Близькосхідна пастка для Путіна: Ізраїль знімає рукавички

Близькосхідна пастка для Путіна: Ізраїль знімає рукавички

Ізраїль принципово не втручався в сирійський конфлікт. За одним винятком. Там завжди наголошували, що перешкоджатимуть переданню проіранській організації Хезболла зброї, тим паче сучасної. Способом такого перешкоджання і були бомбардування. Практично по всій території Сирії. Аж до її столиці Дамаска, як це було в січні поточного року.

Характерно, що Москва спостерігала за всім цим зовні відсторонено. Офіційно підкреслювали лише прихильність до мирного врегулювання.

Цього разу все змінилося принципово. В Ізраїлі вперше офіційно підтвердили авіаудари, але категорично спростували втрату свого літака, про що захлинаючись повідомляла асадовська й іранська преса.

У Москві ж викликали в МЗС ізраїльського посла в Росії Гарі Корена. Причому, що теж не зовсім звичайно, з ним зустрілися два заступники міністра закордонних справ Сергій Рябков і Михайло Богданов. Останній сказав, що між Росією й Ізраїлем «є спеціальний канал зв’язку» для запобігання військовим інцидентам між двома країнами: «Ми хотіли б, щоб цей канал працював ефективніше, не було непорозуміння щодо того, хто чим займається». Дипломатичною мовою Москва висловила стурбованість інцидентом у Сирії.

Іще одна важлива обставина. Інцидент 17 березня стався лише за через кілька днів після візиту ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньяху в Москву. На переговорах із Путіним він чітко заявив, що його країна не допустить отримання Хезболлою ракетної та іншої сучасної зброї. Тоді, мабуть, і була позначена та la mince ligne rouge (тонка червона лінія), яку сторони зобов’язалися не переходити.

С-200, С-300 і Arrow-2

Як писала ізраїльська газета Haaretz (Країна), зенітні ракети, якими обстріляли літаки ВПС Ізраїлю, не вразили ціль, а одну перехопили ізраїльською системою ППО Arrow-2. Літак уже увійшов до повітряного простору Ізраїлю, коли по ньому випустили ракету. Три інші ракети впали на території Йорданії в пустельній місцевості.

Обстріл ізраїльських літаків проведений комплексом С-200ВЕ російського виробництва. На сьогодні ППО урядової армії Сирії налічує близько 20 зенітних ракетних бригад і полків, які мають на озброєнні радянські зенітні ракетні комплекси (ЗРК) середньої дальності С-75, С-125М, 2К12 «Квадрат» і «Бук-М2Е», а також ближньої дії «Панцир-С».

Російські фахівці, як пишуть у Москві, відновили бойову готовність двох груп З-200ВЕ. Зенітні ракетні дивізіони «Бук-М2Е» і ЗРК «Панцир-С1» перебувають у постійній готовності до відкриття вогню.

В Ізраїлі дуже задоволені діями системи Arrow-2, розробленої спільно з американськими фірмами. Вона й призначена для знищення балістичних ракет середньої дальності, зараз в Ізраїлі розгорнуто дві батареї на півночі країни.

Судячи з усього, в Росії були неприємно здивовані тим фактом, що бойове застосування ізраїльської системи ППО пройшло успішно і саме проти російських ракет.

Звісно, відразу військові експерти почали вказувати, що З-200ВЕ застарілий комплекс, тепер у Сирії розгортаються новіші С-300, С-400 і З-500. Ось із ними Arrow-2 точно не впорається.

Як казав Шельменко-денщик: «Воно і так, та трошки не так». Комплекси С-300 продали Кіпру, їх добре випробували ізраїльські льотчики під час спільних із кіпріотами військових маневрів. Там само знайдені способи подолання цієї системи. З цієї причини Ізраїль навіть не став протестувати в Москві з приводу продажу цих комплексів Ірану. Нехай собі продають і купують, не страшно. Непрямим підтвердженням цього слугує атака ізраїльських літаків на Дамаск у січні поточного року. Тоді вразили склади боєприпасів, здебільшого ракет, Хезболли. При цьому хвалені комплекси С-300 і С-400 нічого не змогли зробити.

До того ж З-300 прикривають відносно невелику територію. У січні ізраїльські літаки запустили свої ракети з повітряного простору власної країни (від кордону з Ізраїлем до Дамаска приблизно 60 км) поза зоною покриття С-300 і С-400. До того ж ізраїльські ракети дуже маневрені й летять нижче за зону видимості радіолокатора.

Комплекси С-300 випускають із 1975 року, С-400 є їхньою модернізацією. Розгортання їхнє почалося в 2007 році. Наскільки глибока модернізація С-400, не дуже зрозуміло. Поки якихось істотних відмінностей від С-300 не виявлено. Деякі параметри поліпшено, але остаточно це стане зрозуміло лише після бойового застосування.

Комплекси С-500 спроектовані в 2011 році, вони потребують тривалого процес доводки. Говорити про їхнє бойове застосування поки рано.

Основними проблемами використання комплексів С-300 і С-400 є принаймні дві обставини.

По-перше. Виробництво ракет для них і комплексів С-400 (С-300 вже знято в Росії з бойового чергування) триває дуже повільно. Незважаючи на браві звіти віце-прем’єра Рагозіна, оборонний комплекс не справляється з виконанням завдань. Про це свідчать і труднощі з його розгортанням у Сирії. Його постачали туди з великим запізненням і некомплектно.

По-друге. Найважливішим елементом будь-якого комплексу ППО, російських зокрема, є радіолокатор. Армія оборони Ізраїлю ЦАГАЛ з її авіацією є однією з найбільш високотехнологічних у світі. Вона має сучасні засоби радіо- і радіотехнічної розвідки.

с_300
Російські С-300 в Сирії

В ізраїльських штабах добре знають місця дислокації зенітних ракетних і радіотехнічних підрозділів ППО Сирії, межі їхніх зон виявлення і поразки. Літаки ударних груп і тих, що забезпечують ВПС Ізраїлю, використовують найрізноманітніші засоби радіоелектронної боротьби. Перешкоди, причому потужні, створюють для всіх радіолокаційних засобів ППО Сирії. В умовах такої протидії стають неможливими всі види радіозв’язку. Виконати успішну бойову стрільбу в подібній ситуації практично неможливо. Не дивно, що комплекси ППО Сирії не бачать ізраїльські літаки на підльоті, а лише коли ті лягають на зворотний курс. Як то кажуть, стрільба навздогін.

Москва між Тегераном і Тель-Авівом

Узагалі виклик ізраїльського посла з приводу нальоту на позиції Хезболли видається дещо дивним. Формально, яке діло третій країні до розборок між двома? Проте Москва зважилася на деяке порушення протоколу. І для цього у неї були серйозні причини.

«Якщо наступного разу сирійська система ППО атакує ізраїльські літаки, її знищимо — в цьому питанні не буде жодного компромісу… – жорстко попередив міністр оборони Ізраїлю Авігдор Ліберман. – Наша реакція на будь-які вияви агресії повинна бути такою, щоб у ворогів зникало всяке бажання мати з нами справу».

Слідом за ним на прес-конференції у Пекіні прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху заявив, що президент Росії ніяк не обмежує дії ізраїльських військових у Сирії.

Не випадково сирійський президент Башар Асад, який спочатку розхрабрився, потім став волати, щоб Росія захистила його від ізраїльських нальотів.

Іран теж надзвичайно знервований ізраїльськими атаками на колони і склади Хезболли. Поряд із матеріальними втрати людські й кадрові. До того ж нальоти тривають.

Ліванський телеканал «Аль-Маядін», пов’язаний із шиїтськими політичними силами, повідомляв, що внаслідок атаки ізраїльських ВПС Сирії 17 березня загинув один із командирів Хезболли Баді Хамія.

Як повідомили арабські ЗМІ, 19 березня ізраїльські ВПС завдали удару по батареях ППО сирійської армії і позиціях Хезболли в горах Каламун, поблизу ліванського кордону. Неподалік від Ель-Кунейтри ударом із повітря знищено автомобіль, в якому перебував Ясир ас-Сіяд, один із лідерів збройної організації «Сили захисту вітчизни», який підтримує режим Асада. «Центр контролю над дотриманням прав людини в Сирії» повідомив, що ас-Сіяд убитий. Ні в Дамаску, ні в Тель-Авіві ці повідомлення не коментували. І вже 22 березня ізраїльські літаки атакували базу ППО під Дамаском.

Друга причина роздратування Тегерана полягає в тому, що реально завадити діям ізраїльської авіації може лише Росія. Звідси сильний тиск на Москву з боку Дамаска і Тегерана, щоб вона вжила заходів. Сподіваючись на це ППО Асада й обстріляли ізраїльські літаки, що поверталися.

В іранській столиці взагалі з підозрою ставляться до будь-яких домовленостей Ізраїлю і Росії з червоним та іншими кольоровими лініями.

Ізраїль знає про намір Хезболли та іранського Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) створити особливу бригаду із захоплення Голанських висот. Прес-секретар іракського шиїтського угруповання «Харакат Хезболла аль-Нуджаба», підтримуваного КВІР, Сейєд Хашем Мусаві сказав, що члени організації візьмуть у такому захопленні участь. Британська газета The Independent повідомляє, що КВІР і «Харакат Хезболла аль-Нуджаба» вже зайняли позиції в околицях Голанських висот на сирійській стороні. З огляду на стратегічне значення висот Ізраїль прагне не допустити такого розвитку.

Москва опинилася в дуже складному становищі. Їй абсолютно не потрібні збройні зіткнення з Ізраїлем. У Кремлі чудово розуміють бойові можливості ЦАГАЛ і те, якою буде ситуація, якщо його силу спрямують проти сирійської урядової армії.

нетаньяху_путин
Прем’єр-міністр Ізраілю Бін’ямін Нетаньяху під час візиту до Москви

Тому слід очікувати продовження ізраїльських рейдів і мляву реакцію Москви на них. Асаду і Тегерану на більше не доводиться розраховувати.

Проте відсидітися не вдасться. Іран має намір створити свою військово-морську базу на Середземному морі. В Сирії через протидію Росії йому це не вдалося, тому таким об’єктом обрано Ліван. Окрім того, за даними ізраїльської розвідки, Іран будує заводи з виробництва ракет у цій країні. У такому разі КВІР і Хезболлі не знадобиться взагалі територія Сирії.

У Москві Нетаньяху висловив із цього приводу занепокоєння, але розуміння не знайшов. Напевно, щоб зрушити московську позицію, і здійснили атаки 17 березня та наступні. Не впливає Кремль на іранського партнера, нехай, як то кажуть, не скаржиться.

Водночас міністр Ліберман знайшов розуміння цих побоювань у Вашингтоні – на переговорах із вищими особами США. Тож дипломатичний тил у певному сенсі забезпечено. Занадто сильно тиснути на Ізраїль з огляду на цей фактор Москва вже не зможе.

Усе свідчить про те, що в ізраїльських ВПС з’являться найближчим часом цілі не лише в Сирії, але і в Лівані. При цьому змінюється характер протистояння.

Якщо раніше у відповідь на обстріл із Гази бомбили склади і тунелі, то тепер удари завдають по об’єктах інфраструктури. Не важливо, яка терористична організація здійснює обстріли ізраїльської території. Якщо ХАМАС – влада в Газі, нехай із ними й розбирається. І взагалі ЦАГАЛ відповідає терористам зі зброї більших калібрів. Як повідомляє ізраїльський 9 канал, по трьох терористах, які мали намір закласти вибухівку біля паркану безпеки смуги Гази, відкрили прицільний вогонь із танка. Результат передбачуваний.

Сирійська криза стараннями Ірану і Росії має тенденцію перекинутися на сусідні країни. Передовсім на Ліван. Там дуже швидко може спалахнути чергова війна.

Від самого початку російської авантюри в Сирії були попередження, що просто так це не обійдеться. З огляду на розширення російської присутності в Лівії Москва починає чергову небезпечну партію з абсолютно непередбачуваним результатом.

Ізраїлю нічого іншого не залишається робити, як зняти рукавички. В прямому і переносному сенсі.

Юрій Райхель

матеріали рубрики
Гройсман винайшов план по боротьбі з бідністю українців: “бідні ті, хто працює” Аналітика
Гройсман винайшов план по боротьбі з бідністю українців: “бідні ті, хто працює”
Телетайп: чому ми програємо війну з Росією і «руськім міром» Аналітика
Телетайп: чому ми програємо війну з Росією і «руськім міром»
Справжня історія свята 8 березня, яку повинен знати кожен Аналітика
Справжня історія свята 8 березня, яку повинен знати кожен