Про санкції, Іран і Nord Stream-2. Французька Total повністю йде з Ірану. Ця компанія була першим серйозним західним інвестором, що відновив роботу в Ірані після зняття санкцій (в січні 2016 року).
Але Total не перший великий західний інвестор, який йде з Ірану після відновлення санкцій. Перед нею були Opel і British Petroleum, два найбільших в світі контейнерних перевізника MSC і Maersk Line, та ін.
Найбільші транснаціональні корпорації підраховують можливі наслідки від американських санкцій і роблять вибір. Не на користь роботи в підсанкційній країні.
Як бачимо, європейський бізнес, незважаючи на заяви політичних лідерів ЄС та їхні обіцянки підтримки компаній, таки боїться американських санкцій. І вихід стрункими рядами західних компаній з Ірану є вагомим підтвердженням цього.
Вважаю, це може бути екстрапольоване на Nord Stream-2 – в плані можливості введення санкцій відносно компаній, які його реалізовують і фінансують.
В обох випадках мова йде виключно про американські обмеження, які не підтримуються ні ЄС, ні національними урядами в Європі.
І в першому, і в другому випадку справа стосується «чисто комерційних» проектів, які прямо не пов’язані з озброєнням або нацбезпекою. На перший погляд, не пов’язані – якщо не брати до уваги того, що за прибуток від Південного Парса буде купуватися зброя для «Корпусу вартових ісламської революції», а за прибуток від продажу газу Німеччині Путін буде утримувати і озброювати «осіб, що займаються військовими питаннями».
Якщо США, як обіцяють, введуть санкції проти учасників Nord Stream-2, то, швидше за все, почнуться процеси виходу європейських інвесторів з цього проекту. Судячи з виходу європейських корпорацій з Ірану, загроза американських санкцій є достатнім приводом для згортання потенційно прибуткових проектів зі «специфічною» країною.
Якщо / коли аналогічні санкції будуть оголошені щодо Nord Stream-2, картина повинна бути аналогічною. Мабуть, ENGIE, OMV, Shell, Uniper і Wintershall без зайвого розголосу покинуть ризикований проект. А ймовірність того, що санкції таки будуть введені, варто розцінювати як високу – йде битва за європейський газовий ринок і дії США проти Nord Stream-2 мають серйозну економічну підоснову. А битва за європейський газовий ринок – вона, як та боротьба за мир, що триватиме до останньої краплі крові.
Більш витонченим з боку США було б дати побудувати Nord Stream-2. А вже після цього ввести санкції, які роблять неможливим його експлуатацію.
А далі можна припустити дуже поганий для України сценарій. США домагаються того, що Nord Stream-2 не буде добудований або не буде введений в експлуатацію, після цього організовують проблеми для транспортування газу через Україну, і покривають раптовий дефіцит в Європі за рахунок свого скрапленого газу. Тим самим переводять Європу в сильну газову залежність не від Росії, а від себе.
Економічна криза в країні, яку часто ставлять Україні в прикладПричому тоді залежність в поставках газу зі США буде у Європи набагато сильніше, ніж зараз в поставках газу від РФ. Мені здається, що саме на цей сценарій США і націлені.
До речі, при такому сценарії погано буде не тільки Росії і Україні, а ще й Азербайджану, Казахстану, Туркменістану – в значній мірі саме їхній газ Росія (за схемою заміщення) транспортує до Європи через українську ГТС.
Вважаю, що це найбільш реальний сценарій.
В’ячеслав Бутко, економіст, керуючий партнер інвестпроекту Thomson & French
