Велика Британія нарешті має план розвитку безпілотних систем. Оборонний інвестиційний план — Defence Investment Plan — передбачає понад 5 млрд фунтів на дрони й автономні системи та відводить штучному інтелекту важливе місце в оборонній політиці. Це необхідний крок. Однак технологічні інвестиції мають супроводжуватися відповіддю на питання, з яким Україна стикається щодня: як участь у війні із застосуванням дронів впливає на людей, які керують цими системами, ухвалюють рішення про удари й бачать їхні наслідки.

Що бачить оператор

Дослідження UK-Ukraine TechExchange 2025 року наводить оцінки з фронту, згідно з якими на дрони припадає 70–80% щоденних бойових втрат з обох боків. Проте за розмовами про ефективність технологій легко втратити з поля зору людей, які з ними працюють.

Оператор може перебувати далеко від передової й водночас щодня бути безпосереднім свідком бойових дій. Він годинами спостерігає за ціллю, аналізує побачене, передає інформацію командуванню, бере участь у підготовці удару, а потім детально бачить його наслідки на екрані.

У своїй колонці для Parliament News я наголошував: фізична відстань від місця удару не усуває психологічного навантаження. Постійне спостереження за бойовими діями, складні рішення та усвідомлення їхніх наслідків створюють інтелектуальне, емоційне й моральне напруження. Воно може накопичуватися день у день і не зникає після завершення зміни.

Британський план приділяє увагу особовому складу, родинам військових, житлу, комплектуванню та підтримці ветеранів. Усе це необхідно. Але служба, пов’язана з безперервним спостереженням через екрани, автономними платформами та застосуванням штучного інтелекту для визначення цілей, висуває додаткові вимоги. В оборонній політиці вони поки що описані недостатньо конкретно.

Дві пропозиції для британської оборонної політики

Перша — супроводжувати кожну велику інвестицію в дрони, автономні системи та засоби визначення цілей із використанням штучного інтелекту оцінкою їхнього впливу на операторів.

Як нова система змінює процес ухвалення рішень? Як на людину впливає тривале спостереження за бойовими діями та зображеннями загибелі й поранень? Як розподіляється відповідальність, коли рішення про удар залежить одночасно від програмного забезпечення, сенсорів, аналітиків і командирів? Як часто операторів потрібно переводити на інші завдання та який час і підтримка потрібні їм для психологічного відновлення?

Ці питання слід враховувати ще під час планування, закупівель і розроблення правил застосування систем. Допомога не має починатися лише тоді, коли людина вже зазнала шкоди. Втома впливає на якість рішень, а психологічні наслідки служби — на здатність військових продовжувати її.

Друга пропозиція — чіткіше визначити зобов’язання держави перед військовими, які виконують бойові завдання за допомогою цифрових і дистанційно керованих систем.

Ідеться про професійний відбір, підготовку, етичні норми, відповідальність командування, ротацію, підтримку родин, доступ до психологічної та медичної допомоги, а також супровід після завершення служби. Потрібні й довгострокові дослідження того, як дистанційна участь у бойових діях та використання штучного інтелекту впливають на військових.

У війні дронів турбота про людей є складовою боєздатності.

Держава має знати, де працюють критично важливі фахівці

У вересневій колонці я порушив ще одне питання: Британії потрібен загальнонаціональний облік фахівців, чиї знання необхідні для ведення бойових дій та безперервної роботи ключових цивільних служб під час тривалої кризи.

В англійському тексті я назвав це national skills map. Йдеться про захищену систему обліку критично важливих компетенцій. Вона має допомагати державі розуміти, скільки є потрібних спеціалістів, де вони працюють, наскільки їхні знання зосереджені в окремих командах, скільки часу знадобиться для підготовки заміни та що станеться, якщо ці люди не зможуть виконувати свою роботу.

Це стосується інженерів із радіочастотних систем та антен, розробників засобів РЕБ, фахівців з енергомереж і кібербезпеки, хірургів, логістів, електриків, механіків та інших спеціалістів, від яких залежить робота оборони й критичної інфраструктури.

Самих назв посад і дипломів недостатньо. Молодий випускник та інженер, який керує розробленням діючої системи РЕБ, можуть мати схожу освіту, але для заміни їхнього практичного досвіду потрібен зовсім різний час.

Такий облік має допомагати під час мобілізаційного планування, формування резерву та забезпечення безперервної роботи підприємств і критичної інфраструктури. Зокрема — коли потрібно визначити, кого залучати до військової служби, а кому необхідно залишитися на цивільній посаді, де його внесок в обороноздатність буде найбільшим.

Український досвід: втрата одного фахівця може загальмувати цілий проєкт

Україна вже відчула стратегічну цінність кваліфікованих людей в умовах повномасштабної війни. За опитуванням 2024 року, яке наводить генеральний директор Kvertus Ярослав Філімонов, 46% компаній повідомили, що серед мобілізованих або добровольців були критично важливі для їхньої роботи працівники.

Kvertus, з яким ми працюємо в UK-Ukraine TechExchange, потребує інженерів із високочастотної та мікрохвильової техніки, фахівців з антен, радіочастотних трактів і виробничих технологій. Час закриття спеціалізованих вакансій у компанії зріс утричі: з кількох тижнів до двох-трьох місяців.

За цими цифрами стоїть більше, ніж складність найму. Досвідчений інженер знає, які компоненти витримують польові умови, як противник змінює сигнали, чому попередня конструкція не спрацювала та як різні системи взаємодіють в умовах радіоелектронної протидії.

Не всі ці знання можна зафіксувати в документації. Частина накопичується роками через випробування, помилки та спільну роботу команди. Втрата одного спеціаліста здатна затримати розроблення, порушити виробничий процес або позбавити компанію досвіду, на відновлення якого підуть роки.

Водночас і самі роботодавці мають готувати молодих фахівців, передавати знання всередині команд і завчасно навчати людей, здатних перебрати ключові функції. Державне планування та стійкість підприємств мають розвиватися разом.

Чим український досвід корисний Британії

Українським компаніям є чим поділитися з британськими колегами. У 2025 році Kvertus і Huless, які беруть участь у програмі UK-Ukraine TechExchange, стали єдиними українськими компаніями, відібраними на Future Forces Demo Day. L7 Simulators розробляє платформу бойової симуляції для підготовки військових.

Однак уроки України виходять далеко за межі характеристик окремих розробок. Вони стосуються того, як готувати людей, зберігати їхні знання, організовувати роботу й підтримувати тих, хто щодня застосовує ці технології.

У передмові до нашого дослідження я писав, що війна показала необхідність переглянути британські підходи до національної стійкості. Сьогодні я сформулював би це конкретніше: стійкість держави залежить від людей, які забезпечують роботу армії, промисловості та критичної інфраструктури, і від здатності держави зберігати їхнє здоров’я, знання та професійний досвід.

Британія має час на підготовку, якого Україна не мала. Поряд із планом закупівлі дронів їй потрібен настільки ж ґрунтовний план підготовки та підтримки людей, які з ними працюватимуть.

Англійською про це можна прочитати в моїх колонках на Parliament News: «Britain’s new drone plan leaves a hard question unanswered: what is its impact on humans?» і «Britain must map the skills that would keep it fighting». Інші колонки зібрані на andriydovbenko.co.uk, а дослідження можна знайти на techexchange.network.