Купити виборців за півкосаря: як працюватиме монетизація субсидій Гройсмана

Купити виборців за півкосаря: як працюватиме монетизація субсидій Гройсмана

Українські чиновники винайшли «універсальну гречку», яку не треба сіяти, просіяти та проводити інші маніпуляції, включаючи її доставку улюбленому електорату, який страждає на хронічний авітаміноз через постійне зростання якості життя.

Причому ця «гречка» настільки універсальна, що її не потрібно навіть доставляти «на місця», інсценуючи «льодове побоїще» біля вантажівок із «мішками». На те вона й універсальна, що сама себе доставить і розпакує. І все це, що важливо, за бюджетні гроші.

Йдеться про так звану монетизацію, яка замість вишеньки на торті проведеної комунальної реформи перетворюється на звичайну політичну обгортку зі схожою долею: красиве, але коротке життя і закономірний фінал у сміттєвому баку.

Але про все по черзі. В країнах, де працюють правильні уряди і генеруються адекватні економічні смисли, при проведенні реформи не тільки чітко виконується послідовність і логіка системних змін, а і вчасно формуються базові умови для їхнього проведення.

Якщо ми говоримо про тарифи для населення і ціноутворення в енергетичній сфері, то такими передумовами для успішної реалізації дорожньої карти реформ повинна стати нова ринкова модель ціноутворення (національний газовий хаб), коли ціна на газ визначається на внутрішньому ринку, а не в прив’язці до імпортного паритету німецького хабу, який має до нашого ринку такий самий стосунок, як морська свинка до моря.

Окрім того, в нову модель національного газового хабу повинна бути вбудована і додаткова опція у вигляді окремого ціноутворення на газ українського видобутку для населення і підприємств теплокомуненерго.

Тут можливі варіанти: або норвезька модель із високими внутрішніми цінами і національним резервним фондом, який спрямовує свої ресурси на розвиток енергозбереження, альтернативних напрямків енергетики, модернізацію та інфраструктуру. Або умовна «модель США», коли громадський пиріг у вигляді природних ресурсів «нарізається» у вигляді більш доступних цін на енергоресурси для населення.

Нагадаю, у США бензин коштує в 1,5-2 рази менше, ніж в Україні, й від цього американська економіка не стала менш “ринковою”, а злісні корупціонери не стали використовувати дисбаланс внутрішніх і зовнішніх цін у своїх інтересах.

Якщо країна видобуває 60% використовуваного газу (як Україна), то приклад інших розвинених країн зі схожим енергетичним балансом показує, що потрібно або накопичувати резерви, або знижувати внутрішні ціни. У нас же не роблять ні першого, ні другого. Хоча для зниження внутрішніх цін лишень і треба: ринкова модель і противага у вигляді антимонопольного комітету.

Прив’язка ціни на газ до імпортного паритету, що застосовується в нашій країні – це суто «потокова схема», яка дозволяє успішно осідлати кеш-фло, що збирається з усієї країни.

Просто за класикою: з бідних по нитці – чиновникам на бонус.

Після створення своєї цінової формули правильні країни переходять до верифікації субсидіантів, тобто до складання повноцінного реєстру. В Україні ж цей реєстр поки нагадує лише горезвісний «список виборців», зі схожими каруселями та вкиданнями.

Створений в Україні реєстр не мультифункціональний, тобто не дозволяє в режимі онлайн переглянути майновий стан одержувача субсидій, наявність у нього автомобілів, коштів на рахунках у банках, кількість поїздок за кордон, зміст податкових декларацій. Тобто перед нами звичайна фількіна грамота. Але «Фільці» вона подобається, і тому продовжує успішно функціонувати.

правительство

Після верифікації логічно провести селекцію, виявивши в реєстрі “мертві душі” та субсидіантів “із Козина”. Але як це зробити, якщо в реєстрі понад 5 млн домогосподарств, тобто майже половина населення країни? Тут навіть старі стукачі методи 30-х років минулого століття не допоможуть – типу ” знайди десять липових субсидіантів – отримай 5% знижки на опалення».

Як показує практика, верифікувати можна лише відносно невелику кількість субсидіантів: 5-10% від загального населення країни. Інакше це просто теорія великих чисел, яка не вписується ні в параметри бюджету, ні в мінімальні критерії контролю.

Простими словами, на субсидію може подати навіть один із наших олігархів, надавши неправдиві дані – і 90% гарантії, що він її таки отримає.

Тоді як бабусі, у якої син працює Польщі та не надав декларацію про доходи, можуть відмовити. Загалом, «система ніпель».

Отже, правильні країни, де чиновники роблять «правильний мед» у вигляді управлінського продукту, приступають до монетизації лише тоді, коли є ринкова модель ціноутворення, механізм нарізування громадського пирога у вигляді природних ресурсів, якісний мультифункціональний реєстр одержувачів соціальної допомоги та ефективний механізм їхньої селекції.

Як показує практика, на виході такої правильної системи буде не більше ніж 10% субсидіантів. Якщо більше – отже, чиновники робили щось неправильно.

Що в такому разі означає оголошена монетизація? В умовах України – це віз, запряжений попереду коня. Не можна “монетизувати” половину населення країни.

Але вся фішка в тому, що насправді у нас монетизують не субсидію, а міфічну «економію», яка нібито повинна залишитися після опалювального сезону. Але як «економити», якщо у 90% абонентів багатоквартирних будинків немає лічильників газу, а багато старих будинків із вертикальною розводкою тепла не дають можливість встановити індивідуальний тепловий лічильник?

Виходить, економити будуть на воді, тобто митися в ополонці. Або приватні домоволодіння.

У меморандумі МВФ уряд взяв на себе зобов’язання в 2019-му році зменшити соціальні норми споживання енергоресурсів на 10%. За такого розкладу гривень 500 зможуть заощадити від 500 тис. до 1 млн осіб, які проживають у приватних будинках. За умови, що будуть «догріватися» дровами чи переїдуть на кілька місяців до сусіда.

Натомість, на думку «записних політтехнологів», виплата по 500 грн у травні цього року кільком сотням тисяч людей має створити електоральну базу для майбутньої партії, яка вийде з надр нинішнього уряду й “на пузі” заповзе до парламенту на найближчих виборах. Мовляв, пам’ятали «юліну тисячу», запам’ятають і «володині півкосаря». Сумнівна стратегія інноваційної гречки за бюджетні гроші. Як то кажуть, не по Хуану сомбреро.

Олексій Кущ, економіст та фінансовий аналітик, спеціально для «Політеки», 15 Січня 2019 року

Нагадаємо, міністр-дієтолог змусить українців переїхати в село новими правилами нарахування субсидій.

Як повідомляла Politeka, Кабмін на чолі із Гройсманом вимагає від Ради ухвалити закон, який торкнеться Порошенка.

Також Politeka повідомляла, що Кабмін готує грандіозне підвищення цін на комуналку: «до 80%».

матеріали рубрики
Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля Аналітика
Телетайп: індульгенція Зеленському, ренегат Порошенка і Портнов як професор юридичного свавілля
Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС Аналітика
Телетайп: «Слуга народу» нависає над країною, як колись КПРС