– Є думка, що Трамп розчарувався в керівництві нашої держави. Погоджуєтеся?

– Не сказав би, що Трамп розчарувався, оскільки він і не зачаровувався. Ця людина зачаровується тиранами, такими як Путін та інші.

На зустрічах із Трампом наш президент непогано зіграв на слабкостях, нарцисизмі, який притаманний більшості політиків (нашому президенту – також).

Не ставив би зовнішню політику в залежність від ключових акторів. Сполучені Штати – демократична розвинена країна, де інституції працюють дуже добре. Є славнозвісні система стримувань та противаг, сектор безпеки.

– Яка ймовірність того, що Україна може зупинити агресію РФ завдяки американській зброї?

– Американці 100% не кинуть нас напризволяще. Однак знизити підтримку вони можуть. І зроблять це. Оскільки є роздратування обіцянками влади українському суспільству та міжнародним партнерам щодо внутрішньоекономічних перетворень, боротьби з корупцією, з якими зволікають.

На Заході так не робиться. Там ти маєш відповідати за свої слова.

Президент та провладна більшість стверджують, що коаліція є, вони можуть голосувати за певні речі. Закон про реінтеграцію – один із таких прикладів.

Можна, звісно, сказати: «Я хочу щось робити, але є спротив парламенту, суспільства». Проте це неправда.

Суспільство намагається тиснути на президента в створенні окремої антикорупційної галузі у судовій системі. Президент начебто зважився на поступки під тиском, але водночас намагається саботувати це питання. А воно ключове як для українців, так і для західних партнерів.

Вони розуміють, що тут – сито, в яке не можна заливати гроші, ресурси, довіру, бо це все звідти просто зникає.

– Можливо, це ефект пружини, коли є певна межа стисканню. Чи є така небезпека?

– США навряд змінять свою політику в Україні. Бо є принципові речі.

Є третій фактор – із Російською Федерацією. Україна як така не загрожує національній безпеці ні Сполучених Штатів, ні інших союзників. Натомість РФ – загрожує безпосередньо США. Це найбільша ядерна потуга, яка блокує велику кількість рішень у Раді безпеки, яка втручалася у вибори в США. Буквально кілька днів тому висловили звинувачення 15 російським громадянам. Також висунули підозру голландському громадянину, який працював на британську компанію та є зятем одного з володарів «Альфа-Інвест». Він готував юридичний аналіз справи Тимошенко. Сказав, що її судять законно. Вони працювали для уряду України. Ці елементи важливі для перегляду ставлення до України.

Рекс Тіллерсон нещодавно сказав, що ключовим моментом у покращенні відносин із Росією є вирішення українського питання. Тобто припинення війни та деокупація територій. Це вони точно не змінюватимуть. Війна, агресія, анексія – це ті речі, на які американці не будуть закривати очі.

Інше питання – внутрішній фронт, тобто роздробленість політичних сил, невиконання обіцянок Заходу, українському суспільству.

Американці розуміють, що фактично є дві України – офіційна й та, яка виходить на Майдан, яка хоче жити краще, бореться з корупцією, воює, допомагає тим, хто воює.

Рівень фінансової підтримки може зменшитися, але нас не покинуть. Це буде регулятор, який показуватиме ставлення США до президента, уряду.

– Який вигляд має офіційний Київ у очах європейських партнерів на тлі україно-американських відносин?

– Захід фактично єдиним фронтом виступає у питаннях корупції, євроінтеграції тощо. Інша річ, що є друзі Путіна, ми їх називаємо корисними ідіотами, які зацікавлені у відновленні бізнесу. Вони намагаються просунути це.

На Мюнхенській конференції з питань безпеки, яка відбулася минулого тижня, міністр закордонних справ, який представляє традиційно прорадянську, а потім проросійську Соціал-демократичну партію Німеччини, вважає погодження на розгортання миротворчої місії (на Донбасі поступкою з боку Росії.

Валентин Наливайченко про «кремлівську доповідь» та суд над агресором

Такі поступки він вважає сигналом для початку скорочення і зняття найбільш болючих європейських санкцій.

Американці потенційно можуть вдарити по найближчому оточенню. Зараз тривають певні процеси у конгресі, конгресмени хочуть змусити Трампа когось наказати зі списку Forbes. Однак не за Україну, а за втручання у виборчий процес.

На цій самій конференції в Мюнхені радник із питань національної безпеки Герберт Макмастер сказав абсолютно достовірно, що росіяни втручалися у вибори. Однак додав, що це не вплинуло на вибори. Маленьку зміну позиції зафіксовано. Трамп має зробити наступний крок відповідно до закону про протидію супротивникам США через санкції – запровадити певні санкції щодо кремлівського списку. Це впливає і на нас, бо ми не є окремим гравцем, ми – в зв’язці з американцями та європейцями.

На жаль, останнім часом запитують, навіщо допомагати Україні, навіщо тримати санкції проти Росії, якщо Україна не змінюється та не бореться з корупцією. Треба розбивати цей аргумент.

Санкції від початку запровадили через анексію Криму, розгортання Росією війни на Донбасі, збиття малайзійського “Боїнга”. Тобто це не була реакція Заходу на обіцянки нашого президента чи уряду реформувати країну. Це в наших інтересах.

На жаль, друзі Путіна починають цю тезу просувати. Нам треба її нейтралізувати, оскільки це – окремі процеси.

Треба тиснути на владу, щоб вона змінювалася, але це не означає, що треба тиснути в сфері безпеки. Якщо ми програємо цю війну, створимо такі проблеми європейцям та американцям, які вони навіть не можуть уявити.