не вербуємо і не примушуємо партизанити», – пояснює Андрій.

Дітей до війни залучали ще у Другу світову

В історії відомо чимало фактів, коли дітей залучали до збройних конфліктів. Історик Марта Гавришко наводить приклади участі неповнолітніх у Другій світовій війні.

«Саме тоді з’явилися поняття «син полку» і «юнга морського флоту» на території СРСР, – розповідає вона. – Безпритульні діти опинялися в лавах радянських партизанських загонів і Червоної армії, виконуючи найрізноманітніші завдання – від господарських до бойових. Тисячі юних німців брали участь у боях на Східному фронті у складі 12-ої танкової дивізії Ваффен СС «Гітлерюгенд». На час призову у 1943-му більшості з них виповнилося 16 років».

За словами історика, не гребували дитячим ресурсом і українські повстанці.

«Неповнолітні в УПА робили все, що було доцільне, на думку керівництва. Наприклад, 15-річній Ганні Зеленій доручили переправити через переїзд, який охороняли озброєні люди, двох убитих повстанців, накритих сіном. Щоб дівчина не боялася, їй сказали, що везе кабанів. Завдання виявилося непростим. Дівчина втікала під свист куль. Завдання виконала успішно», – розказує історик.

Під час війни неповнолітні належали до найнезахищеніших і вразливіших соціальних груп.

«Діти були заручниками ще й в агентурній грі підпілля і чекістів, – говорить Гавришко. – Аби схилити до співпраці, МДБ (Міністерство державної безпеки, попередник КДБ, – ред..) брало дітей у заручники – їх затримували з опікунами і писали листи батькам, що дитина в них, і якщо вони хочуть їм кращої долі – нехай йдуть на співпрацю. Наприклад, після арешту дружини провідника Коломийського окружного проводу Романа Тучака («Клима») у 1951 році, він пішов на співпрацю з МДБ, унаслідок якої фізично знищено близько 200 учасників підпілля».

Чужа історія і гімн республіки перед уроками

Зараз довіряти цифрам про те, скільки неповнолітніх живуть на територіях «Л/ДНР», які наводять у своїх ЗМІ псевдореспубліки, не варто, вважає Ірина Веригіна, колишня в.о. голови Луганської ОДА.

Інтернет-АТО. Хто стежить за бійцями в соцмережах

«Там кількість завищено, – каже вона. – Люди повиїжджали не лише на територію України, але й до Росії. Але з останньої багато повернулося назад до Луганська і Донецька. Вони сподівалися, що Росія їх прийме, але поїздили по кількох російських містах, побачили, що підтримка відсутня і повернулися додому».

У «Л/ДНР» життя дітей дійсно дуже складне. Але нема механізму, за яким би Україна впливала на ситуацію і політику, яку ведуть квазіреспубліки.

«Забрати дітей від батьків держава не може. Захистити неповнолітніх маємо змогу лише тоді, коли батьки переїдуть разом із ними на територію, яка підконтрольна українській армії. Треба бажання батьків уберегти своїх дітей, щоб вони не жили під обстрілами», – каже Веригіна.

Тим часом, за словами політика, українським школярам у «ЛНР» і «ДНР» нав’язують чужу історію та псевдогероїв.

«Я мала нагоду поспілкуватися з 14-річною дівчиною, яка жила і вчилася на окупованій території. Нещодавно батьки перевезли її до Києва. Я запитувала в неї про навчання у школах. День починається з того, що лунає гімн «ДНР». Його вмикають зранку і після обіду. Учні вивчають історію Росії та «Л/ДНР». У деяких школах залишилися уроки української мови, але таких дуже мало. Якщо старші діти ще пам’ятають той час, коли була вільна Україна, то першокласники, яким шість років, вважають, що вони народилися і живуть у цих квазіреспубліках. Вони не асоціюють себе з Україною, виростають під потужною російською пропагандою», – розповідає Ірина Веригіна.

На окупованих територіях викрадають дітей

Садки і школи в Луганську працюють, але дітей у навчальних закладах значно менше, ніж раніше.

«Зараз багато маленьких дітей зникає на окупованих територіях. Їх просто викрадають на вулицях. Інформації про це не подають журналісти, які працюють на сепаратистів. Але такі випадки почастішали в порівнянні з попереднім роком», – говорить Веригіна.

До того ж на окупованих територіях працюють військкомати, куди юнаків призивають на медичні огляди, готують до служби у війську квазіреспублік.

« Є інформація, що семеро неповнолітніх зараз у полоні бойовиків «ДНР», – також згадує Веригіна про широко відому інформацію. – Але насправді таких випадків набагато більше. Молодь 15-16 років зараз активно займає проукраїнську позицію. Виходять із державним прапором у центр міста, чим часто наражають себе на небезпеку. У полоні може бути значно більше підлітків. Просто в нас нема про це інформації».

Сиріт віддають на всиновлення росіянам

Відомості про те, що серед бойовиків «ДНР» воюють діти, оприлюднив у своєму звіті Державний департамент США влітку 2016 року.

Тисяча днів АТО. Коли закінчиться війна?

«Це не лише військовий злочин. Це злочин проти людства. Їх роблять розвідниками і коректувальниками. Керувати дитиною дуже просто, якщо переконати у псевдопатріотизмі. Це тактика терористів, які на підлітків надягають пояс шахіда і відряджають на вірну смерть», – каже юрист Вадим Безпалий.

За словами правника, права сімох дітей, яких затримали у «ДНР», узагалі порушені двічі.

«Спершу українські військові, які втягнули у конфлікт, – каже юрист. – Але це за умови, що інформація є правдивою. Бо підлітки на допитах у своїх свідченнях часто плуталися. Удруге – сепаратисти, коли влаштували допит дітям без присутності їхніх батьків, адвокатів чи хоча б працівників соціальних служб».

Безпалий також нагадує, що Україна у 2004 році ратифікувала факультативний протокол до Конвенції ООН про права дитини і взяла на себе обов’язок захищати права неповнолітніх. Навіть на окупованій території ці підлітки залишаються українцями. Але в держави нема повноважень забирати дітей, якщо батьки відмовляються їхати з найнебезпечніших територій.

«У законі прописана норма: можна забрати дитину в разі загрози життю та здоров’ю. Але нема кому визначити цю загрозу. На окуповані території українські соцслужби взагалі не мають доступу», – пояснює юрист.

Якщо частину дитячих будинків з окупованих Донецької і Луганської областей вдалося евакуювати, то сиріт з анексованого Криму ніхто не вивіз до України.

«Йдеться про 12 тисяч сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Підліткам у Криму роздають російські паспорти. Багатьох нелегально вивозять до Росії і незаконно передають для усиновлення, – розповідає юрист. – Їхня доля невідома. В окупованих Донецькій і Луганській областях не вистачає педіатрів, вихователів і вчителів. Кожну п’яту школу на окупованих територіях зруйновано».

За статистикою, яку наводить юрист, за два роки російської агресії в Україні через неї загинули 68 дітей, 158 отримали поранення.

«До 200 тисяч дітей потребують невідкладної психологічної допомоги, – продовжує експерт. – Багато хто стикався з насильством, бачив загибель своїх родичів чи сусідів на власні очі. Посттравматичний синдром не проходить безслідно. Деяких підлітків, яким зараз 16-18 років, бойовики вносили в розстрільні списки за підозру у співпраці з українською армією. Якщо цим дітям не допомогти вчасно, вони шукатимуть розраду в алкоголі чи наркотиках, можуть із легкістю зводити рахунки з життям. Лише торік 148 дітей скоїли самогубства».

Яна Романюк

Фото: AFP