Як ми пам’ятаємо, церемонію інавгурації новообраного глави Білого дому супроводжували численні акції протесту у Вашингтоні, практично у всіх великих містах США, а також у Лондоні, Берліні, Парижі, Римі, Відні, Женеві та Амстердамі. При цьому поведінка демонстрантів часто не була мирною й інтелігентною: окремі групи протестувальників били вітрини магазинів і вікна машин, провокували сутички з поліцією. Правоохоронці не залишилися в боргу: застосовували пішов сльозогінний газ та інші спецзасоби. Результат – як мінімум шість копів зазнали поранень, 217 демонстрантів потрапили до поліцейських дільниць.
Дипломатія угод і мантія Рейгана: якою буде зовнішня політика ТрампаМадонна кілька разів нецензурно облаяла новообраного президента в прямому ефірі. Трамп не залишився в боргу, обізвавши поп-діву «огидною». Схоже, відповідь у стилі «сам дурень» – найорганічніший для Дональда Трампа спосіб ведення суперечок.
Іще однією яскравою історією, що ілюструє загальний рівень нової адміністрації, стало хворобливе реагування на кількість людей, які прийшли на інавгурацію. Прес-секретар Дональда Трампа здумав заперечувати очевидний факт, що на церемонії їх було значно менше, ніж на інавгурації Барака Обами. Коли його в цьому викрили, він сказав, що це альтернативні факти. Кажуть, після геніальної чи не орвелівської фрази про «альтернативні факти» американці розкупили на «Амазоні» весь тираж книг Джорджа Орвелла.
Проти течії історії
Повноцінно вступивши на посаду, Трамп розгорнув неймовірно бурхливу діяльність, підписуючи укази в прямому ефірі буквально пачками. Перші рішення стосувалися початку скасування обамівської реформи охорони здоров’я і виходу США з Транстихоокеанського партнерства – торговельної організації, що об’єднує 12 провідних економік по обидва боки Тихого океану. Наступним кроком була серія зустрічей із великими підприємцями, яких Дональд Трамп активно переконує повернути низькотехнологічні виробництва назад до Сполучених Штатів. Тим, хто прислухається до його доводів, господар Білого дому обіцяє всіляку підтримку. А от тим, хто захоче збирати автомобілі й шити кросівки на фабриках Мексики і Китаю, Трамп погрожує численними проблемами – високими ввізними тарифами та іншими перешкодами у доступі на американський ринок.
Подібні вмовляння, обіцянки й погрози назвати можна лише втручанням у справи бізнесу. Не говорячи вже про те, що такі ініціативи об’єктивно суперечать економічній логіці та усталеному світовому поділу праці, у якому США зосередились на IT, літакобудуванні, мікроелектроніці, нафтохімії, сланцевих технологіях видобутку вуглеводнів, сонячній та вітряній енергетиці, біотехнологіях, агросекторі з високою доданою вартістю і переробці. Викрутну збірку і текстильну промисловість розумніше залишити країнам, в яких вартість робочої сили в рази, навіть у десятки разів нижча. Спроби повернути такі виробництва в Сполучені Штати, навіть увінчавшись успіхом, призведуть до значного подорожчання ширвжитку для всіх. У результаті за кілька мільйонів робочих місць заплатять із власної кишені всі 300 мільйонів американців.
До того ж низка ініціатив Дональда Трампа покликані лібералізувати американську економіку і мали відверто прогресивний характер. Так, підписаний 29 січня указ істотно обмежує державне регулювання економіки. Метою Трампа, за його словами, є скорочення регуляторних процедур на 75%. Окрім того, Трамп розблокував проекти будівництва нафтопроводів Keystone і Dakota Access, спорудження яких попередня адміністрація блокувала під тиском екологічних активістів.
Велика мексиканська стіна
Але найбільше протистояння в американському суспільстві (і не лише) спричинили інші ініціативи. Новообраний глава держави підписав указ про початок підготовки до будівництва стіни з Мексикою. Очікувана вартість проекту – близько 15 мільярдів доларів. Довжина споруди – 3145 км (третина з яких, 1078 км, побудовані за часів Дж. Буша-молодшого). Його мета – припинити нелегальну міграцію і наркотрафік, а отже, посилити безпеку країни. Згідно з обіцянками Трампа, будівництво має початися протягом декількох місяців.
Плани з будівництва стіни й облаштування кордону різко критикують мексиканська влада та правозахисні організації. Здавалося б, що поганого в захисті власних кордонів і як це «принижує гідність мексиканців» (вислів президента Мексики), цього ніхто не пояснює. Адже очевидно, що зведення стіни жодним чином не порушить прав та інтересів законослухняних громадян. Постраждають злочинці – наркокартелі та порушники міграційного законодавства.
Міркування безпеки проти свободи пересування
Інше рішення призвело до справжнього вибуху. 27 січня Дональд Трамп підписав розпорядження «Про захист нації від в’їзду іноземних терористів до Сполучених Штатів», який тимчасово (протягом найближчих 90 днів) забороняє в’їзд до країни громадянам Сирії, Лівії, Іраку, Ірану, Ємену, Судану і Сомалі. Причому йдеться про всіх: як про претендентів на нові візи, так і їхніх власників, а також власників Green Card.
Окрім того, цей указ призупинив на 120 днів програму США з прийому біженців (USRAP), щоб з’ясувати, які додаткові процедури необхідні, аби не допустити загрози Сполученим Штатам із боку біженців.
Указ набув чинності відразу в день підписання і став цілковитою несподіванкою для всіх: у ключових аеропортах країни скупчилися сотні пасажирів, які легально прибули до США і дізналися про заборони вже на кордоні. Під аеропортами, а також у Вашингтоні почалися багатотисячні маніфестації. Юристи правозахисних організацій, а пізніше й численні представники місцевої влади почали масово звертатися до суду. В підсумку пасажири, які застрягли в аеропортах, потихеньку все ж таки просочилися через пункти прикордонного контролю.
Протестувальники не збираються відступати і сповнені рішучості домогтися скасування Указу в суді. Правозахисники називають його положення дискримінаційними і спрямованими проти конкретної релігійної групи – мусульман.
Нам таке твердження видається дещо суперечливим. Адже сім країн, про які йдеться, займають невелику частку мусульманського світу – як відомо, мусульмани становлять більшість більш ніж у сорока країнах. Окрім того, у деяких країнах, які підпали під заборону (наприклад у Сирії), мешкають численні немусульманські громади. Шість зазначених держав із семи за останні роки практично перестали існувати, значні території там контролюють антиурядові бойовики і джихадистські угруповання (зокрема ІДІЛ і Аль-Каїда). Стабільний із «чудової сімки» лише Іран, який на офіційному рівні провадить антиізраїльську й антиамериканську політику (Сполучені Штати там величають «великим сатаною»). Та й у всіх інших шести країнах ні населення, ні еліти особливою любов’ю до американців не горять. М’яко кажучи. Тож схоже, що в цій ситуції Білий дім справді керувався міркуваннями безпеки.
Що там у сирійців? Як Путін і Трамп будуть ділити Близький СхідПроте на антиіммігрантську ініціативу Трампа дружно ополчилися не лише правозахисники та ліві активісти. Проти указу «Про захист нації..» виступили численні діячі культури і мистецтва, представники ЗМІ та зірки спорту, політики та дипломати, демократи та окремі групи всередині Республіканської партії. Різко розкритикували заборону на в’їзд для окремих категорій громадян представники ІТ-компаній Кремнієвої долини, зокрема винахідник Ілон Маск.
Провідні європейські лідери Ангела Меркель, Тереза Мей і Франсуа Олланд також засудили ініціативу Дональда Трампа. Особлива принадність тут у тому, що Олланд і Меркель всього два тижні тому порадили Трампу не лізти з порадами в міграційну політику ЄС. А прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо взагалі пообіцяв прийняти всіх охочих.
Виконувач обов’язків генерального прокурора США Саллі Єйтс відмовилася виконувати указ Трампа, закликавши нижчих прокурорів чинити так само. В результаті президенту довелося терміново замінити одного в. о. генпрокурора. Новим тимчасовим виконувачем обов’язків став Дана Боенте.
Усього за десять днів від моменту інавгурації Дональд Трамп примудрився перевернути американську політику догори дном. Країна охоплена масовими протестами, іноземні лідери нарікають, власна партія розколота, прийняття ключових рішень монополізувала маленька групка радників, що включає зятя президента Джерада Кушнера й ультраправого активіста Стівена Беннона; поховано найбільший торговий альянс в історії людства, а президент на зустрічі з бізнесом диктує останньому, де розміщувати заводи.
Водночас – на честь Трампа – ніхто не може дорікнути йому в тому, що він не виконує обіцянки, дані виборцям. Навпаки, за висловом диктора телеканалу CNN, «завзятість у виконанні передвиборних обіцянок у Білому домі зараз межує з одержимістю». А стаття, опублікована в авторитетному виданні Politico, має заголовок: «Трамп уже виконав те, що обіцяв. Що далі?». Що ж, ніхто не знає, що далі. Але можна впевнено стверджувати – нудно точно не буде.
Максим Вікулов
Фото: Aaron P. Bernstein, Reuters/Contrasto
