Чергова приголомшлива історія, яка майже не викликала резонансу. Бо зараз усе так – скрізь аварії та управлінські провали під бравурні промови невдах.

У цій історії є все те, що ідеально характеризує нинішню систему, в якій важливий лише пафос і зовсім немає відповідальності. Вона про тотальну відсутність професіоналізму, про глибоку аморальність нинішніх топів і про їхні реальні завдання, коли потрібно тушкою або опудалом видерти багато легальних грошей і привласнити їх.

Інакше потім – коли спішно покинеш посаду/країну – важко буде не потрапити під дію британського або іспанського Акту про протидію відмиванню доходів…

Отже.

Кабмін має базового оператора “Нафтогаз”, який нічого не виробляє, крім бюрократичних послуг і послуг із відбирання державою у держави державних грошей.

У “Нафтогазу”, своєю чергою, є стовідсоткова “дочка”, яка займається видобутком газу з держнадр – “Укргазвидобування”. І на якій завжди сидять найбільш упороті сировинні олігархи.

Так-от. Держконтора вчиняє позов на 57 млрд грн власному уряду (нам) із приголомшливим формулюванням – «у зв’язку з покладанням спеціальних обов’язків для забезпечення громадських інтересів позивача було позбавлено можливості вільно продавати природний газ за ринковими цінами…»

Іще раз. Якась група найнятих виродків, яка ненажерливо сидить на чужому ресурсі, вирішила отримати з лохів, чий ресурс юзає, ще й компенсацію за недоотриманий особистий прибуток.

Бо продавали нам наше ж на внутрішньому ринку за неринковими цінами.

У країні, де конкурентного ринку газу немає, але є класична паразитична монополія і ціна визначається волюнтаристськи за змовою групи тих самих сировинних кліщів. Хвацько.

Добре… Залишимо поки цей традиційний цинізм, коли малоефективний, але нахабний менеджмент стурбований лише тим, щоб яскраво вчинити наругу над масовим споживачем, отримати прямий легальний дохід, швидко «злити» гроші на мамині рахунки та показати їх у деклараціях для подальшої легальної скупки закордонних ніштяків…

Цього часу “Нафтогаз” вирішив провести виховну роботу і жорстоко відідрати жителів маленьких міст. За неплатежі. Шепетівка, Сміла та Кривий Ріг уже сидять без тепла, змушені закрити всю соціальну інфраструктуру: школи, садочки, лікарні, – й палити на майданах шини. Їм тупо холодно.

Паралельно з цим місцеве начальство – всі ці децентралізовані мери, які смачно жеруть землю і комуналку, – сховалися в кущі. Бо… Бо управління – це система, коли ти розумієш, як і що робити. Коли ти мало говориш, але здатний ухвалювати рішення.

А рішень немає. Бо нікому. Тобто хтось зараз із нестерпним болем дивиться на своїх дітей, які замерзають, і ні чорта не може зробити, тому що з екрану телевізора черговий балакливий держперсонаж розповідає про Томос.

Кролячі пеньки Нафтогазу

Це і є ми. Ті, які не можуть створити затишок у себе вдома, нагодувати і зігріти власних дітей. Але які пафосно віщають про якусь велику місію…

Михайло Подоляк, політтехнолог

Нагадаємо, комунальний скандал в Смілі: депутати витратили собі на премії мільйони, поки мерзнуть люди.

Як писала Politeka, катастрофа в українському місті: реакція скандального міністра вражає, люди просять про допомогу.

Також Politeka писала, що українці перекривають дороги і висуваються на Київ: нові кадри газового бунту.