«Телетайп», як відомо, коментує свіжі резонансні події. І зазвичай їх кілька. Але ущербний воєнний стан (ВС) затьмарив усе навколо, немов російський авіаносний дровохід “Кузя”.
Оскільки почалося з агресивних дій недоімперії на морі, почнемо зі справжньої морської імперії — Великобританії, де член тамтешнього парламенту Мартін Дохгерті-Х’юз закликав розслідувати зв’язки Петра Порошенка і Віктора Медведчука, довіреної особи Володимира Путіна по Україні.
Вдумайтеся, активна душевна взаємодія Президента, передвиборно замаскованого під патріота, і недоімператорського кума, який відкрито транслює у нас позицію Кремля, насторожує навіть громадян Британії. І вони з туманного Альбіону бачать нещирість української влади, яка віщає про захист національних інтересів.
Приблизно таку саму позицію, судячи з кислого вигляду ПОПа в Раді, висловили йому по телефону лідери Європи, представники США і НАТО.
Другий момент, який мене зачепив — це спільна заява трьох президентів: Леоніда Кравчука, Леоніда Кучми і Віктора Ющенка.
Розумієте, президенти колишніми не бувають, у них є неписані корпоративні правила, що рекомендують не критикувати чинного, якщо тільки він уже зовсім не увійшов у піке.
У нашому випадку президенти не лише не підтримали запровадження ВС, а й підкреслили неприпустимість обмеження прав і свобод громадян, а також вказали на політичну підоснову ВС напередодні виборів. Причому озвучив цю неприємну спільну позицію Леонід Кравчук, схильний згладжувати кути. Тобто ПОП таки дістав навіть Леоніда Макаровича.
На «Президентському клубі», де ми обговорювали ВС, Кравчук практично повторив мою програмну тезу: якщо цього разу ми помилимося з вибором Президента, то втратимо ту Україну, яку знаємо сьогодні.
І тільки «порохоботи» гонять казенну туфту щодо того, що в 2014 році, коли Росія захопила Крим, наші війська обстрілювали з російської території, а Донбасом блукали російські десантники, запроваджувати воєнний стан було абсолютно неможливо, а ось у 2018 після протараненого буксира — життєво необхідно…
Сенс воєнного стану в переході країни на військові рейки.
Йдеться про економіку, політику, громадську діяльність, промисловість, інформаційну сферу – про все. І за українським законодавством ВС запроваджується зовсім не за примхою Президента або Верховної Ради, а в обов’язковому порядку при загрозі (!) агресії і територіальній цілісності країни. Тобто не так, що пан змилувалися, зволили і розпорядилися. Або не зволили.
І триває ВС до повної перемоги або до повної поразки, а не від паркану і до обіду, як у “совковій” армії. І він ефективний винятково за одностайності влади і суспільства, коли вони разом самовіддано займаються захистом вітчизни. Згадайте вигадану, але символічну сцену з фільму про Черчілля, коли сер Уїнстон спускається в метро, щоб звірити свій політичний хронометр із простими британцями!
А у нас навіть процес запровадження ВС викликає нервовий сміх, як від звеселяючого газу.
Начебто відповідальні особи точно розпланували, що для передислокації військ, зведення оборонних споруд, ліквідації «п’ятої колони», організації цивільної оборони та інших заходів необхідний ВС по всій країні на 60 днів (сумнівно, але нехай). І ця позиція зафіксована в оприлюдненому указі Президента Порошенка.
А потім, після консультацій із західними партнерами і торгів із депутатами, раптом з’ясувалося, що все це можна виконати лише в половині областей і лише за місяць. Це що, або планували так халтурно, або тепер завдання виконають лише наполовину?
Наполовину перемоги не буває. Наполовину перемога, конкретні співгромадяни і витіюваті співвітчизники — це поразка, яку нам намагаються втюхати під виглядом успіху, як було з відступом із Дебальцевого.
Але навіть це сумнівне рішення у влади чомусь не вийшло толком довести до суспільства. Спочатку опублікували вихідний указ Президента, потім уже з правками Ради, але все одно на 60 днів.
Я знаю цю систему. Повірте, працівники «Урядового кур’єра» не можуть помилятися з документами такого рівня. Та ще й два рази поспіль! Матеріали з Адміністрації Президента або Верховної Ради доставляє в газету фельд’єгерська служба, а редакція тільки виконує технічні дії, не вторгаючись у текст.
Чи то це настільки деградували чиновники наших інформаційних служб, і тоді про який інформаційний опір недоімперії може йтися? Чи то ця «пересортиця» зроблена свідомо, щоб виконавці воєнного стану могли творити свавілля на місцях, посилаючись на хаос у документах.
У всякому разі особливої довіри до того, що ВС, як шпинат для матроса Папая, миттєво посилить нашу військову міць, у суспільства немає. Радше є розгубленість, яка місцями переходить у побоювання.
Перші публічні результати працюють якраз на побоювання.
В Одесі, якою керує вочевидь клієнт СБУ, невідомі в балаклавах напали на групу супроводу Анатолія Гриценка і зірвали його ефір. Поліція втрутилася, але нікого не заарештувала – ситуація, до речі, для Одеси типова, оскільки ці “невідомі”, за інформацією місцевих активістів, давно співпрацюють із мерією.
Але ж воєнний стан — він для того і запроваджується, щоб групу з кількох десятків людей, які ховають обличчя і нападають на людей, не просто зупинити, а затримати — максимально рішуче, із застосуванням зброї, і допитати, щоб виявити і зупинити замовників.
Зате поліція в тій-таки Одесі розігнала мітинг протестувальників проти забудови зеленої зони в Аркадії. І – ви вгадали! – під приводом воєнного стану!
Не здивуюся, що тепер будуть вирубувати ліс і гнати за кордон саме в рамках ВС, контрабандні сигарети і бурштин — теж, міськради на місцях терміново виділять ласі місця під забудову якимось «військовим» тощо. А всі незадоволені «корупцією під вивіскою ВС» дізнаються, настільки жорсткими й оперативними бувають наші силовики…
Але найтривожніше навіть не це.
Увесь цей розкручений маховик псевдопатріотизму від влади, коли головні чиновники начепили камуфляж і суворі обличчя, не може зупинитися за командою рівно через місяць. Ця політична конструкція котиться по глибокій колії і під гору.
У рамках передвиборної стратегії Медведчука-Порошенка так і проситься «маленька переможна війна», а саме: бойовики на Донбасі вкотре порушують перемир’я, воєнний стан подовжується. ВСУ відповідають і просуваються вперед, росіяни, за домовленістю, не втручаються. Україна звільняє якусь умовну Горлівку, Верховний Головнокомандувач влаштовує парад, загальна радість – і вихід у другий тур із потрібним спаринг-партнером.
А після обрання на другий термін ПОП реалізовує «мінськ» у повному обсязі, на чому давно наполягає Кремль.
Ось тільки Володимир Путін грає не на перевибори — у нього ця проблема давно і остаточно вирішена, він марить геополітичним лідерством. Тому легко переступить через будь-які подібні домовленості. Йому важливо вкотре шокувати світ своєю непередбачуваністю, а заодно реалізувати давню ідею сухопутного коридору в Крим, який впевнено перетворюється не тільки в непотоплюваний, а і в непридатний для життя авіаносець.
Дуже сподіваюся, що до такої біди не дійде. Хоча ж Петро Порошенко публічно заявляє про те саме: що Путін хоче відрубати ще один шматок України. Ми розходимося тільки в тому, хто свідомо або мимоволі потурає цьому катастрофічному сценарію.
Олександр Кочетков, аналітик і політтехнолог, спеціально для «Політеки»
Нагадаємо, Андрій Новак про те, як позначиться воєнний стан на економіці.
Як писала Politeka, в Україні введено перший рівень боєготовності: що це значить.
Також Politeka писала, що Україна заборонила в’їзд росіянам від 16 до 60 років: деталі рішення.
