Продовжуємо розбирати статус-кво, який різко змінився, ключових гравців, що вельми актуально напередодні грандіозної і, вибачте, безмежної бійки за владу.
Хоче того хтось чи ні, але що є незворотнім – незворотнім і буде. Дещо несподівано і в лічені дні генпрокурор Юрій Луценко перетворився в ключовий бастіон Системи Петра Олексійовича. При тому, що сам Юрій Віталійович довгий час намагався намацати власну перспективну політичну нішу і стати не просто виконавцем в президентській команді, але повноцінним і в чомусь рівновеликих партнером. Його улюблена фішка була – створення супер партії, куди повинні були злитися яскраві персонажі з БПП і НФ, наступний тріумфальний парламентський виграш і всесильне прем’єрство. Але у реальності завжди свої види на наші наполеонівські плани. І ось тепер він – крута ключова ланка. Спартанський щит, на якому або під яким. Крім, правда, власної волі. А це значить, що він відтепер і є базова мішень для жорстких атак опонентів.
Отже. Проти Луценка вже пішли і підуть в куди більшій кількості компроматні програми. Частина з них буде керованою і спиратимуться на професійно зібрані оперативні дані. Частина виявиться природною, пов’язаною з негативним ставленням до нього медійників та громадських діячів, що пов’язано з його деякими побутовими звичками і особливо з манерою поведінки Ірини Луценко. Головна мета – максимально навантажити негативом образ і паралельно з цим змусити робити ганебні публічні заяви. Виявляти свою істерику та інші страхи. НАБУ обов’язково почне оперативну розробку і Луценка, і його найближчих. НФ – ось вже іронія – також зацікавлений у зменшенні впливу Луценка і його підсумковому обваленні. Адже тоді почне працювати їх сценарій переділу влади.
Як продати УкраїнуПарадокс, але сьогоднішнє становище ЮВЛ сильно нагадує положення Клюєва, який свого часу отримав жаданий статус глави АП напередодні втечі. Мрія здійснилася? Андрій Петрович, не сумніваюся, дав би вельми вичерпну відповідь. Так чи інакше, Луценко тимчасово різко поважчав і тепер коштує для президента куди дорожче. А так як сам ЮВЛ ніколи не відрізнявся особливою педантичністю, то просити буде багато. І вередуватиме феєрично. І свої умови ставитиме. І чим далі, тим більше, погіршуючи і без того хитке становище членів АП. З іншого боку, колективне «хитання» Луценка рано чи пізно може збити його. Що вкрай вигідно опонентам. Так як це відразу послабить президентську команду, внесе паніку і апатію до лав її прихильників і перетворить їх в безсилих глядачів чужих «сценаріїв». Президентському оточенню банально нічим буде відповідати/захищатися. А впавши Луценко, до того ж за певних обставин, може виявитися занадто балакучим. Так що, вони тепер пов’язані одним ланцюгом. Ніякої більше самостійної гри для ЮВЛ немає.
Михайло Подоляк, політтехнолог
