Уряд не планує підвищувати пенсійний вік. Головні пункти: запровадження справедливої пенсійної системи, збільшення пенсій з 1 жовтня цього року для майже 6 млн пенсіонерів та скасування податків на пенсії працюючим пенсіонерам. Також у планах стоїть амбітне завдання до 2024 року зробити Пенсійний фонд бездефіцитним. Хоча нині його дефіцит становить понад 140 млрд грн.

Politeka дізналася, чи реально втілити запропоновану урядом пенсійну реформу, де брати гроші на виплати та що насправді отримаємо в результаті.

КушнирукБорис
Борис Кушнірук, економіст:

– Враховуючи позитивну динаміку надходжень до держбюджету й, відповідно, Пенсійного фонду, підвищення пенсій можливе. Навіть, якщо після цього зростуть витрати Фонду, вони не повинні вийти за межі дефіциту, який був запланований законом «Про Державний бюджет».

Щодо бездефіцитного Пенсійного фонду до 2024 року – з цим складніше. Уряд планує кроки, щоб зменшити кількість людей, які знаходитимуться в межах пенсійної системи. Зокрема, вони будуть змушені виходити на пенсію тільки коли матимуть відповідний стаж відрахувань до Пенсійного фонду. Передбачається скорочення кількості професій, що передбачають достроковий вихід на пенсію. Це має збалансувати Пенсійний фонд.

На жаль, уряд вирішив зберегти безнадійну солідарну пенсійну систему з її величезною диференціацію в пенсіях та складною системою розрахунків. Її лише трішки трансформували. Заклали модель, яка нежиттєздатна у довгостроковій перспективі.

Навіть якщо пенсійний вік підвищити, у достроковому вимірі кількість людей пенсійного віку по відношенню до працюючих, постійно збільшуватиметься. Це питання демографії. Реформувати пенсійну систему можна лише в напрямку поступового скорочення внесків до неї і, відповідно, виплат. Люди мають усвідомлювати, що із солідарної системи зможуть отримати лише мінімальну стандартну для всіх пенсію і лише ті, хто має достатній стаж відрахувань до Пенсійного фонду. Усе інше мають самі накопичити. Хтось може купити пом’якшення, хтось – відкласти на державні пенсійні фонди чи страхові компанії, або на банківські рахунки зі спеціальним режимом.

Держава може лише стимулювати ці накопичення через податки та преференції, але не втручатися, не примушувати й не встановлювати їх обов’язковість. Особливо враховуючи економічну та політичну нестабільність, коли не може гарантувати захист цих заощаджень.

Олег Устенко, виконавчий директор Міжнародного Фонду Блейзера:

– Колапс української пенсійної системи може настати раніше, ніж здається. По-перше, маємо колосальний дефіцит Пенсійного фонду, який знаходиться на рівні 6% ВВП. Навіть по визначенню дефіцитності державних фінансів, він удвічі перевищує максимально допустимий рівень. По-друге, в силу поганої економічної ситуації та в’ялі реформи, актуальними стали серйозні проблеми: інтенсифікувались міграційні потоки з України та на високому рівні знаходиться тіньовий сектор економіки. У результаті, маємо співвідношення 11 працюючих на 10 пенсіонерів. За всіма економічними показниками, це нестабільний рівень.

Можна ховати голову в пісок і нічого не робити. Згодом повинні будемо вбити існуючу пенсійну систему. Можливі кілька жорстких варіантів. Наприклад, слідувати прикладу Грузії і встановити однакову мінімальну соціальну пенсію без індексації. Абсолютну зрівнялівку. Якщо ж не вдасться і її утримати, взагалі відмовитися від пенсійного обслуговування, як це було зроблено в країнах колишнього СРСР у Середній Азії. Тоді піклування про пенсіонерів стає справою їхніх родин. Якщо не хочемо ні того, ні іншого, маємо думати, як збільшити кількість працюючих в економіці, які платитимуть єдиний соціальний внесок і намагатися зменшити кількість пенсіонерів й разом з тим скоротити витрати Пенсійного фонду.

Щоб збільшити кількість працюючих, потрібні структурні реформи, які забезпечать високошвидкісний економічний ріст для країни на рівні від 5% в рік і вище, а не 2,2%, як було торік і не прогнозовані 2%, які можемо отримати цього року.

Щодо скорочення витрат Пенсійного фонду, хоча б у короткотерміновій перспективі, це можна зробити, встановивши ліміт на максимально можливу пенсію. У попередньому меморандумі про співпрацю з МВФ, пропонували граничний розмір пенсії – 10700 грн. Враховуючи, що Україна друга після Молдови по бідності країна в Європі, де ВВП на душу населення складає $2 тисячі в рік, встановити рівень пенсій можна й нижче. Наприклад, до восьми тисяч грн. Це не зачепить більшу частину пенсіонерів. Також МВФ у першому меморандумі рекомендував відмовитися від пільгових виходів на пенсію. Це політично складно зробити, але потрібно. Також будь-яким способом потрібно збільшити або пенсійний вік, або пенсійний стаж.

Важливо, що скорочення витрат Пенсійного фонду, має йти паралельно із структурними реформами. Скорочення витрат не може бути основним, а лише супутнім. Збільшать пенсію один раз, але якщо не робити структурних реформ, доведеться до цього питання швидко повернутися і вирішувати, як збільшувати далі. У кінці кінців, це триватиме безкінечно. Тому структурні реформи – основний шлях.

шангина
Людмила Шангіна, науковий консультант з соціальних та гуманітарних питань Центру Разумкова:

– Пенсія – похідна від заробітної плати. Так було, є і буде. Тому перш за все, слід вести мову не про пенсійну реформу, а про реформу оплати праці. Потрібно встановити адекватну заробітну плату. Тоді з пенсійними виплатами все буде гаразд. Цілком ймовірно, матимемо бездефіцитний Пенсійний фонд, можливо навіть за умови збереження солідарної пенсійної системи.

Зараз приблизно 50% української економіки в тіні. Зрозуміло, ніхто звідти пенсійні внески не сплачує. Тому говорити про пенсійну реформу можна, але реальною без виведення економіки з тіні вона не буде. Без цих двох речей, немає постійних і стабільних джерел для підвищення пенсійних виплат.

Ольга Головка